Чуже хутро. 630 тисяч тварин убивають щорічно на шуби в нашій країні. Основна маса - норки. Їх на одну шубу треба від 20 до 40 тварин. Тисячі лисиць, песців і тхорів утримують у тісних клітках, годують антибіотиками та хімічними препаратами, які ушкоджують внутрішні органи тварини, але дозволяють отримати більший обсяг хутра. Убивають тварин електричним струмом, газом або ламанням шиї. Часто хутро з тварини знімають, коли та ще жива. І все заради розкішного та престижного одягу. Світ без хутра. Розвинені країни відмовляються від виробів з натурального хутра. Європейський Союз заборонив хутрові ферми, а світові бренди одягу вилучають натуральне хутро з робочих матеріалів. Існує достатньо альтернативних способів виготовити одяг, не завдаючи шкоди тваринам. Такий одяг дешевший, його виробництво є гуманнішим і не шкодить довкіллю. Зими стають усе м’якшими. Немає об'єктивної необхідності в натуральних шубах. Їхнє створення працює на марнославство і бажання привернути увагу. В Україні теж є ініціативи зупинити хутряну промисловість. Антон Вакуленко – співзасновник організації «Єдина планета»: "Покращиться стан сотень тисяч і мільйонів тварин, яких перестануть мучити і вбивати щороку. Значно покращиться стан довкілля навколо хутрових ферм і загалом у світі, оскільки діяльність хутрових ферм так чи інакше зачіпає всіх нас: викиди парникових газів, забруднення вод, ґрунтів і т д, які відчувають люди далеко від меж самих ферм." Світовий банк визнав хутрове виробництво катастрофічно небезпечним для екології і відносить в п’ятірку гірших з точки зору забруднення навколишнього середовища токсичними важкими металами. Через відсутність адекватної утилізації, надлишками азоту і фосфору забруднюються поверхневі і підземні води. Це призводить до цвітіння водойм, масової загибелі риби, псування питної води в криницях. Іван Проданик - партнер адвокатського об'єднання LES: "Той, хто живе поблизу цих норкових господарств, в них на території їхніх домоволодінь у колодязях присутні ecoli, це такі бактерії. Це ж наслідок просочування цього гною з дощовою водою в ґрунт, і далі воно все йде в колодязі."В Україні утилізаційних заводів мало, наявні є перевантаженими, і їхні послуги є недешевими.Тож хутрові ферми нехтують правилами утилізації. Мертві тіла тварин зазвичай вивозять у ліси або десь закопують. Нехтують також і компостуванням гною. Неперепрілий послід тварин розкидають на полі, що отруює ґрунти. Іван Проданик - партнер адвокатського об'єднання LES: "І звичайно, розкидаючи цей все на поля з вмістом забруднюючих речовин, так як воно не компостоване, не вистояне і все воно не очищене, отруюється ґрунт як такий. Цей послід спричиняє подальшу деградацію ґрунту.Такий процес призведе до того, що ґрунт буде просто вигоряти і втратить свою родючість". Алергія, мігрень, інфекції дихальних шляхів.Такий “букет” — не рідкість серед місцевих жителів у радіусі 10 кілометрів від хутряної ферми. Забруднення можуть викликати лейкемію та інші форми раку у людини. Іван Проданик - партнер адвокатського об'єднання LES: "В першу чергу це є нестерпний запах, який виділяється від посліду, тому що ці норкові ферми, вони досить масивні і там дуже багато звірів, це 150 тисяч. Ми зафіксували, що навіть задекларована кількість згідно дозвільних документів була 150, а по факту вирощувалося більше двохсот."Закони, які ініціюють заборону продажу та виробництва хутра до 2025 року, прийняли Норвегія, Бельгія та Нідерланди. Боснія і Герцеговина заборонили цей бізнес до 2029 року. А Великобританія, Австрія, Данія, Люксембург, Хорватія і Сербія відмовилися від хутра в проміжку з 2000 до 2019 року. Європейських власників хутрових ферм такі зміни не лякають. Вони із гуманної Європи переїздять, зокрема, до України. Аріна – волонтерка організації «Відкриті клітки»: "У Європі у більшості країн це заборонено і немає хутрових виробництв але, люди-бізнесмени, вони з інших країн, відкривають хутрові виробництва в Україні, тому так і це розвиває певний бізнес."Та навіть офіційні умови утримання тварин, які самі по собі є жорстокими, часто порушують. Тварин нерідко недогодовують, через що ті харчуються тілами своїх сусідів по нещастю, яких робочі кинули після здирання шкіри. Необґрунтовано жорстоке ставлення до тварин негативно впливає і на психіку працівників хутрових ферм. Сергій Рясенко, психолог: "Тут може бути декілька реакцій, або зовсім це знаходиться у людини поза мораллю, тобто вмикається такий механізм психологічного захисту, який називається знецінення, і людина взагалі не відчуває того, що вона робить. Там може бути ізоляція афекту, може бути і розщеплення, тобто такі дуже ранні механізми психологічного захисту. Це клінічні механізми, це не каже про те, що людина здорова."Українське законодавство жорстоке поводження з тваринами визнає гідним арешту до шести місяців або тюремного ув'язнення до трьох років. Це таке поводження, яке умисно призвело до каліцтва чи загибелі тварини, нацьковування тварин одна на одну, а також заклики до таких діянь. Іван Проданик - партнер адвокатського об'єднання LES: "Все таки навіть заборони, які були в європейських країнах, вони були таки більше з етичних міркувань, але там питанням екології приділяється належна увага, а у нас питання екології нормально не контролюються і, відповідно, у нас виникла і етична сторона — недотримання екологічного законодавства, як одна сторона діяльності цих норкових ферм." В Україні на початку 2018 року налічувалося 37 підприємств, які містять хутрових звірів. За рік вони виробляють 800 тисяч шкурок. Петиція про заборону виробництва хутра наприкінці вересня 2018 року зібрала необхідну кількість голосів і була передана на розгляд до Верховної Ради. Та досі законодавчих наслідків це питання не мало. Яна Ємченко, Євгеній Луговець, Київ, “Вісті надії”
