Розповідає Іван Хижняк, адвентист з міста Миколаєва
Перший раз ми прийняли хрещення разом з дружиною в кінці 2002 року. Тоді ж я встиг побувати вчителем суботньої школи, старшим дияконом, навчався у Києві на курсах, провів десять програм «Дихайте вільно», також пройшов курси у Заокському й закінчив Школу суспільного євангелізму. Проте виявилося, що це було марнування часу, а не справжній зв’язок із Христом, оскільки, трапилося так, що коли в житті з’явилася чорна смуга, я пішов із церкви… Почав пити…
У ті часи я не мав претензій до церкви, нічого поганого ніколи та ні про кого не говорив. Іноді мене приходив провідати пастор, але чомусь я не міг повернутися до церкви… Так, інколи приходив на якусь програму, а ще, коли просили, то ніколи не відмовляв церкві в допомозі своїми руками.
Розумію, що це я тоді залишив Господа, а не Він мене. Мені було соромно… Я розумів, що без Бога загину, іноді навіть плакав, але не мав сил вирватися зі свого стану…
Коли почалося вторгнення 2022 року, я знову прийшов до церкви, щоб допомогти. Сам.
Вдома нерідко молився, розмовляв з Богом, але моя згубна звичка з горілкою утримувала від Бога на відстані…
Одного разу, — як зараз пам’ятаю, трапилося це після мого дня народження 24 травня, — я так молився та просив у Бога пробачення за те, що відбулося напередодні, що… відчув Його присутність. Я реально відчув присутність Бога, та що Він мене простив!
Господь дав мені життя у церкві та дозволив «скуштувати свинячих ріжків»… Виявилося, що Він очікував, коли моє серце буде наповнене каяттям, коли бажання бути з Ним стане найголовнішим моїм бажанням. І Бог мене простив.
З цієї хвилини Дух Божий змінив мене.
Я підійшов до пастора Василя Дідковського та попросив хрестити мене знову. У відповідь він обійняв мене з великою радістю, бо, якщо раніше я відповідав йому, що не буду знову приймати хрещення, то зараз просив про це сам.
Так, 17 червня це відбулося. Моя дружина Ольга, всі члени церкви, — а знаю, що й небо, — дуже раділи. А я відчував та відчуваю їхню любов до мене. Інакше кажучи, Божу любов та милість — через них.
Я повернувся додому! Дуже хочу бути корисним Господу й людям. Господь мене простив — потрібно Йому віддячити. Мене простили люди — треба їм допомагати.
