Про діяльність відділу освіти та про те, як часто в адвентистських навчальних закладах відкриваються нові програми.
А також про те, навчання яким спеціальностями найдорожче і чому.
Розповідає Костянтин Кампен, керівник відділу освіти Церкви адвентистів сьомого дня в Україні.
Костянтин, Ви повернулися в Україну в серпні 2020 року після кількох років життя в Киргизстані. В кінці цього ж року асоціацією незалежних дослідницьких агентств Gallup International було проведено дослідження «Індекс щастя». Воно охопило 42 країни, в тому числі Киргизстан і Україну. Gallup International опитав 38 709 осіб.
За даними опитування, Киргизстан зайняв перше місце в списку – 85% жителів країни вважають себе щасливими.
Як Ви думаєте, чим обумовлений такий результат? Може, є якісь компоненти, які жителям України не знайомі, тому що Україна опинилася серед п’ятірки останніх в цьому опитуванні.
Перш за все хочу сказати, що Киргизстан – дуже красива країна. Чого тільки вартий відомий Іссик-Куль! Дивовижні, високі гори – є і семитисячники, це, звичайно, надзвичайна краса.
Але не це головна причина того, що люди відчувають себе щасливими. Найголовніша цінність для жителів Киргизстану – це сім’я, стосунки. Сім’я в найширшому сенсі цього слова – це не просто тато, мама, діти. Це ще й дядьки, тітки, бабусі, дідусі. І це те, у що вони багато вкладають.
У Киргизстані дуже великі сім’ї, багато багатодітних сімей. Діти народжуються, коли сім’я тільки утворилася, і народжуються протягом наступних років. Сім’я поповнюється дітьми, вони ростуть разом, підтримуючи один одного. І завдяки тому що для них головне – сімейні відносини і вони реалізуються, люди відчувають себе щасливими.
У Киргизстані Ви займалися роботою в сфері адвентистської освіти, якою продовжуєте займатися і зараз в Україні. Яка статистика – скільки студентів і школярів, а також установ освіти в Церкві на території України?
Адвентистська церква завжди приділяла велику увагу освіті. Церква має майже столітній досвід роботи в цій сфері. Сьогодні церква відкрила більше 9,5 тисяч шкіл, в яких навчається близько 2 млн. чоловік. У зв’язку з тим, що в СРСР церква не мала змоги займатися освітою, ми зараз намагаємося надолужити втрачене. Зараз в Україні 22 школи, в яких навчається 1670 учнів.
В чому полягає діяльність керівника відділу освіти?
Перші десять років свого служіння я був пастором. Потім три роки був проректором по роботі зі студентами в нашому вищому закладі освіти в Бучі.
Протягом останніх семи з половиною років був керівником відділу освіти в Південній уніонній місії адвентистської церкви (церковна структура, що охоплює території Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану і Афганістану – примітка В.З). Це ж служіння продовжую виконувати зараз в Україні.
Якщо говорити про напрям, чим повинен займатися керівник – це допомога у відкритті та роботі навчальних закладів (від дитячого садка до інституту).
Адвентистська місія в освіті – у чому вона?
Освіта повинна бути збалансованою і всеохоплюючою. Освіта це не тільки розвиток розумових здібностей.
Необхідно також, щоб діти розвивалися фізично, і щоб разом з тілом розвивалися навички комунікації – соціальний розвиток і, найголовніше, щоб разом з цим був духовний розвиток. В цьому суть адвентистської освіти.
Під час карантину всі навчальні заклади почали переходити на онлайн навчання. Це відбилося на Церкві.
Разом з цим почала звучати ідея, що дуже важко утримувати шкільні будівлі, які не наповнені учнями. Чи справді це так? Які були тенденції в відвідуваності шкіл за останній рік?
Карантин зачепив школи, але більшою мірою тому, що деякі батьки або втратили роботу, або їх дохід зменшився. Через те що наші адвентистські школи не підтримуються фінансово на 100% державою, а підтримуються ще батьками і Церквою, деяким батькам довелося забрати дітей зі школи, якщо їх дохід зник або скоротився. Але якщо порівняти вплив карантину на школи і місцеві громади, то я не сказав би, що карантин вплинув на діяльність шкіл так, як на місцеві громади.
Обмежень для шкіл було менше, ніж для громад. Держава, незважаючи на всі проблеми, виклики, пов’язані з епідемією, розуміла, що дітям потрібно вчитися. І коли діти йшли на дистанційне навчання, після цього максимально швидко поверталися.
Стосовно ж до церковних громад у держави були різні обмеження. При тому, що члени церкви розуміли важливість церковних зборів, але обмеження для них були жорсткіші.
Я б не сказав, що за такий короткий час карантину будівлі дошкільних та шкільних закладів, що належать Церкві, довго були порожні.
Якщо говорити в загальному про тенденції, то незважаючи на карантин, кількість учнів адвентистських шкіл за цей рік зросла. Значить, те, що пропонується зараз в наших адвентистських школах, користується попитом.
Сьогодні ми стикаємося з тим, що система освіти видозмінюється.
Стають більш затребуваними короткострокові курси. Студенти не хочуть сидіти в аудиторіях чотири-п’ять років, а опановують якусь професію або спеціальність дуже швидко, щоб швидше працювати, а за необхідності – опанувати нову спеціальність.
Чи варто подібний підхід взяти на озброєння Церкві і яким чином?
Чи є приклади, коли Церква дає не тільки класичну освіту, а й можливість навчитися чомусь короткостроково?
Якщо говорити про навчання практичним навичкам в школі, воно здійснюється, в основному, в рамках трудового виховання.
Крім цього, окремі програми проходять на базі вищого закладу освіти в місті Буча.
Виходячи з тенденцій, поряд з програмами, за підсумками яких присвоюється ступінь бакалавра, в адвентистському центрі вищої освіти в Бучі почали впроваджуватися програми рівня “сертифікат”. Одна з них – спеціалізація масажу, за якою набрана досить велика група студентів.
Тобто, з’явився попит, є фахівці, які можуть проводити навчання, і такі програми розвиваються.
Адвентистська система освіти на території колишніх радянських країн, це, в основному, гуманітарний напрямок – філологія, філософія, релігієзнавство, психологія.
Чи є попит на інші предмети і як це Церквою виявляється? Якщо говорити про всесвітній масштаб, на підставі чого і як часто впроваджуються нові програми в адвентистських навчальних закладах?
Щоб виявити попит, наші вищі навчальні заклади роблять опитування-анкетування серед старшокласників, їх батьків, про те, які спеціальності їм би хотілося. За останні кілька років відкрився ряд нових програм в нашому вищому закладі освіти в Бучі.
Відкриваються спеціальності і не з гуманітарної області, наприклад, пов’язані з програмуванням.
Але є деякі спеціальності, які вимагають або майстерень, або спеціальних лабораторій, і зрозуміло, що ці спеціальності дорого обходяться.
І рідко коли приватний навчальний заклад займається такими спеціальностями, хіба що є серйозна фінансова база чи державна підтримка, або якісь фонди, готові за це платити. Зокрема, в світовій практиці найдорожчою вважається медична програма. Щоб почати медичну програму, найбільші, жорсткі критерії затверджуються на всіх рівнях церковної організації.
Маючи цей досвід, всесвітня церква розуміє, що якщо наша програма не підготовлена і не вистачає ресурсів – то краще не починати.
Питання Валентин Загреба
