Розповідає Міллер Мендес, представник Всесвітнього адвентистського радіо, проповідник.
У травні 2023 року група адвентистів зі Сполучених Штатів Америки, Великобританії та Південно-Африканської Республіки повела євангельські програми в 10 громадах Чернівецької області. Ініціатором цього проєкту було Всесвітнє адвентистське радіо.
В Україні зараз йде війна, чи не страшно було сюди приїжджати? Що вплинуло на ваше рішення проповіді саме тут?
Ні, я не боявся, бо відчув, що Бог кличе мене сюди. Війна йде скрізь, весь світ воює, отже, немає різниці, куди ти їдеш. Господь захистить мене, де б я не був і якщо Він дозволить мені померти, отже так має бути.
Ми присвятили своє життя виконанню Божої волі. Він покликав нас йти по всьому світу розповідати про Євангеліє, так ми відповідаємо на цей заклик.
Порівняйте свої очікування щодо України з реальністю, яку ви побачили. Які очікування були хибними?
Я очікував, що церкви будуть повні через страх перед війною. Не знав, що на програму прийдуть переважно члени церкви, думав, що буде багато-багато людей. А ще не знав, що Україна настільки розвинена в технологічному плані. Припускав, що це, як Європа старого світу, де жінки досі ходять у довгих сукнях і слухають старовинну українську музику. Був здивований, що тут усе також сучасно, як у Сполучених Штатах.
Що вам найбільше подобається у викладанні християнського вчення?
Знайомити людей із Христом – це моя радість, це мій скарб. Я не хочу нічого, що пропонує цей світ. Господь каже: «Бо де скарб твій, там буде й серце твоє!». Тому моє серце прагне розповідати про Євангеліє, познайомити з ним, як можна більше людей. Щоб ми могли з радістю зустріти Христа, коли Він прийде знов.
У Чернівецькій області ви перебуваєте вже понад два тижні. Які враження від євангельської програми, яку проводите в селі Кам’яна?
Дуже сподобалося, що люди й далі приходили кожного дня, хоча не думав, що роблю все гарно, це мене вразило. Був вражений гостинністю, усі люди готують для мене їжу і вони не приймуть «ні», як відповідь. Також, подобається краса церков, цей будинок такий красивий, як палац. Дивує скромність людей, що тут живуть, так і має бути.
Що вам сподобалось у людях, які приходили на програму?
Мені подобається їхня щирість. Знаєте, якщо вони не хочуть приймати рішення, вони його не приймають і не прикидаються.
Чи є щось таке, що вас засмучує, коли розповідаєте про Бога?
Так, люди, які протистоять Ісусу.
Що, на вашу думку, є найважливішим у викладанні християнського віровчення?
Ми не можемо зробити це без Ісуса Христа та Святого Духа. Ми мусимо зізнатися у своїх гріхах, просити в Бога пробачення і благати Його використати нас. Якщо Він має для нас покликання, ми про це дізнаємося. Це дуже важливо, бо без Святого Духа ми просто люди, які намагаються переконати в чомусь інших власною силою. Це так не працює.
Щоб ви порекомендували наступникам, які будуть відвідувати та розповідати про Євангеліє на цій території?
Найкраще, що я рекомендую, це займатися поширенням християнської літератури, ходити від дому до дому, розмовляти з людьми. Тоді ви зможете дізнатися, у що люди вірять, що їх цікавить. Можна проводити опитування серед людей, яких ви знаєте: «чи подобається вам вивчати Біблію, чи ви любите садівництво, чи ви займаєтеся бізнесом?» Найкраще, що я б порекомендував це поєднувати медичне служіння з поширенням християнської літератури. Коли ти йдеш до людей і говориш про здоров’я, вони всі приймають тебе, тому що у всіх є проблеми зі здоров’ям. І найкращий спосіб зробити це – прочитати книгу «Євангелізм», вивчити цю книгу та слідувати тому, що там написано.
Була одна людина, яка була президентом конференції. До нього постійно приходила молодь та запитували: «Чи варто мені стати пастором? Чи варто мені займатися розповіддю про Євангеліє?» Він дивився на них і казав: «ні, ні, ні». Вони думали, що він скаже: «так, будьте пасторами». Але він відповідав: «якщо ти вмієш робити щось інше, якщо ти в чомусь добре знаєшся, якщо ти хочеш бути електриком, перукарем, підрядником, інженером, будь-ким, зроби це. Не ставай пастором.» Потім він додавав: «Так, якщо ти не можеш нічого робити, крім як бути пастором». Саме так Бог кличе. Тому дуже важливо знати, якщо ви можете займатися чимось іншим, робіть це, але ви не зможете бути хорошим пастором. Якщо ви нічого іншого не можете робити, це покликання. Ви не робите це заради кар’єри, щоб заробити на життя, або заради легкої роботи. Ви робите це, тому що більше нічого іншого не можете робити. Ви відчуваєте покликання Бога. Пастори мусять мати покликання.
Питання – Віктор Чумаков
