Мій син із своєю сім'єю потрапив в оточення в селищі Макарів, що під Києвом. Окупанти заїхали в село, а також розмістили танки в лісі і сказали, що хто вийде – розстріляють.
Сім'я спустилася до підвалу і сиділа там три доби без світла і тепла. Телефони не працювали. Тільки декілька разів вмикали, і повідомляли, що продовжують сидіти у підвалі.Я з сестрою та подругою Ольгою Сич молилася по обітниці 31 псалму. Молилися в молитовному цілодобовому ланцюжку.В суботу вранці я встала і довіривши дітей в Божі руки, пішла на богослужіння. Коли я вже була в Церкві, зателефонував чоловік і повідомив, що діти звільнилися. Вночі з невідомої причини окупанти знешкодили самі себе, перестрілявши один одного. Люди вийшли зі сховищ, сіли в автівки і виїхали на трасу Київ–Житомир. Спочатку була колона з 15 автомобілів, потім їх було вже понад 50.Під ударами бомб і авіації всім вдалося виїхати до безпечних районів.Дякуємо Богові за збережене життя!Любов Черепніна, м. Бердичів