Українські протестанти займають свідому громадянську позицію, допомагаючи всім, хто потерпає від воєнних дій

Розповідає Ігор Козловський, релігієзнавець, старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, громадський діяч.

Що, за вашими спостереженнями, робили протестанти України під час російського вторгнення?
В цю гарячу фазу російської агресії проти України протестантські спільноти, як і весь релігійний ландшафт нашої країни, дуже змінилися. Чому? З одного боку, були окуповані певні регіони України і це призвело до гуманітарної катастрофи, на яку зразу відгукнулися різні протестантські організації. Я це спостерігав, безпосередньо спілкуючись з лідерами, з пасторами церков, з простими вірянами. Вони взяли на себе величезне навантаження евакуації людей з зони бойових дій чи з окупованих територій. Це можна було побачити на Київщині, на території Харківської області, особливо це було помітно на території Донецької області і півдня України. Ми бачили, в якому стані знаходилися захисники і мешканці Маріуполя. І саме протестантські спільноти організували постійну евакуацію мешканців, ризикуючи, під обстрілами, з небезпечних зон. Це, наприклад, пастор Геннадій Мохненко зі своєю командою, вже росіяни були в місті, а вони продовжували підтримувати зв'язок з тими, хто хотів евакуюватися. Не тільки він, а й представники маленьких церков: християн віри євангельської, євангельських християн баптистів, тощо. Вивозили з території Краматорська, Слов'янська, Херсона та інших місць. По-друге, це волонтерська діяльність, яка полягає в підтримці людей, які потерпали від бойових дій, допомога армії. Особливо на першому етапі, коли потрібна була термінова допомога обладнанням, їжею, одягом. Це також частково протестантські спільноти підтримали. Важливим є також і капеланське служіння, яке несуть представники протестантських спільнот разом з іншими християнськими, мусульманськими та іудейськими капеланами.
Необхідно звернути увагу і на взаємодію протестантських організацій з Православною Церквою України. Наприклад, гуманітарну місію організував митрополит Донецький і Маріупольський Сергій Горобцов (ПЦУ). І я бачив, що йому привозили доброчинну допомогу і представники протестантських церков, і представники Церкви Ісуса Христа святих останніх днів.
Це не просто разові проєкти, скоріше це свідома громадянська позиція. На мій погляд, протестантські спільноти усвідомлюють, що вони є традиційними для України. Дуже часто, коли вони говорять про ортодоксальні церкви, то називають їх традиційними, а себе протестантами. Я наголошую, що ви також є традиційними. Вони теж все більше усвідомлюють свою місію підтримувати саме українську державу і народ. І усвідомлюють себе не просто громадянами України, що зрозуміло, але ж і активною частиною зрілого громадянського суспільства. Вони стали частиною суб'єктного горизонтального громадянського суспільства, яке не врахувала Росія, яка думала що українське суспільство подібне до російського, яке не є суб'єктним. Саме ця суб'єктність, відповідальність, говорить про те, що визріло доросле покоління протестантів, які не просто усвідомили свою відповідальність за державу і український народ. Можна тільки вітати рішення християн віри євангельської на чолі зі старшим єпископом УЦХВЄ Михайлом Паночко про перехід на українську мову в своєму богослужінні. Це вже свідома позиція, яка свідчить про те, що протестантські спільноти, як і інші релігійні організації нашої країни, підставляють плече і державі, і своєму народу в цій боротьбі за Україну проти російської збройної, ідеологічної та інформаційної агресії.

Питання – Максим Балаклицький

#опитування2022

далі
Невеликі протестантські організації надають потужну допомогу армії і постраждалим від війни