Жорстокі забави. Україна знаходиться у першій десятці країн Європи за поширеністю цькування або, англійською мовою, булінгу з-поміж старшокласників. Вона залишила позаду не лише найбільш соціально благополучні країни, такі як Данія чи Норвегія, але й, приміром, Угорщину та Грецію. У 2017 році дві третини українських дітей були або жертвами, або кривдниками, або ж свідками булінгу. Чверть із них зазнали цькувань. Половина цих дітей нікому не розповіли про пережите. За останній місяць світом поширилася нова жорстока забава, яка призводить навіть до летальних випадків. Звідки така жорстокість і як з нею боротися, дивіться у сюжеті. З поширенням Інтернету з'являються ігри, які можуть бути небезпечними, зокрема для дітей і підлітків. Зараз стало відомо про нову жорстоку гру в популярному додатку TikTok. Гру називають "skull-breaker challenge" (розбий-череп), у російськомовному середовищі більш відомо як «підсічка». ЇЇ суть полягає у фактичному заподіянню болю. Забава, яка ставить під загрозу життя, набуває популярності серед підлітків. Суть полягає у тому, що двоє знайомих знаходять когось третього (жертву) і стають у ряд. Кажуть, що зараз гратимуть у челендж. Проте той, хто посередині - не знає, що на нього чекає. Спершу двоє тих, що стоять з боків, кажуть повторювати за ними та підстрибувати, мовляв, хто вище підстрибне, той виграв. Та коли той, хто посередині, підстрибує, ті, хто з боку, одночасно підбивають ноги ззаду вперед. У результаті чого жертва челенджу падає на спину та сильно б’ється головою об підлогу. Усе знімають на відео та викладають у мережу. Юрій Зозуля – спеціаліст з профілактики опорно-рухового апарату: "Найперше - це травмування голови, це одне із самих вагомих травматичних ефектів, що призводить до запаморочення, тому що під час травмування відбувається збій у роботі циркуляції мозку, роботі кровоносної системи, тому відбувається запаморочення. І друге, це те, що дуже сильно травмується поперек, тобто саме хребтова частина тіла, і скоріш за все буде відбуватися компресійний перелом - це внутрішній перелом кісткової тканини, який не лікується." У Бразилії зафіксовано смертельний випадок 16-річної школярки. Емануель Медейрос після «гри» сильно вдарилася головою. Дівчину привезли в лікарню, де вона померла від черепно-мозкової травми. Юрій Зозуля – спеціаліст з профілактики опорно-рухового апарату: "Якщо свідомість не втрачена, але відбувся дуже сильний удар, найперше, це потрібно обмежити ці рухи. Оточуючим не потрібно допомагати підняти, тому що це будуть всі різкі рухи в любому випадку. Тому найперше, це зателефонувати і викликати допомогу, спеціалістів, тим часом обмежити, забезпечити голову – підкласти щось м’яке під голову і якщо є можливість, якщо є рухомість тіла, обережно піднятися, тобто спочатку на бік, а потім піднятися."Валері Ходсон із Арізони (США) опублікувала фото сина з лікарні. Дитину госпіталізували з тяжкими травмами голови після того, як однокласники «над ним пожартували». Матір хлопчика написала, що про підступ він не підозрював, адже цих хлопців знав давно й довірився їм. У результаті злого жарту дитина отримала травму голови, обличчя і сильні порізи у роті. Психологи пояснюють, що причин жорстокої поведінки у дітей може бути декілька. Найперше, що може впливати, це стандарти у оточенні та те, наскільки часто і як багато суспільство обговорює силові процеси та методи агресії. Якщо у сім'ї батьки проявляють агресію, така їхня поведінка впливає на дитину, яка таке ставлення переносить на предмети та однолітків. Олена Владовська – психолог: "То есть, это те дети, которые не имеют плотной, хорошей связи со своими родителями, это дети, которые не могут по любой причине обратиться к ним за помощью, и казалось бы, могут быть иногда очень хорошие отношения, но не построено доверительных отношений. Способ запрета — это не вариант. Что помогает формированию – правильные семейные ценности, правильные семейные принципы. Ценности будут выступать границами, которые защищают ребенка в том или ином действии, или поступке, или в принятии решения." Навіщо ця жорстока витівка? Тут є і прояв агресії до іншого, й форма цькування. Підсумком гри стає несподіване падіння і, як наслідок, - приниження жертви, яке потрапляє на загальний огляд в інтернет. Фізичні травми тягнуть за собою і психологічний надлом. Олена Владовська – психолог: "Плюс это то, что в такой игре развивается сначала на доверительном моменте, да, то есть тут присутствует момент булинга однозначно. То есть, ребенок может быть не особо приемлем в том обществе. И в определенный момент почему-то к нему обращаются: «давай поиграем», он не ожидает от них ничего плохого, он рассчитывает на игру, и именно в этот момент он получает удар. Это психологически сказывается: он открылся и получил удар, то есть у него возникает закрытие, недоверие к людям, ожесточение может быть. Это защитная психологическая реакция на то, что с ним произошло." Насильство як частина дорослого життя завжди цікавило підлітків, та інтернет тут не є визначальним фактором. Психологи у 1970-х роках ввели термін «Ефект Вертера». Німецький письменник Йоган Вольфганг Гете у 18 столітті опублікував роман “Страждання молодого Вертера”, де головний герой вчинив самогубство. Під впливом твору Гете, романтично налаштовані юнаки по всій Європі, наслідуючи головного героя, почали позбавляти себе життя. Дійшло до того, що у низці країн роман заборонили. Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму: "Ми маємо розглядати “ефект Вертера” не лише який стосується самогубств, а й те, що стосується будь-якої активності, пов'язаної з крайностями. Тобто будь-яка крайність інформаційно зацікавлює. Це, насамперед, тому, що кров, насилля, секс, гроші, - це те, що цікавить. Що стосується смертельних ігор, що стосується секстингу і що стосується дітей, це ще більше створює інформаційний ефект, особливо для батьків." Поява небезпечної гри зазвичай виникає випадково. Кадри у соцмережах популярної у минулому році гри “Біжи або помри” спочатку не були пов'язані з грою. У мережі можна відслідкувати перші відео, вони повторювалися та були сфабрикованими. А діти приймають цю ілюзію за правду та наслідують цей приклад у реальному житті. Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму: "Будь яка поява будь якої смертельної гри в ефірі, вона призводить до того, що люди вважають, що ця гра охопила усіх дітей, насправді це не так. Теж саме стосується смертельних груп в Інтернеті, які теж, Україну накрило дві хвилі, Насправді прямої загрози вони не несуть, інформаційної загрози вони не несуть, але вони несуть панічні загрози, а це надзвичайно складно. Паніка, особливо серед батьків, вона призводить до того, що батьки вимагають більше інформації від дітей, вони починають тиснути на них, діти закриваються, і фактично створюється цей розрив поколінь." Жертвою ще одного виду булінгу стають через Інтернет. Щоденно близько 3 000 збоченців розміщують дитячі фото та відео інтимного характеру. Чимало з цих знімків і записів вони виманили у них, листуючись через соцмережі. Цими ж фотографіями надалі можуть маніпулювати і шантажувати дитину. Таке явище називають секстинг. Олена Владовська – психолог: "Есть понятие социальной гигиены, в том чтобы быть избирательным в отношениях, уметь строить отношения, уметь видеть опасность, что является опасностью, что является безопасностью. Должно быть время препровождения со своим ребенком, должно быть уделено внимание ребенку в понимании, просто проявление любви, понимания общения для того, чтоб ребёнок не искал на стороне где-то в каких-то ресурсах компенсацию того, чего ему не хватает." Ще однією проблемою може стати сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажу та вимагання додаткових матеріалів чи грошей. Олена Владовська – психолог: "Подросткам хочется казаться взрослыми, что они сами уже управляют своей жизнью, они готовы и могут принимать определенные, обдуманные важные решения, все равно они имеют высокий уровень доверия. И мошенники, и люди которые поступают очень-очень плохо, знают это и используют этот инструмент. Проговаривайте, что не хорошо, не стоит какие-то интимные части или вещи показывать чужим людям, потому что это могут использовать против тебя. И в целом, не только потому, а потому что это интимная вещь, которая предназначена для совсем других вещей и целей."Аби протидіяти секстингу, в Україні запущено сайт stop-sexting.in.ua, куди можна звертатися, щоб заблокувати сайти чи інший контент, що зображує сексуальне насилля над дітьми або використовує фото дітей для монтажу таких сюжетів. Туди можна звертатися, аби заблокувати дитячі фото та відео інтимного характеру, яке зловмисники могли виманити у дітей під час переписки. Також на порталі є інформація для батьків, як не допустити, щоб дитина стала жертвою інтернет-злочинців.Яна Ємченко, Євгеній Луговець, Київ, Вісті надії
