Ірина Стешиц – директорка приватного ліцею «Академія мудрості» у м. Буча. 16 лютого 2024 року відбувся захист дисертації «Управління розвитком педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи» з галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» за спеціальністю 011 – «Освітні, педагогічні науки» у разовій спеціалізованій вченій раді Державного закладу вищої освіти «Університет менеджменту освіти» м. Києва, яка присудила ступінь доктора філософії освіти.
Робота складається із трьох розділів.У першому розділі дисертаційного дослідження на основі аналізу психолого-педагогічних, методичних наукових джерел зроблено огляд дефініції «педагогічного партнерства» та представлена наукова новизна у визначенні чотирьохсуб’єктністі педагогічного партнерства на відміну з традиційним трьохсуб’єктним його розумінням (вчитель – учень – батьки), де вказано на важливість виокремлення управлінців в сфері освіти в окремий суб’єкт педагогічного партнерства. Авторка переконана, що атмосфера прийняття та творчості в школі в значній мірі залежить від директора, а успішність закладу освіти часто визначається якістю дій його адміністрації. Якщо вчителі залишають школу, це, в більшості випадків, не через проблеми з учнями, а через неуважного чи байдужого директора. Поважне ставлення та взаєморозуміння між керівником та кожним вчителем є гарантією того, що школа стане місцем, куди хочеться повертатись. У закладах освіти, де є такий керівник, встановлюється ефективна взаємодія з усіма учасниками освітнього процесу на всіх рівнях, з ним спокійно та впевнено як педагогічним працівникам, так і учням і їхнім батькам.Також авторкою представлена полісуб’єктна різнорівнева модель педагогічного партнерства, яка описана на різних рівнях її представленості: індивідуальному, колективному і суспільному (через спільноти). Зокрема: перший суб’єкт – управлінці в сфері освіти представлені на заявлених рівнях таким чином: на особистісному рівні – директор закладу освіти; на колективному рівні – адміністрація закладу (заступники директора закладу освіти з навчальної, наукової, виховної, господарської діяльності); на суспільному рівні – керівні органи освіти (управління/відділ освіти). Другий суб’єкт – вчителі представлені так: особистість вчителя; педагогічний колектив, асистенти вчителя, залучені фахівці; професійні спільноти вчителів, методичні/творчі об’єднання/спільноти. Третій суб’єкт – учні, які представлені у полісуб’єктній різнорівневій моделі педагогічного партнерства так: особистість учня; колектив класу; учнівське самоврядування закладу освіти. Четвертий суб’єкт педагогічного партнерства – батьки: батьки, опікуни або піклувальники; батьківський комітет, колектив; батьківські спільноти/об’єднання. Таким чином, така різнорівнева суб’єктність педагогічного партнерства сприяє повнішому його усвідомленню та допомагає керувати його розвитком у закладі освіти.У цьому розділі також описано констатувальний експеримент, в ході якого після обробки емпіричних даних і бесід з респондентами було визначено, що для ефективного впровадження педагогічного партнерства у роботі вчителів початкової школи найбільше заважають: перевтома, проблеми у роботі з батьками та поодинокі відповіді про проблеми у роботі з учнями та адміністрацією, що налаштовує на створення умов для підтримки психологічного благополуччя, безпроблемного спілкування батьками, учнями та адміністрацією. Виявлені проблеми збігаються із чотирьохсуб’єктністю педагогічного партнерства: проблема перевтоми – відповідає вектору особистості вчителя; труднощі у роботі з батьками – відповідає вектору батьки учнів; відповіді щодо труднощів і непорозуміння з адміністрацією – відповідає вектору управлінці в сфері освіти і виявлені проблеми з учнями – вектору учні.У другому розділі описана системи управлінських впливів на розвиток педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи, яка втілюється у закладах освіти в єдності складників: поетапності, антипроблемності та різнорівневості.Під системою управлінських впливів на розвиток педагогічного партнерства розуміється сукупність цілеспрямованих, організованих управлінських дій, що комплексно забезпечують підвищення рівня педагогічного партнерства вчителів в закладах освіти.Перший складник системи управлінських впливів – поетапність, передбачає здійснення таких її етапів, які розроблені згідно з загальноприйнятими функціями управління: інформаційно-аналітичний, мотиваційно-цільовий, планово-прогностичний, організаційно-виконавський, контрольно-регулятивний, що забезпечують реалізацію поетапності педагогічних впливів як першої умови.Другий важливий складник системи управлінських впливів – комплекс управлінських заходів на попередження та усунення виявлених проблем або антипроблемність, що допомагає повністю реалізувати чотирьохвекторність системи педагогічного партнерства, а саме: перевтома та перенавантаження вчителів (вектор вчителі), попередження багатьох проблем та конфліктних ситуацій з батьками (вектор батьки), учнями (вектор учні), адміністрацією (вектор управлінці у сфері освіти).Перша виявлена проблема під час дослідження, що заважає ефективному впровадженню педагогічного партнерства в освітній процес – перевтома та перенавантаження. Найбільший відсоток вчителів вказав перевтому, як аспект, що дійсно заважає впроваджувати педагогічне партнерство у своїй діяльності. А саме психофізичне здоров’я вчителів є передумовою здорової дружньої атмосфери у класі, так як саме своїм моральним та духовним ресурсом вчитель створює її. Формування деприваційної ситуації, яка виникає в результаті психологічного дискомфорту внаслідок перенавантаження і перевтоми, проблем у спілкуванні з учнями, батьками учнів, керівництвом закладу освіти чи колегами, може викликати порушення психічного здоров’я (страхи, тривожність, психічна напруга, негативні переживання, неадекватні реакції, комплекси тощо). За рахунок ефективного застосування педагогіки партнерства вчитель може гармонійно об’єднати всіх учасників освітнього процесу, де кожен учасник, організовуючи свою зону відповідальності, дасть іншим можливість зберегти свій психофізичний стан, а керівник закладу освіти має використовувати заходи на попередження перевтоми своїх підлеглих, які описані в дисертаційному дослідженні.Друга виявлена проблема під час дослідження, що заважає ефективному запровадженню педагогічного партнерства в освітній процес – проблеми у спілкуванні з батьками. Партнерство передбачає взаємодію, взаєморозуміння і взаємоповагу між вчителем, учнями і батьками. Саме ініціювання вчителем налагодження зв’язків із батьками учнів, пошук індивідуальних форм роботи з ними може дати бажаний результат – спільне зрощення випускника, який буде творчою, різносторонньо розвиненою цільною особистістю, патріотом країни та новатором у своїй сфері діяльності. У роботі описано ефективні форми залучення батьків до плідної співпраці.Третя проблема, виявлена проблема під час дослідження, що заважає ефективному запровадженню педагогічного партнерства в освітній процес – проблеми у спілкуванні з учнями.Саме для попередження цієї проблеми вчитель має стати дбайливим лідером та такою особистістю, з якою тепло, спокійно і затишно всім учням. Учитель має бути добре ознайомлений з віковою психологією, з особливостями розвитку саме цієї вікової категорії учнів, з якими співпрацює; з інтересами, нахилами, особливістю розвитку кожного учня окремо. У дисертаційному дослідженні детально описано якою має бути особистість вчителя за принципами педагогіки партнерства.Четверта проблема, виявлена проблема під час дослідження, що заважає ефективному запровадженню педагогічного партнерства в освітній процес – конфлікти з адміністрацією. За логікою, саме попередження проблем та конфліктів з адміністрацією залежить від управлінців, а саме – від директора закладів освіти.Третій важливий складник системи управлінських впливів – поєднання індивідуального та колективного характеру або різнорівневе управління. Саме цей складник забезпечує реалізацію різнорівневості системи педагогічного партнерства на різних рівнях її представленості: індивідуальному, колективному і суспільному (через спільноти). Індивідуальні форми роботи з кожним учителем особисто – самий дієвий і мотивуючий засіб для підвищення ефективності та розуміння важливості педагогічного партнерства (мотивація, планування, координація, контроль, корекція роботи), але у великих колективах це досить ємкий процес, що потребує багато часу від адміністрації. Тому саме колективні форми роботи з вчителями (конференції, круглі столи, педагогічні ради, наради при директорові, заступнику директора тощо) організовуються в межах методичної роботи ЗО і передбачають досягнення мети «скоріше», але можливо не так якісно.У третьому розділі описано педагогічний експеримент дослідження управління розвитку педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи, який проводився в період семи років (2017–2023 рр.). Загальна кількість респондентів у 22 закладах освіти (11 державної (комунальної форми власності) та 11 приватної форм власності (АСД) становила 212 осіб: 188 вчителів початкових класів, 24 директори закладів освіти та їх заступники з різних регіонів України.Дослідницько-експериментальна містить комплексний експеримент, який поєднав у собі концептуально-пошуковий, констатувальний, формувальний, аналітико-узагальнюючий етапи. Основою для здійснення оперативної і об’єктивної діагностики позитивної динаміки за критеріями суб’єкт-суб’єктної взаємодії з учнями, залучення батьків на засадах партнерства, командної роботи у колективі, взаємодія з управлінцями в сфері освіти, було використано діагностичний інструментарій педагогічного експерименту, який включає авторські анкети та опитувальник, що дозволили обґрунтовано обрати орієнтири розвитку педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи ПШ. Результати експериментального дослідження показали збільшення високого рівня ЕГ (7,2 %) у порівнянні з КГ (1,7 %), за достатнім рівнем ЕГ(7,2 %) у порівнянні з КГ (0,4 %), відповідно зменшилася кількість здобувачів освіти із низьким рівнем у ЕГ (на 2,9 %) у порівнянні з КГ (на 2,3 %). Виявлені відмінності між рівнями сформованості критеріїв розвитку педагогічного партнерства у вчителів експериментальної групи порівняно з розподілом контрольної групи дозволяють зробити висновок про ефективність та доцільність використання запропонованої системи управлінських впливів на розвиток педагогічного партнерства в умовах методичної роботи початкової школи.За результатами експериментальної апробації системи управлінських впливів на розвиток педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи розроблено методичні рекомендації щодо практичного запровадження системи управлінських впливів на розвиток педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи.Доведено, що всі складники реалізації авторської системи управлінських впливів відповідають закономірностям розвитку педагогічного партнерства вчителів в умовах методичної роботи початкової школи і як результат – забезпечення позитивної динаміки показників розвитку педагогічного партнерства вчителів початкової школи, що сприяє формуванню позитивних змін у знаннях і переконаннях, практиці механізмів реалізації суб’єкт-суб’єктних відносин та впливає на покращення результатів співпраці між усіма учасниками освітнього процесу, а відтак стає ключовим чинником розвитку Нової української школи.Дисертація Ірини Стешиц тут