Олександр – музикант-піаніст. Працює у Харківській академій культури, а також приватно викладає музичні дисципліни – теорію музики, навчання гри на фортепіано. Зараз, у карантинний час, він також працює приватним викладачем. Проте дещо змінився формат його роботи. Він вигадав незвичний спосіб вчити грі на музичному інструменті онлайн. Олександр Войтко, викладач музики: «Вполне возможно преподавать уроки по фортепиано через интернет по видеосвязи. Именно так я и делаю. Самое главное — это чтобы ученик хорошо поставил свое устройство с камерой, чтобы были видны его руки, то как они находятся на инструменте, Если это юный пианист, совсем юный, то, чтобы я видел его осанку. Ну, а дальше — это моменты техники. То есть чтобы он меня видел, ему достаточно поставить камеру, чтобы я показывал свою руку. Я приобрел себе штатив. Меняю тоже позицию. Сначала ставлю высокую позицию – телефон находится высоко. И по видео он видит мои две руки, если нужно показать конкретно фрагмент какой-то из произведения. Если ему нужно показать аппликатуру, то есть пальцы, какими пальцами играть, я снимаю телефон со штатива и показываю ему уже вблизи, так, чтобы он видел клавиши и мои пальцы, которыми я нажимаю эти клавиши». Піаніст розповідає, що під час таких віртуальних занять також використовує режим демонстрації екрана. Тобто, він у своєму телефоні у програмі заздалегідь готує ноти, теоретичний матеріал. Включає «демонстрацію екрана» – і його учень бачить все те ж саме, що і Олександр у своєму смартфоні. Таким чином учень пізнає музичну теорію і може прочитати ноти. Один із плюсів такого викладання - онлайн-заняття можна записати на відео і потім передивлятися за потреби. Крім того, уроки можна робити коротші за тривалістю, але більше разів на тиждень. Завдяки цьому в учня виробляється систематичність у заняттях. Крім того, що вчитель одразу після уроку може дати учню завдання і через пів години перевірити. Так у музиканта-початківця формується самостійність, присутність педагога його не розхолоджує. Олександр Войтко, викладач музики: «В другой сфере я не пробовал давать уроки онлайн. Я давал уроки только по музыке. Буквально это было несколько раз. Я планировал как бы перейти к этому методу. Но я оттягивал этот момент. И вот в карантине уже находясь, все мы пришли к этому — дистанционному обучению". Карантин змусив перейти на дистанційне викладання і шкільних вчителів. А це не так просто. Наприклад, за словами педагога середніх і старших класів однієї із харківських шкіл Ізабелли Ващиніної, у новому способі роботи вона зіткнулася зі складністю самоорганізувати себе вдома, де багато чого відволікає. Із самоорганізацією учнів, що багато в чому залежить не тільки від дітей, а й від батьків. А також із тим, що інтернет-зв'язок із учнями не завжди буває належної якості. Ізабелла Ващиніна, вчителька середньої школи: «Поменялся мой режим работы лично как преподавателя. Потому что естественно, мы на работу уже не ходим в обычном режиме. Мы работаем дома. А дома – это, конечно, очень сильно расхолаживает. Потому что помимо того, что я преподаватель, я еще мама, у которой дети на карантине, естественно, находятся дома, Что-то нужно сделать. «Мама, помоги!», «Мама, дай то-то», «Мама, сделай то-то». На відміну від шкільних вчителів, викладачам у вишах пристосуватися до віддаленої праці легше. Тож карантин вніс у їхню робочу діяльність не так багато корективів. Адже багато хто з них практикував викладання онлайн ще задовго до карантину. Проте й у людей таких професій необхідність працювати лише вдома спричинила складнощі. Максим Балаклицький, професор кафедри журналістики: «У період карантину мені, звичайно, стало працювати тяжче. Тому що це означає, що ти сам мусиш дбати про свій розклад. Ти мусиш сам виставляти і щодня захищати свої пріоритети. Коли весь твій день належить тобі, то це означає, що насправді ти не зовсім вільний. Ти не можеш, наприклад, якимось конкурентам твоїй роботі, чи то твої уподобання, здоров’я, сім’я, служіння, сказати «Ні, я зараз зайнятий». Комусь дистанційна праця до душі. Є люди, які тільки так і працюють, наприклад, програмісти. А хтось уже не може дочекатися, коли знову повернеться до звичної форми роботи. Є й така праця, яку здійснювати онлайн майже неможливо. Віддалено не можуть працювати лікарі, правоохоронці, рятівники, водії, сантехніки, електрики та представники інших професій. Максим Балаклицький, професор кафедри журналістики: «У дистанційної праці є свої плюси і мінуси. Плюс однозначно той найперший, що люди не витрачають час на дорогу на роботу. Вони не витрачають гроші на це. Це економить твої ресурси. Тобто, скажімо, та ж дружина – вона менше дбає про те, щоби щодня безкінечно тобі прати сорочки, чепурити тебе. Мінуси – це знову ж таки це те, що тягар самоорганізації лягає на тебе. Ти мусиш себе мотивувати. Як відомий цей жарт: "Працюючи з дому, такий-то вже двічі на роботу спізнився". Розумієте? Це означає, що час вислизає крізь пальці, і ти організовуєш сам себе. А це не так просто. Зараз, у період карантину, багато людей переживають труднощі, в тому числі фінансового характеру. У когось зменшився прибуток, а хтось взагалі залишився без роботи. Як приклад, зараз сильно страждає сфера туризму, бо і кордони закриті, і мандрівників, які б бажали наражати себе на небезпеку, немає. Та й гроші на подорожі з’являться, ймовірно, ще нескоро. Парадокс у тому, що більшість туроператорів і турагентів якраз і працювали віддалено. Тому для них навіть віртуальний спосіб роботи не є рятівним. Як же знайти позитив у цей скрутний час та не впасти у відчай? Максим Балаклицький, професор кафедри журналістики: "Завжди є варіанти насправді. Там, де, здається, є тупик, є багато своїх шляхів. Найперше — це те, що можна віртуалізувати, треба спробувати віртуалізувати. Насправді можливості сучасних засобів комунікації настільки є великими, що велика кількість професій, навіть тих, де людина працює руками, вона може щось полегшити, щось оптимізувати, щось перевести в онлайн. Це, наприклад, контакти із клієнтами, різного роду наради, пошук рекламування своєї діяльності. Можливо, є сенс витратити цей час на пошук нових ринків збуту, можливо, — засвоїти нову суміжну спеціальність." На здобуття нових навичок не обов’язково потрібні гроші. В ютубі є курси, де детально пояснюють, як міняти гайки, ремонтувати автомобіль, класти плитку. Таким чином можна отримати багато професій, не виходячи з дому. Період карантину варто витратити не тільки розваги і безцільний відпочинок. Це слушний час для переосмислення, розуміння того, куди рухається світ, що можу і хочу я, пошуку нових можливостей. З таким підходом ті зміни, які прийдуть після карантину і закінчення епідемії коронавірусу, віщуватимуть не тільки погане, але й добре.Галина Кушнір, Олександр Федоров, Харків, “Вісті надії”
