Селище Любимівка стало прихистком для людей, які втратили все через війну. Тут проживають внутрішньо переміщені сім’ї та місцеві мешканці, чиї домівки постраждали від обстрілів. Для багатьох із них це — єдине місце, куди вони змогли повернутися або куди їх переселили після евакуації. Життя тут ускладнює відсутність будь-якого прямого транспортного сполучення.
Автобуси, які раніше їздили до селища, зараз не працюють. Перевізники відмовляються їздити близько до передової: «Кажуть, що селище прифронтове, тому не хочуть сюди їхати», — пояснюють люди.
Через це мешканці змушені добиратися до сусідніх селищ, звідки ще курсує соціальний транспорт у бік Кривого Рогу. Для літніх людей, осіб з інвалідністю та жінок, які живуть самі, це стає справжнім випробуванням: довгі відстані, складні пересадки, небезпека на дорогах.Валентина Михайлівна — одна з тих, хто пережив не лише втрату дому, а й вимушене повернення до прифронтового реґіону. Вона була евакуйована й два роки жила у Кривому Розі, але згодом її переселили до Любимівки, де вона мешкає нині.
Жінка досі пам’ятає день, коли втратила все: «Згоріла хата. Снаряд влучив просто в будинок двічі, і машина поруч згоріла. Нічого не залишилося», — пригадує вона ті страшні миті.
Сьогодні найбільша складність для неї — це шлях до лікарні та доступ до необхідних послуг: «Нам цей транспорт дуже необхідний, треба й до лікарні їздити», — каже Валентина Михайлівна.
Її слова — відчайдушний заклик по допомогу: «Будь ласка, почуйте нас. Нам дуже потрібен цей транспорт. Він — наше спасіння!»
Для мешканців Любимівки транспорт — це не про зручність, а про життєву необхідність. Сьогодні підтримка Aktion Deutschland Hilft, ADRA Czech Republic та ADRA Україна стала тим містком, який повертає людям доступ до базових життєвих потреб і допомагає їм вистояти в умовах постійної небезпеки та ізоляції.
