Перше видання. Перекладач Рафаїл Турконяк. Головний редактор Микола Жукалюк. Київ: Українське біблійне товариство, 2020.
ПередмоваУ твоїх руках, шановний читачу, перше видання сучасного перекладу канонічних книг Біблії з давньоєврейської та давньогрецької мов, розпочатого Українським біблійним товариством ще в 1992 році і звершеного відомими в Україні церковними і громадськими діячами спільно зі знавцем давніх мов, великим ентузіастом в галузі біблієзнавства і патріотом української мови, лауреатом Шевченківської премії, доктором богослов'я, о. Рафаїлом Турконяком.Як відомо, кожен перекладач Біблії, як і директори перекладу, прагнули передати не стільки, і не тільки букву оригіналу, скільки, насамперед, зміст, що вкрай складно зробити. Справа в тому, що в цій важливій і надто відповідальній справі існує потяг або до буквалізму (не лише в загальній побудові фрази, а й у порядковості слів оригіналу), або прагнення до парафразу, тобто переказу думок, чи змісту біблійного тексту, коли цілком розмивають межі вихідного розуміння першоджерела.Через те, що в даному перекладі і перекладач, і редактори старались дотримуватися умовної золотої середини, яку можна висловити в таких словах: перекладати слід буквально наскільки можливо, і разом з тим вільно, в межах крайньої необхідності. Це означає: не бути рабом букви, але й не розпливатись в парафразі, втрачаючи чіткість і ясність авторської оригінальної думки.Тому ми ні на мить не забували, що це біблійний текст, натхненне Слово Самого Бога, до якого не маємо жодного права ні щось додати, ні щось відняти. Від цієї тези ми старались не відступати навіть у найменших деталях, які могли б тлумачитись якось інакше, або надто по-сучасному. Це перше і головне, а друге: опрацьовуючи текст перекладу ми й не забували й про читача, якому біблійний текст призначений і який, у більшості випадків, не має доступу до оригіналу. Іншими словами: намагались якомога «скоротити відстань» між текстом, написаним тисячі років тому, і сучасним читачем.З цією метою міжнародна перекладацька практика допускає використання курсиву і дужок (…) для внесення ясності в текст. При цьому хочемо зазначити, що ми старались мінімізувати необхідність у курсиві, або в жодному разі не допустити необґрунтованого свавілля, або навіть творчої фантазії, яку можна було б трактувати двояко. Читач же має пам’ятати, що курсив – це свідчення того, що слова курсиву в оригіналі відсутні.Крім того, усвідомлюючи, що не всі читачі мають можливість звертатись до біблійних словників, та не володіють довідковою літературою. Пояснення деяких слів чи висловлювань, які важкі за змістом, складні для розуміння, та й просто цікаві, розміщуємо внизу тексту під зірочкою (*).І ще одне, що може викликати у читача запитання: чому в тексті слово «Господь» іноді виділяється іншим шрифтом? Як відомо, в гебрайському оригіналі існує певна кількість імен Божества, в тому числі «Яхве», «Адонай», які в слов'яномовних Бібліях перекладаються однаковим словом «Господь». Тому для українських дослідників Біблії, котрі цікавляться цими богословськими питаннями, пояснюємо: усюди, де слово «Господь» виділене іншим шрифтом, відповідає гебрайському «Яхве». Слово «Господь», надруковане звичайним шрифтом, відповідає гебрайському «Адонай».Надруковане курсивом, переважно, використовується редактором, замість займенника, для кращого розуміння.І останнє. Враховуючи той факт, що завдяки Синодальному російському перекладу, яким і донедавна користувалися і українці, чимало біблійних імен і назв місцевостей увійшли не лише в культурну пам'ять українських читачів Біблії, а й застосовані попередніми перекладачами Біблії українською мовою, ми вирішили залишити їх у звичайному для читача написанні, наприклад: Єва (гебр. Хавва), Ісаак (гебр. Їцхак), Мойсей (гебр. Моше), Єрусалим (гебр. Єрушалайм), Самарія (гебр. Шамрон), тощо, незмінними. Традиційно, залишились також імена патріархів і пророків.До того ж, зважаючи на специфіку біблійного тексту і зміст давньоєврейського оригіналу, при редагуванні враховувалась особливість біблійної мови, текст якої інколи відходить від сучасної філологічної та граматичної практики і правил української мови, наприклад:а) повтор слів у реченні, і навіть словосполучень, які, здавалося б, можна було б опустити, або написати по-іншому;б) з великої літери в усіх відмінках написані такі слова як: Ізраїль, Ізраїльський, Ізраїльському тощо. Те саме стосується слова Юда, Юдейський, Юдейському тощо. З великої літери позначені і слова «Заповіт», незалежно від того, стосується це Заповіту Бога з людьми, чи Заповіту як Договору, між людьми. Такі граматичні «відступлення» зумовлені тим, що Ізраїль, я і Юда − обраний Богом народ, який, незважаючи на трагічні помилки і відступлення, відіграв особливу роль у священній історії людства. Крім того, своєю назвою він завдячує Божому Провидінню, що для людей святе. Те саме стосується і слова «Заповіт», оскільки воно часто вживається, коли йдеться про Божий Закон;в) у тексті ми уникаємо лапок («»), оскільки буває, що важко визначити пряму мову, цитати і т.ін.Пропонуючи нашу працю читачам, уклінно просимо надто суворо нас не судити, пам’ятаючи, що досконалості в перекладі тексту досягти майже неможливо, адже досконалий в Своєму Слові Один лише Бог. Ми щиро дякуємо усім читачам, котрі, читаючи попередні видання нами окремих біблійних книг, прислали свої зауваження. частково ми їх врахували, і свідомі того, що Українське біблійне товариство й надалі, в міру можливостей, працюватиме над покращенням запропонованого тексту. Тому ми будемо вдячні читачам за будь-яку допомогу щодо зауважень, порад і побажань в удосконаленні запропонованого нині тексту, та обіцяємо їх врахувати при подальших перевиданнях.Видавничий відділ УБТЗамовити видання тут