На Вінниччині 20 осіб приєдналися до церкви Адвентистів сьомого дня
В суботу 19 червня на Вінниччині 20 осіб уклали заповіт з Богом через водне хрещення. Цей день, справді, став для них особливим. Адже для багатьох це рішення було кульмінацією непростого шляху та боротьби, як із сумнівами, так і з протистоянням з боку оточення. Але Божа воля, Його любов і дар спасіння подолали усі перешкоди та покорили серця Євангелієм Христовим.
Особлива радість полягає в тому, що 14 новохрещених із 20 — це молоді люди. Вони прагнуть на зорі дорослого життя дізнатися по Божу волю стосовно свого життя, про своє покликання та воліють творити своє життя разом із Богом.
Хрещення відбувалося в трьох мальовничих місцях: Корнин, Ворошилівка та Рахни Лісові.
Ось, що розповідає одна із новохрещених про свій досвід слідування за Христом.
Оскільки її історія може бути типовою для будь-якої молодої людини, а також через те, що шлях рідних нашої героїні до пізнання Бога ще продовжується, ми не будемо називати її ім’я.
«В дитинстві бабуся подарувала мені «Дитячу Біблію». Саме з неї почалося моє знайомство з Божим Словом. Коли я читала «Дитячу Біблію», одна деталь здалась мені дивною. Я помітила, що в Біблії написано саме про суботу, а неділя й не згадується як Божий святий день. І навіть щобільше, субота — це одна із Десяти Заповідей Божий, написаних Ним Особисто!
На запитання «Чому не неділя?» бабуся відповіла, що, дійсно, існує така церква, яка святкує сьомий день, суботу, по Біблії та вона думає, що ця церква найправильніше розуміє Біблію.
Мені стало цікаво, і не марнуючи часу, я попросила бабусю, щоб вона домовилась з сусідами адвентистами, аби вони взяли мене з собою в суботу на служіння.
Чотири роки я відвідувала церкву Адвентистів, йдучи на служіння з нашими сусідами, але потім чомусь припинила.
Відновила відвідувати церкву лише рік тому, коли почала більше задумуватись про сенс життя та реальність Бога. В церкві мені майже одразу запропонували досліджувати біблійні уроки, на що я погодилась.
Занурившись в Писання зрозуміла, що хочу прийняти хрещення. Мені відкрилося, як сильно мене любить Бог. Я ніби побачила, як живе молодь без Бога, порівняла та мені стало ясно, що я не хочу прожити своє життя так, щоб потім шкодувати про це. Хочу бути вірною Йому, жити в Його любові та задумі стосовно мого життя, хочу, щоб такою була моя майбутня сім’я…
Дуже хотілося, щоб мої мама з татусем підтримали моє рішення. Але на жаль, мама спочатку була дуже проти, навіть погрожувала вигнати мене з дому… Втім я розуміла, що вона просто говорить це, щоб залякати. Непростим випробуванням були для мене різноманітні жарти з боку мами, адже так хотілося чути від неї зовсім інше, щоб саме рідні розділили зі мною радість нового життя та підтримали мене. Друзі з церкви й Бог через молитву давали мені підтримку, яка була дуже необхідна.
День хрещення я пам’ятаю в усіх деталях, бо все було важливим для мене, кожна мить! Та найбільше запам’яталося, як пастор занурював мене в воду. Я вірила й відчувала, що ось, тепер виходжу з води чиста, що Ісус відкриває переді мною двері в нове життя, вільне від гріха.
Найбільша моя мрія зараз, щоб мої рідні одного дня також пережили те саме, що і я. Адже Бог настільки добрий і щедрий, що приготував для нас вічність без зла та гріха. Хочу, щоб вони оцінили й прийняли цей дар».
Влад Мікула
