Передпоказ документальної стрічки «Медевак» відбувся у Києві.
Документальна стрічка «Медевак» — це історія, початок якої сягає 2014 року. Саме тоді, з початком російського вторгнення в Україну, були зроблені перші кроки, які після повномасштабного вторгнення переросли у масштабний проєкт підтримки Сил оборони України. Його суть полягає у придбанні та переобладнанні автомобілів для потреб медичної евакуації.На допрем’єрний показ стрічки 9 травня у Києві, яка відбулася разом з фотовиставкою, зібралися численні гості — друзі, знайомі та небайдужі люди, усі, хто так чи інакше дотичний до діяльності команди «Відчайдушні».Перед показом представники команди відповіли на запитання, пов’язані з їхньою діяльністю. Як напівжартома зазначив лідер команди Олександр Коропець, їхній фонд «не закрився, бо вони його не відкривали». Особливість волонтерської діяльності полягає в тому, що команда не використовує донати на операційні витрати чи власні зарплати, адже всі учасники мають основну роботу. Також він наголосив на Божій охороні, завдяки якій команда здійснює численні виїзди до лінії бойового зіткнення, передаючи автівки для евакуації поранених.За словами Олександра, спочатку не планувалося знімати повноцінний фільм. «Відчайдушні» створювали короткі відео для соціальних мереж, щоб закривати збори на автомобілі та системи РЕБ. Проте згодом стало зрозуміло, що іноземцям важко усвідомити роль цивільних у цій війні, тому через документальні кадри команда прагне донести світові правду про події в Україні.Один із членів команди, громадянин Німеччини Емануель Вебер, пояснюючи своє залучення до волонтерської ініціативи, пригадав, що відчув сильне бажання допомогти й вирушив до України після того, як побачив по телебаченню кадри війни у перші дні повномасштабного вторгнення. Наразі йому допомагають близько 50 волонтерів у Німеччині, які супроводжують процес підбору та придбання автомобілів для медичної евакуації.В умовах сильної пропаганди в Німеччині Емануель не намагається бути політичним експертом, а керується біблійними принципами — «допомагай потребуючим» і «приймай біженців». Саме вони стали для нього головним орієнтиром у служінні. Він також заявив, що не залишить своїх друзів на фронті й зупиниться лише тоді, коли війна завершиться.Ще один учасник команди — Олег, водій медевака. Він приєднався до ЗСУ як помічник капелана, але через нестачу людей став водієм медичної служби. Певний час Олег їздив на старій побитій «Газелі», допоки не отримав від команди «Відчайдушних» надійне німецьке авто із системою РЕБ.Олег називає цю машину «намоленою» та благословенною. Автомобіль тричі потрапляв під обстріли, але всі щоразу залишалися живими, навіть коли доводилося виїжджати на спущених колесах із пораненими.Автор і режисер документального фільму «Медевак» Володимир Божинський зазначив, що ідея створення стрічки виникла через бажання підтримати команди медичної евакуації, особливо тоді, коли хвиля суспільного піднесення та єдності перших місяців війни почала спадати.За його словами, він не мав на меті знімати екшн чи створювати фільм заради нагород, хоча наразі стрічку вже подано на низку кінофестивалів. Основний фокус фільму — натхнення від надзвичайної роботи бойових медиків і демонстрація того, як суспільство може ефективно взаємодіяти з ними та підтримувати їх. Фільм виступає своєрідним містком між цивільними та військовими.Наразі автори очікують результатів фестивальних показів, після чого фільм планують оприлюднити у соціальних мережах та на медіаплатформах для широкої аудиторії.Валентин ЗагребаФото автора
