В умовах світової пандемії, яка щодня змушує людей боятися за життя своє та близьких лишаються хвороби страшніші за коронавірус. Рак не пішов на карантин. В Україні все ще близько 1 500 000 хворих на рак. А в теперішніх умовах онкопацієнти особливо вразливі. Які труднощі через карантин переживають онкохворі пацієнти? Що потрібно, аби подолати перешкоди та на які ще хвороби згубно впливає карантин? Подивимось у сюжеті.Україна знаходиться серед держав із високим рівнем захворюваності на рак. Щорічно близько 65 тисяч осіб помирають від цієї біди, а 140 тисяч дізнаються про свою хворобу. З діагностованих онко пацієнтів в Україні помирає кожен другий. Тобто половина українців, яким діагностували рак у 2018 році, вже померли, тоді як смертність від пандемії коронавірусу, яка охопила світ за останні три місяці, складає чотири відсотки. А в умовах карантину онкохворі буквально опинилися у пастці. Андрій Безносенко, онкохірург, головний лікар Національного інституту раку: "Вони потрапляють у пастку через те, що вони абсолютно зі смертельним діагнозом – рак, їм треба лікуватися, інтенсивно лікуватися, а у нас карантин і є обмежувальні заходи щодо пересування, доїзду до онкологічного закладу. Друга проблема – довезення медпрацівників онкологічних клінік, бо вони зазвичай живуть поза межами міст, а онкологічні клініки знаходяться в обласних центрах. Третя - це проблема з донорами, до пункту здачі крові вони повинні фізично доїхати."І це далеко не всі труднощі. І пацієнти, і медперсонал, і родичі повинні розуміти відповідальність один перед одним щодо можливості заражень і передачі коронавірусної інфекції. Саме тому знайомі, родичі, близькі люди на час лікування, коли це можливо, не повинні відвідувати онкологічні центри. За кордоном під час карантину передбачили умови надання допомоги онкологічним пацієнтам, в Україні ж із цим справи просуваються повільніше. Андрій Безносенко, онкохірург, головний лікар Національного інституту раку: "Треба організовувати перевезення, треба налагодити телемедицину – онлайн-консультації пацієнтів. Приймати рішення щодо відтермінування лікування чи перенесення, якщо це можливо, безпечно для пацієнта. Якщо це неможливо, то призначати лікування, щоб пацієнти менше знаходилися в чергах, у скупченні людей, щоби родичі не ходили з пацієнтами, бо вони також є фактором ризику передачі COVID-19. Повинен бути алгоритм поведінки онкологічного пацієнта під час лікування в умовах пандемії."В умовах карантину медикам доведеться знайти баланс між неповним лікуванням онкопацієнтів, що може призвести до більшої кількості смертей від раку в середньо та довгостроковій перспективі, та зростанням смертності від COVID-19 в онкологічній популяції пацієнтів. Щодо чутливості онкологічних пацієнтів до COVID-19 інформації немає, однак є дослідження, які вказують, що деякі онкологічні пацієнти під час, та після хіміотерапії, променевої терапії, імунотерапії та трансплантації кісткового мозку, при захворюванні крові є вразливішими до вірусних інфекцій. Через це хвилюється мама маленької Кіри. У дворічної дівчинки рак нирок.Наталя Цаплєва, мама онкохворої доньки: "У нас детки больше воспринимают болезни, чаще, так как у них иммунитета вообще нету. У нас каждую неделю введение, и получается, мы больше в зоне риска, наши детки. Мы тут, уже хорошо, что есть такой Фонд «Запорука», "Дача", что мы не смогли домой уехать вовремя, мы здесь живем, так как мы не близко живем, мы из Донецкой области. И получается, мы здесь малехо застряли." У центрі «Дача» Кіра з мамою та бабусею живуть майже півроку. «Дача» - єдиний в Україні будинок, який стає тимчасовим домом для онкохворих діток, які лікуються в Інституті раку. За всі 11 років на «Дачі» прожило понад тисячу родин. У будинок селяться не кияни, а ті, хто їде здалеку з найскладнішими випадками захворювання і не може винаймати житло у столиці. На «Дачі» сім'я проживає безкоштовно, скільки їй це необхідно. Наталя Оніпко, керівник Благодійного фонду «Запорука»: "Те, що для нас рекомендують, дезінфікувати руки, одягати маски, для цих діток, і взагалі для онкохворих людей, це є життєво необхідним, і якщо колись масочка у аптеці коштувала 2 грн, то зараз і за 25 грн та її важко знайти. А скільки таких масочок потрібно дитині, лікарю, родині, яка доглядає за хворим в день? Тобто це величезні, величезні бюджети. Є проблеми зараз із хіміотерапіями у лікарні, ці проблеми пов’язані більше з логістикою, тобто невчасні поставки зроблені." Кожен може, відправивши смс на номер 88077, подарувати дитині маску. 10 гривень з вашого мобільного телефону відразу потрапляють на рахунок Благодійного фонду «Запорука». Дві такі смс, і одну маску для дитини можна придбати. Через карантин беззахисними лишаються не тільки люди з онкологічними захворюваннями. Про ризик для ВІЛ-інфікованих розповідає Євгенія. Адже через обмеження медичні заклади не обслуговують первинних пацієнтів, а це означає, що виявити швидким тестом ВІЛ-інфікованого неможливо. Євгенія Кувшинова – виконавчий директор «Конвіктус Україна»: "До карантину ми працювали так. У нас працює дві мобільні амбулаторії, вони їздять і по закутках Київської області і Києва, по таких районах, де є скупчення уразливих до ВІЛ-груп населення. Ми тестуємо швидкими тестами, проводимо асоційоване тестування, коли людина сама тестується, надаємо їй підтримку. І якщо у людини виявлена ВІЛ-інфекція, перший швидкий тест, ми зразу ж, у цей же момент, її супроводжуємо, вона робить тест, який підтверджує ВІЛ-інфекцію. Зразу лікарі роблять забір крові і ставлять її на диспансерний облік."Саме через закритість простору, обмеженість у пересуванні супровід до отримання АРВ-терапії відбуватиметься набагато складніше. Через це можна втратити клієнтів на етапі їхнього доведення. Обмеженість у тестуванні існує і для людей з туберкульозом. І тут виникає велика небезпека, адже симптоми при коронавірусній інфекції та туберкульозі є дуже схожими – обидва захворювання вражають легені. Ольга Павлова, лікарка-фтизіатриня: "И там, и там есть температура, и там и там есть сухой кашель, нету насморка, и там и там есть общая слабость, и не всегда человек может отделить, как долго это у меня происходит, и не всегда человек может отделить, из-за чего. Тубдиспансеры закрываются на рутинный прием, переориентируются, это не только тубдиспансеры, но мы сейчас говорим об этой проблеме, то есть, нет рутинного приема обычных пациентов. Пацієнти не можуть пройти діагностику та вчасно отримати лікування. А це означає, що вони й надалі продовжують інфікувати довкола себе людей. Великий ризик у тому, що після пандемії COVID-19 кількість захворілих на туберкульоз значно зросте. Великий ризик складає і перерване лікування. Ольга Павлова, лікарка-фтизіатриня: "Пациент лечился, вот случилась эта ситуация, лечение он прервет, а это значит, что у него разовьется устойчивость ко всем лекарствам, которые он принимал до этого. И разовьется такая форма туберкулеза, что, возможно, в будущем, поборов COVID-19, мы уже не сможем лечить этих пациентов." На сьогодні усі сили держави покладені на боротьбу з пандемією COVID-19. І це зрозуміло та виправдано. Лише не варто забувати уразливих пацієнтів, яким потрібні спеціальні умови для лікування при карантині. Щодня 450 українців дізнаються, що у них виявлена злоякісна пухлина. З них 250 вмирають, а це 10 осіб на годину. Від туберкульозу щодня помирає 11 людей. За десять місяців 2019 року в Україні виявили 13.000 нових випадків ВІЛ-інфекції. Якщо не продумати план дій, цифри зростуть у рази.Яна Ємченко, Євгеній Луговець, Київ, «Вісті надії»
