Про Валерія Рябкова знає багато людей. Інакше і не може бути, бо він незвичайна , за сьогоднішніми мірками, людина, на яку Господь поклав нелегку, але таку необхідну місію: дбати про обездолених, вносити в їхнє життя промінь надії та віри. Доброзичливий, щирий, небайдужий, готовий завжди підтримати, допомогти… І в той же час сильний і вольовий чоловік. Про нього багато написано. Світлана Петренко зняла фільм «Незвичайні люди».
Коли у 2001 році Валерій Іванович почав привозити в свій гарний дім, що в селищі Обухівка на Дніпропетровщині, людей, яких викинули на вулицю, він ще не розумів, що Господь дав йому це вважливе і нелегке служіння на все життя. Таких людей, скалічених життям, ставало все більше і більше. Він забирав з вулиць алкоголіків, наркоманів, інвалідів, бомжів та тих, хто тільки-но вийшов з-за ґрат. Відмивав, відгодовував, робив документи, не спав ночами. Страждання і біль кожного пропускав через своє серце. Бувало всього від цих людей: і доброго, і лихого… Бо ж у кожного за спиною свій багаж досвіду моральних устоїв та цінностей. Було важко матеріально, фізично…
Але Бог жодного разу не полишив молитву Валерія Івановича без відповіді.
З часом він викупив ділянку поблизу центру, потім в селі Горянівка відкрив ще один будинок на сорок осіб. За всі роки люди отримали не тільки їжу, житло, навчилися самі бути господарями свого життя, але отримали й духовну підтримку. Ті, хто залишився, слухають настанови проповідників, які беруть участь у їхньому спасінні.
А два роки тому Бог чітко сказав Валерію Івановичу: “Я тобі дам покинуте село”. Цікавість не давала спокою: “А де це буде?”. І Господнє проведіння спрямувало Рябкова до Полтавської області. І він взявся виконувати Божу настанову.
Для цього мав великий досвід, знав що треба робити , бо розумів, що його дії та вчинки скеровані Богом. Тому помилок не може бути. Спочатку пішов до заступника голови сільради, сказав, що поїде у будь-який район Полтавської області, звернеться до керівництва зі своїм проханням. Але треба заручитися, щоб йому повірили у його благі наміри. Заступник голови сільради без вагань дав свою візитну карточку і погодився підтримати.
У цей час приїхав із Ізраїлю Андрій Каплан. Він мав намір продати в селі Білоконівка свій будинок, в якому поселилися адвентисти. А ще Андрій сказав, що в сусідньому селі Комарівка теж продаються будинки. Коли поїхали в Комарівку, то побачили абсолютні руїни. Знаючи, як матеріально важко було б відбудовуватися в цьому селі, Валерій Іванович відмовився.
Допоміг Володимир Близненко, який жив у селі Червоні Квіти. З його подачі всі мешканці Білоконівки дізналися про проєкт Валерія Івановича.
І почали шукати житло для нових мешканців. Спочатку Андрій Каплан та його друг Сергій запропонували два будинки. Їх Валерій Іванович викупив. І якою ж щирою була його радість, коли всі кошти йому повернули, як пожертвування від продавців. Появилися гроші для нового житла. Так викупили ще шість будинків.
Також Валерій Іванович купив великий гарний будинок для церкви. Для цього підійшов будинок Андрія Каплана. Рік зі своїми людьми та з адвентистами прибирали територію, робили ремонт. Зараз молитовний будинок вже приймає на служіння усіх охочих.
Ідуть ремонтні роботи у будинку для людей з інвалідністю та для переселенців. Будинок площею 15х24 кв.м. буде мати 24 кімнати. В кожній кімнаті туалет, душова, умивальник. Окремо будується кухня 4,5х6 кв.м., веранда 3,5х15 кв.м, а їдальня буде спільна,( розмір 5х15 кв.м), щоб змогли збиратися усі разом з нагоди якихось значимих подій чи свят. Кімната для служіння буде мати розмір 5х15 кв.м., коридор – 2,6 м завширшки. Будинок матиме два поверхи. Виділять дві кімнати: для кількох жінок і чоловіків відповідно. В інших кімнатах будуть жити по одному чи по двоє людей. Ті будинки, що купили задешево, хочуть зробити комфортабельними для проживання сімейних пар.
За цей час купили трактор Т-25 для обробки землі, дробилку. В селах Обухівка, Горянівка Валерій Іванович ввів за правило жити на самозабезпеченні. Люди самі обробляють городи, вирощують овочі та фрукти, якими діляться з нужденними та продають залишок, щоб оплатити необхідне. Таке правило буде і в новому будинку в селі Білоконівка.
Будинок для людей з інвалідністю стоїть у красивому природному ландшафті, поруч протікає річка, багато зелені, асфальтована дорога. Місцева рада та мешканці села доброзичливо відносяться до людей, які будуть тут жити .
Немає сумніву в тому, що в цей важкий час є люди, яким необхідний дах над головою. Вони чекають нового житла з великою надією на краще. Послухайте крик душі цих людей, які залишилися без надії, без житла, без їжі.
Галина Федорівна розказує, як вона лишилася без житла, як жила по людях: то в одних, то в інших. І не мала вже й віри в щось добре. Це Боже чудо, що Валерія Івановича знають багато людей. Так і лікарка, до якої звернулася жінка, зателефонувала Рябкову. Той приїхав і забрав її. Зараз Галина Федорівна щаслива. В неї є Бог, який врятував , сім’я, яка підтримує.
Тетяна Гладка жила в Білорусі, не мала рідних і вже була у відчаї. Сергій — біженець з Тореза… І багато таких людей з важким болем у серці, які зараз дякують Господа за спасіння, за теплу кімнату, смачну їжу, за те, що вони відчувають себе Людиною.
Слова про любов – ніщо, якщо люди живуть у теплих квартирах та не допомагають тим, хто потребує самого елементарного: хліба, чистої постелі, даху над головою.
Дякують люди Станіславу Носову, президенту українського Уніону, який зі своєю командою приїздив у село до Валерія Івановича. Він допомагає і обіцяє ще допомагати в такому вагомому служінні і будівництві. Також дякують казначею Уніону Віталію Кривому, який відразу відгукнувся на прохання про допомогу. Велика допомога завжди йде від Юрія Баранова. На протязі всіх років відчутна допомога надходила від Костянтина Сича.
Олексій Ісаков вмовив Валерія Івановича, щоб той дозволив виставити в інтернеті пост про будівництво. Небайдужі люди відгукнулися і почали присилати кошти, які так потрібні для виконання Господнього повеління. Вже вигнали стіни, перейшли до будівлі даху. Господь благословляє всіх небайдужих, хто жертвує і допомагає, хто переймається болями нужденних. Але в ці часи треба дуже багато коштів, бо будівельний матеріал дорогий. Валерій Іванович бачить, що від щирого серця люди присилають різні суми — по 100грн., 50, дуже цінні також 25грн. Він зупинив збір, але будівництво продовжується.
Тому, хто має можливість допомогти людям, у яких немає власного житла, просимо присилати кошти на картку
Гривня – 4731 2196 4470 6859
Долар – 4149 4993 9775 2856 RIABKOV VALERII
Записала Алла Шумило
