Розповідає Наталя Буга, директор благодійного фонду “Сила любові”
Коли та для чого був заснований благодійний фонд “Сила любові”?
В 2014 році, коли почалася війна за Сході України, мій чоловік Павло та син Максим стали волонтерами. Їздили з гуманітарною допомогою в гарячі точки.
Максиму дзвонили люди з різними потребами в коштах: для онкохворих, на операцію, хтось потрапив в аварію чи інші важкі ситуації. Спочатку він все робив від себе, писав прохання на своєї сторінці у Фейсбуці та своїм друзям. Допомагали тим людям, в хворобах яких були впевнені, тобто де були документи, підтверджуючи необхідність операції. Після збору коштів та проведення операцій, Максим у Фейсбуці та Телеграмі подавав звіт.
Але через деякий час син запропонував організувати благодійний фонд, який буде існувати на законних підставах, тому в 2021 році ми його і зареєстрували .
Звідки до фонду приходять кошти? Чи поступає до вас гуманітарна допомога?
Спочатку Максим підключав своїх знайомих щоб вони розповідали про фонд своїм друзям та знайомим. Поступово з’явилась довіра до нас, різні люди та організації почали робити благодійні внески, що дозволяє продовжувати діяльність. З початком війни люди стали більш жертовними.
На фонд гуманітарна допомога не поступає. За рахунок коштів які нам надходять ми купуємо ліки, продукти, з яких формуємо набори, збираємо одяг та відвозим в “гарячі точки”, а звідти вивозимо людей. Також нам допомагали інші пастори, і тоді їхали колоною по вісім-дев’ять автобусів.
На цей час ми відвозимо одяг та продукти в ті селища, які мають великі пошкодження від обстрілів.
Хто ще, крім Вашого чоловіка та сина, допомагає в діяльності фонду?
В діяльності фонду приймає участь вся сім’я. Дочка з зятем та невістка допомагають формувати пайки. Я займаюсь документацією. Оскільки діяльність фонду не є прибутковою ми всі маємо основну роботу, за рахунок якої отримуємо кошти на свої потреби.
Чи пам’ятаєте кількість людей та в яких містах отримали допомогу?
На початку війни, ми не рахували кількість людей, яких вивозили, головне було врятувати як можна більше. На цей час знаємо, що більш семисот людей вивезли з гарячих точок. Їздили в наступні міста: Буча, Чернігів, Сновськ, Суми, Глухів, Ямпіль, Середина Буда, Краматорськ, Слов’янськ, Київ, Дніпро, Боярка, Васильків, Біла Церква, Бориспіль, Переяслав, Харків, Миколаїв, Баштанка та деякі села.
В деякі міста їздили по декілька разів, бо люди там мали велику потребу. Коли ми привозили продукти, люди падали на коліна і просили вивезти їх з того пекла, де вони були. Був березень місяць, холодно, автобус в нас вантажний, не передбачає перевезення людей, але вони були згодні сидіти в холоді на підлозі, тільки щоб виїхати. І ми вивозили в своїх маленьких автобусах до двадцяти п’яти людей. Нині основний напрям це Краматорськ та Слов’янськ.
Які плани у благодійного фонду на подалі?
Наші плани дуже прості – продовжувати допомагати людям. Будемо возити продуктові набори на Схід України, бо там важка гуманітарна криза.
Коли ми привозили людям хліб, вони цілували буханку та казали, що вже цілий місяць не бачили і не відчували цей запах, то заради цього треба продовжувати наше служіння. Заради людей, які плакали та казали: “Ви наші янголи-спасителі”, заради такої допомоги треба жити.
Тому наші плани були і завжди будуть однаковими – допомагати нужденним. Коли війна закінчиться нашою перемогою фонд подовжить надавати ту допомогу, яку ми надавали людям до війни – оплачували операції.
Ми пережили важкий час для нашої сім’ї, були потрібні великі кошти на лікування, і нам допомагали знайомі та незнайомі люди. Але це також був час великого благословення, яким хочемо ділитись з іншими через діяльність нашого фонду.
Питання – Алла Шумило
