24 лютого 2022 року – день, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. День, який почався жорстоким обстрілом українських міст і мирних жителів. День, коли українці втратили почуття безпеки й засумнівалася у слові "майбутнє".
Відтоді виникла необхідність у соціальній платформі, через яку нужденні могли б отримувати допомогу. З цією метою "Адвентистське агентство допомоги та розвитку" (ADRA) у співпраці з телеканалом "Надія" створили проект під назвою Hope For Ukraine (https://www.adra.ua/).Одним із напрямків діяльності волонтерів стала евакуація населення з "гарячих точок". Попри небезпеку, щодня вони їдуть у Харків, Миколаїв, Суми, Чернігів, Дніпро й забирають звідти жителів, які через дії ворога втратили домівку. Людей відвозять у безпечні місця й надають необхідну підтримку: їх годують, допомагають знайти місце ночівлі чи проживання, забезпечують продуктами та засобами гігієни. Деяких українців підвозять до вокзалу, звідки вони їдуть до родичів у тихіші міста й села або організовані притулки для переселенців. А хтось просить завезти під кордон, який вони перетинають як біженці. До прикладу, лише на Чернігівському напрямку проєктом Hope For Ukraine нині задіяно 16 автобусів. Водії-волонтери вимушені годинами стояти в заторах на під’їзді до оточеного противником міста Чернігів. Так, 30 кілометрів шляху від Куликівки до Чернігова долають за п’ять годин. Нерідко водії наражають себе на небезпеку, адже потрібно їхати полями, ґрунтовими дорогами, щоб потрапити до майже вщент зруйнованого облцентру. Попри це, щире бажання звільнити людей, які вже місяць перебувають у суцільному жаху, незламне. Не стоїть тут на заваді й те, що евакуація ще більше ускладнилася через підрив Чернігівського мосту, який з’єднував заблоковане місто із Києвом.Бажаючих виїхати з Чернігова дуже багато, а місць в евакуаційних автобусах, на жаль, не вистачає. Люди змушені їхати одне в одного на руках або стоячи в тісноті, лиш би втекти від життя під обстрілами. За останні два тижні близько півтори тисячі людей змогли виїхати з Чернігова за допомогою Hope For Ukraine.Загалом у межах проєкту з "гарячих точок" було евакуйовано щонайменше три тисячі мирних жителів. Причина у кожного була одна, але багато історій вимушеної втечі людей із рідних міст просто жахають.Під час евакуації в місті Суми волонтери чекали на одну сім’ю із Тростянця – це були дві жінки й дитина, які, на жаль, не з’явилася й автобуси змушені були поїхали без них. Коли ж волонтери вже відвезли решту людей у Лохвицю, ввечері пролунав дзвінок із невідомого номеру. Виявилося, та сім’я залишилася не тільки без будинку, на блокпосту російські військові ще й відібрали у них телефони та грозилися розстріляти. Тих, хто йшов позаду них, з невідомої причини розстріляли прямо на їхніх очах. Завдяки Божій милості, волонтерам вдалося врятувати жінок із дитиною і таки відвезти в безпечне місце. Якось під час евакуації людей із Чернігова одного хлопчика закачувало, тож водій взяв його на переднє сидіння. Проїжджаючи через український блокпост, він махнув рукою до військових, привітавшись. – "Це ваші друзі?", – запитав хлопчик.– "Вони всі наші друзі – вони нас захищають", – відповів водій.– "Які ж вони нам друзі, якщо забирають у нас їжу!?" – здивовано сказала дитина.Після пережитого у свідомості хлопчика люди у військовій формі – всі погані, тому що відбирають усе. Він ще не розуміє, що є погані і добрі військові: є російські окупанти, яким чужі всі людські якості, а є українські захисники, які віддають своє життя заради того, щоб жили наші діти. Таких історій волонтери Hope For Ukraine чують багато. Це історії про покалічені людські долі, про смерті знайомих і сусідів, про знущання над українцями. Вони бачать сльози й істерики дорослих і дітей, яких забирають з-під обстрілів. Вони намагаються допомогти.Якщо вам потрібна евакуація або ж ви потребуєте підтримки чи самі бажаєте підтримати нужденних, переходьте на посилання https://www.adra.ua/.За матеріалами https://www.unian.ua