Міжнародний семінар «Водолікування в системі природних засобів оздоровлення» з нагоди 160-річчя Вітольда Камінського відбувся в Бучі

Організаторами семінару, як результатом п’ятирічного дослідження життя, діяльності та методики водолікування лікаря-гідротерапевта Вітольда Камінського стали Український гуманітарний інститут та громадська організація (ГО) «Спілка поляків міста Буча».

Мета семінару — популяризація методики водолікування Вітольда Камінського у комплексі з іншими природними засобами оздоровлення.
Семінар відбувся за організаційної та фінансової підтримки Бучанської міської ради.
У семінарі взяло участь 65 учасників з України та США. З привітальним словом звернулися: керівник справами Бучанської міської ради Дмитро Гапченко та ректор Українського гуманітарного інституту Людмила Штанько. Основними спікерами стали: фахівець з водолікування, керівник відділу здоров’я Івано-Франківської громади церкви АСД Богдана Пасечник та головний фізіотерапевт міста Київ, віцепрезидент Академії реабілітації людини Сергій Бучинський. Інформацією щодо використання водолікування у Клініці «Ангелія» поділилися виконавчий директор Клініки Олена Владовська та психолог Лариса Хронюк. Практичними досвідами щодо використання гідротерапевтичних процедур у домашніх умовах поділилися учасники семінару, які пережили зцілення від тяжких недугів завдяки цьому методу.
Майстер-клас, проведений Богданою Пасечник, викликав особливу увагу та зацікавленість з боку учасників семінару у погляді на те, щоб всі процедури робити, не допускаючи помилок. Саме правильність виконання процедур (повних та часткових обгортань, використання «іспанського плаща», Т-подібних компресів, компресів на горло, «шалі», ходіння у холодній воді, ванночок для рук тощо) стало для учасників цінною консультацією та спонуканням до допомоги собі та своїм рідним, простими, Богом даними, природними засобами. Всі, хто бажав ще про щось запитати, отримали відповіді на свої запитання.
Учасники семінару, які у повному обсязі прослухали цей навчально-тематичний семінар, отримали відповідні сертифікати. Окрім того, отримали також інформацію про можливість навчання за освітньою програмою «Реабілітація та масаж» в Українському гуманітарному інституті.
На завершення семінару була опрацьована Резолюція, з якою учасники семінару звернулися до Бучанської міської адміністрації з пропозицією спорудити та відкрити у Бучі бювет імені видатного лікаря-гідротерапевта Вітольда Камінського, який жив та працював у Бучі.
Хто ж він такий: Вітольд Болеславович Камінський?
Мені довелося дізнатися про нього 22 роки тому, а саме у 1999 році. Це був перший рік моєї роботи в Українському гуманітарному інституті, який знаходиться в Бучі.
Переїхавши зовсім з іншого регіону, було цікаво познайомитися з історією цього мальовничого невеличкого містечка. І саме тоді постать лікаря Камінського для мене яскраво вийшла на перше місце. Але тільки п'ять років тому, коли ми вже заснували громадську організацію «Спілка поляків міста Буча», я почала вивчати більш детально все те, що пов’язано з життям та діяльністю нашого славетного земляка, спадкового дворянина, поляка за походженням, члена Київського польського медичного товариства, члена Німецького фізіатричного товариства, лікаря-гідротерапевта В.Б. Камінського.
Дослідження, яке розпочалося у 2016 році за ініціативою громадської організації «Спілка поляків міста Буча» у співпраці з Українським гуманітарним інститутом, сприяло виявленню багатьох маловідомих фактів з життя та діяльності відомого за кордоном, але маловідомого в Україні, лікаря Камінського (1861—1931).
Зацікавленість нашої дослідницької групи була підкріплена тим, що Елен Уайт мала відкриття від Бога щодо шкоди, яку організму завдають хімічні речовини у медикаментозних препаратах. Вона передала Церкві звістку від Бога про важливість організації санаторіїв на принципах безмедикаментозного лікування та сама застосовувала методи водолікування у своїй сім'ї. Зокрема, Е. Уайт лікувала свого чоловіка, в якого був інсульт методом водолікування у санаторії «Наш будинок на схилі гори» у селищі Дансвілл (штат Нью-Йорк, США), а через вісім місяців такого лікування він вже почував себе краще, ніж до того, як захворів (Артур Уайт «Женщина ведомая Богом», стор. 173).
Термін «реформа здоров’я», введений Елен Уайт, на сьогодні широко відомий. Зважаючи на те, що термін «реформація» походить з латинської мови (reformatio) і буквально означає «виправлення, перетворення, преображення», та стосується радикальних змін у всіх сферах життя, ідеї В.Б. Камінського претендують на те, щоб назвати їх реформаційними з декількох причин:
— по-перше, тому, що виправлення та преображення у стані здоров’я людини він розглядав виключно із застосуванням природних факторів;
— по-друге, практикуючи водолікування в Радянській Україні, де безмедикаментозні підходи, як самостійні, офіційною медициною не визнавалися, тому їх найчастіше застосовували при лікуванні хвороб, які вважалися невиліковними та входили до категорії хронічних.
Історія становлення та розвитку лікарської практики В.Б. Камінського була не простою. У 19-му столітті чимало українців навчалося у німецьких університетах.
Одним із таких студентів відділення фізіотерапії Берлінського університету (за деякими даними — Лейпцизького) був В. Камінський, представник у минулому польської шляхти, рід якого укорінився в Україні протягом декількох століть.
Закінчивши університет з відзнакою та бувши одним із найталановитіших студентів, В. Камінський, відкинувши пропозицію на роботу в прекрасних умовах для практичної та наукової діяльності в Німеччині, з сім’єю повертається до України та з великими труднощами розвиває діяльність у сфері водолікування у Києві та, надалі, з 1911 року, в селищі Буча Київської області. При цьому талановитий лікар акцентує та пропагує такі фактори для збереження здоров’я як повітря, сонячне світло, воду, раціональне харчування, працю з поновленням сил завдяки відпочинку, спокою та сну.
Світоглядна позиція В. Камінського, католика за віросповіданням, напевне, зазнала впливу протестантизму, адже ще в епоху Реформації не тільки сформувалася основна медична професія з її природничо-науковим підходом, але й почала складатися холістична «альтернативна» медицина, що спонукала людину до зцілення шляхом мобілізації особистих ресурсів організму та Божої допомоги. Так, у народженні основних напрямків альтернативної медицини провідну роль відігравала вода. Цілительна сила звичайної холодної води, про яку писали ще Гіппократ і Гален, була знову відкрита у 18-му столітті. Водолікування як медичний метод остаточно сформувалося в 19-му столітті, значною мірою зусиллями Вінсента Прісница та Себастьяна Кнейппа. За мірою розповсюдження на англомовний світ, водолікування набувало певною мірою навіть євангелічного характеру. В центрах водолікування рано вставали, регулярно молилися, харчувалися простою їжею та пили воду. Принципом водолікування стало пробудження в людині природної, Богом даної здібності до самоочищення та самозцілення.
Бувши учнем Себастьяна Кнейппа, який успішно практикував водолікування, В. Камінський пішов значно далі, застосовуючи воду для лікування людей у комплексі з природними факторами — сонце, дієта, цілющі трави, активний рух. Щодня до будинку Камінського звідусіль йшли та їхали хворі. Когось несли на ношах, везли возами. Лікар не відмовляв у допомозі нікому. З бідних грошей не брав. Бувало, навіть годував їх і власним коштом відправляв додому. Зцілював не раз і безнадійно хворих. Є свідчення, що паралізовані починали ходити, сліпі — прозрівали. Відступали скарлатина й туберкульоз. І все це без жодних пігулок чи уколів, за допомогою ванн, компресів, примочок, обливань.
Однією із всесвітньовідомих праць В. Камінського стала книга про водолікування «Друг здравия: Энциклопедия гигиены и физико-диетического (физиатрического) пользования» (1906 р.). Центральною ідеєю книги являється те, що кожний може стати сам собі лікарем. Коли читаєш деякі рядки цієї книги, здається, що християнське серце лікаря Камінського настільки було сповнене любов'ю до людей і вдячністю до Бога, що не можеш не звернути увагу на його бажання достукатися й до наших сердець. Зокрема він пише:
«Я лично уверяю Вас, что убеждение руководило моим пером, ибо я еще не замечал ни малейшего вреда от правильного применения как свежей воды, так и от пользования воздухом. А так как опыт доказал на деле столь превосходную пользу их, то любовь к ближнему движет мною, а совесть требует, открыто свидетельствовать об этом, а также прославлять доброту великого Создателя, снабдившего общеизвестными, кажущимися нам маловажными средствами, но столь великими для блага человека силами, высказывая искреннее желание, чтобы все люди познали их и с благодарным Ему сердцем пользовались при различных недугах».
Книга «Друг здравия» викликала справжній фурор, стала, фактично, першим фізіатричним лікувальником. У Німеччині книга визнана одним з кращих підручників з водолікування. Її зміст є актуальним і в теперішній час як для молодих людей, які мають дбати про збереження особистого здоров’я та народження здорових дітей, а також для літніх людей, для яких навіть з фінансової точки зору складно долати труднощі, пов’язані з доступністю медичних препаратів та лікарських послуг.
Про які ж засоби водолікування йдеться?
Лікар Камінський у книзі «Друг здравия» описує достатньо широкій їх перелік. А саме:
● обмивання,
● витирання,
● розтирання,
● купання та різного роду ванни,
● ходіння у воді,
● обливання,
● дощові та струмині душі,
● пиття води,
● клізми,
● різного роду компреси,
● сповивання (обгортання) тощо.
Нам було цікаво провести порівняльний аналіз методів гідротерапії Джона Харві Келлога та Вітольда Болеславовича Камінського.
Джон Харві Келлог (1852—1843) — американський лікар, винахідник, бізнесмен, пропагандист здорового способу життя та вегетаріанства. Очолив перший у світі комплексний санаторій у місті Батл-Крик (штат Мічиган, США), що був організований церквою Адвентистів сьомого дня, та керував ним до самої смерті. Однією з найвідоміших його праць є книга «Раціональна гідротерапія», що перевидавалася багато разів навіть після його смерті.
Як Джон Харві Келлог, так і Вітольд Камінський засновували лікування на комплексному поєднанні використання природних факторів:
● сонце,
● чисте повітря,
● раціональне харчування,
● фізичні вправи,
● цілюща сила чистої води тощо.
У результаті проведення порівняльного аналізу встановлено, що обидва гідротерапевти у своїй лікарській практиці використовували ідентичні засоби, які давали значний ефект і сприяли виліковуванню навіть тяжких хвороб.
Доторкаючись до сторінок життя та діяльності Вітольда Болеславовича Камінського, поступово відкривалися його вподобання та риси характеру, проблеми та радощі.
В юності він любив море. Навчався в морехідному навчальному закладі у Гамбурзі. Кохав прекрасну дівчину Берту Драгонат. Саме вона сприяла тому, щоб Вітольд замислився над її словами: «Мені потрібен чоловік не в морі, а поряд зі мною».
Заради кохання він залишив море, але зберіг любов до води та її силу спрямував на благо здоров’я людини. У шлюбі у них народилося четверо дітей: два сина Йосип і Вітольд та дві доньки Елеонора й Марія.
Вітольд Болеславович займався спортом та був відомим гімнастом м. Києва, засновником Польського гімнастичного товариства «Сокіл» у Києві. Активними його членами були син Вітольд і донька Марія.
Коли знайомишся зі змістом газетних статей та небагатьох книг про Вітольда Болеславовича Камінського, однозначно відкривається його місія на цій Землі — лікувати недуги людей водою у комплексі з іншими природними засобами. Не дивлячись на недовіру до гідротерапії як самостійного методу лікування та усілякі перепони з боку офіційної медицини, лікар являв приклад стійкості, впевненості та цілеспрямованості. Але завжди хочеться дізнатися про людину значно більше. Так, нас особливо зацікавили короткі фрази в багатьох публікаціях про лікаря: «… лікував Камінський, практично, безоплатно», «... з бідних грошей не брав зовсім. Бувало, годував їх і відправляв додому за власний рахунок». Ці коротенькі фрази стали поштовхом до дослідження питання: чи був В.Б. Камінський людиною безкорисливою?
Відповісти на це питання якоюсь певною мірою допомогли матеріали його Справи з прибуткових податків за 1917—1919 роки, що зберігаються у Державному архіві Київської області. За цей дуже короткий період ми отримали вірогідну інформацію про неприбуткові організації, яким допомагав В.Б.Камінський своїми благодійними пожертвами, а саме Pоlsky Komitet Wykonawczy na Rusi, газета «Dzennik Kijowski», Mazierz Szkolna. Підтвердженням цього стали квитанції до прибуткових ордерів, що зберігаються в його Справі.
Тим самим стало зрозумілим, що В.Б. Камінський через свої благодійні пожертви віддавав пріоритет просвітницьким, освітнім, видавничим неприбутковим організаціям за національною (польською) ознакою. Адже збереження польської мови та культури для нього було великою цінністю. Як відомо, в сім”ї Камінських повсякденно між собою спілкувалися польською.
На нашу думку, благодійність як норма життя, готовність В.Б. Камінського безкорисно допомагати іншим — є одним з показників високого рівня розвитку його соціальної відповідальності та прояву духовно-моральних якостей християнина.
Ці якості являли себе у найтяжчі періоди особистого життя та у тяжкі часи для України, зокрема для Бучі, де мешкала сім’я лікаря. Громадянська війна (1918—1920 рр.) та загальна руїна 1919—1920 рр. породила тяжку епідемію висипного тифу. В Україні рівень захворюваності на епідемічний висипний тиф за ці роки зріс до близько 340 осіб на 10 000 мешканців. Смертність була величезною та становила близько 30% від кількості хворих. Саме ці роки в історії Росії названо інфекційною катастрофою.
Вітольд Болеславович Камінський лікував усіх, хто звертався із цим захворюванням. І хвороба не проминула і його. Про це свідчить приписка до його письмового пояснення у податкову інспекцію за звітний період. Цитуємо цей текст, що й досі зберігається в Державному архіві Київської області (ДАКО) в його Справі з прибуткових податків за 1917—1919 рр., написаний ним власноруч: «Особисто надати пояснень не можу, оскільки вже два тижні лежу в ліжку, хворіючи на висипний тиф. 23 грудня 1919 р.».
У процесі лікування В.Б. Камінський, безумовно, користувався своїми ж рекомендаціями, що були напрацьовані власним багаторічним лікарським досвідом та описаними ним у книзі «Друг здравия» (1906).
Не вдаючись у подробиці опису станів хворого протягом усього періоду хвороби, тут наведемо лише основні умови та процедури:
● обов’язкова вегетаріанська дієта,
● доступ чистого повітря у приміщення,
● свіжа питна вода,
● постільний режим,
● обгортання усього тіла за типом «іспанського плаща» 23* увечорі, в інший час — навкругичеревні компреси по дві години з обтиранням тіла 16-14* та відпочинком. У випадку підвищення температури до 39* та неможливості проведення обгортань тіла — застосування напівванн 26-24* із сильним розтиранням усього тіла, особливо ніг та обливанням верхніх частин тіла 22-20*.
Зважаючи на те, що ніякі лікарські препарати не спроможні були подолати в організмі дію бактерій, що викликали висипний тиф, завдяки водолікуванню, як писав В.Б. Камінський, вдалося знизити показник смертності до 15%, тобто вдвічі.
Вітольд Болеславович вийшов живим із цієї критичної ситуації по завершенні 1919 року, коли йому у грудні того року виповнилося 58 років.
Ці коротко наведені факти з життя лікаря Камінського стали відомими завдяки ланцюжку подій, які Бог надавав через людей, безпосередньо дотичних до цієї теми.
По-перше, дослідницькій групі, до якої входили студенти УГІ Діана Ткачук, Ольга Журба, а також підлітки з-поміж членів Спілки поляків Бучі Даниїл Квітковський і Катерина Виноградова, вдалося познайомитися з головним фізіотерапевтом міста Києва, віцепрезидентом Академії реабілітації людини Сергієм Бучинським, за ініціативи якого було відкрито меморіальну дошку на будинку №20 на вул. Саксаганського в Києві, де певний час лікарською практикою займався Вітольд Камінський. По-друге, завдяки Сергію Бучинському ми знайшли та познайомилися з правнучкою Вітольда Камінського Анною Самборською, громадянкою США та Польщі, а також з правнучкою Єлизаветою Подкіною та її донькою Тетяною Пельчарською, які мешкають у Львові та являються зберігачами архіву фотографій та деяких документів та речей родини Камінських. По-третє, проведення круглого столу «Система водолікування відомого лікаря-гідропата Вітольда Камінського: історія, практика, перспективи відродження», що відбувся в рамках XІIІ Міжнародної науково-практичної конференції «Антикризовий розвиток соціальних та економічних процесів в умовах глобалізації» у квітні 2018 року в Українському гуманітарному інституті, привернув увагу широкої громадськості Бучі та завдяки цьому відбулося знайомство з істориком і краєзнавцем Оленою Плаксіною. По-четверте, кропітка робота з архівними документами Київського та Житомирського обласних архівів дозволила віднайти та показати маловідомі сторінки з життя та діяльності Вітольда Болеславовича Камінського, зокрема приналежність його до стародавнього дворянського роду, починаючи із XVII століття, та приналежність до роду дворян Волинської, потім Київської губерній, а надалі — Московської губернії, й аж тепер стали вірогідно відомими датами народження Вітольда Камінського — 18 грудня 1861 року та місце його народження — село Сотниківка Пирятинського повіту Полтавської губернії.
22 серпня 2021 року в рамках семінару «Водолікування в системі природних засобів оздоровлення» було презентовано книгу «Вітольд Камінський: той хто залишив море й обрав кохання», видану напередодні семінару видавництвом «Міленіум». Окрім цікавих фактів біографії Вітольда Камінського в книзі подаються дані про його родовід, факти з його життя та різних напрямків діяльності, а також сучасні живі досвіди лікування чистою водою в домашніх умовах.
Для мене у процесі дослідження та роботи над книгою найціннішим було те, що я побачила, навіть серцем відчула в особистості Вітольда Болеславовича — цілеспрямованість і впевненість у правоті обраного ним методу лікування, його спроможність долати труднощі та перешкоди, побачила в ньому турботливого та люблячого батька для своїх дітей та чоловіка для своєї дружини.
Над книгою працював авторський колектив: Тетяна Пельчарська — праправнучка Вітольда Болеславовича Камінського (по лінії доньки Елеонори Камінської), Анна Самборська — правнучка по лінії сина Вітольда, Лариса Георгінова — кандидат педагогічних наук, Олена Плаксіна — ірпінський краєзнавець. Головним редактором книги стала Ірина Садова, яка є і редактором сайту Bucha.Life, де неодноразово публікувалися матеріали про Вітольда Камінського. Літературним редактором та відповідальним за друк являється Ніна Липовецька — відомий журналіст Приірпіння.
Книга вийшла за фінансової підтримки Бучанської міської ради, членів ГО «Спілка поляків міста Буча» та деяких прихильників натуральної медицини.
Але з написанням цієї книги — це ще далеко не крапка у нашому дослідженні.
Відчуваю, що далі буде! Адже методика Вітольда Камінського знову набуває актуальності, все більше людей цікавляться та використовують рекомендації лікаря щодо оздоровлення, беручи на себе відповідальність за своє здоров’я, не перекладаючи її тільки на плечі лікарів.
Вірю, Божий метод завжди буде мати успіх, адже Він у своїх порадах не помиляється!
Лариса Георгінова

далі
З нагоди 160-річчя лікаря-гідротерапевта Вітольда Камінського