Розповідає Артем Найда, лікар-психіатр, психотерапевт.
Працює в клініці «Ангелія», веде приватну практику. Які захворювання трапляються у вашій лікарській практиці?Працюю з різними психічними захворюваннями, як невротичного, так і психотичного регістру. З деменціями стикаюсь рідше, але такі випадки також є в моїй практиці. Поєдную в своїй роботі медичний аспект (медикаментозне лікування) та психотерапевтичну роботу – більш детальне пропрацьовування психологічних механізмів, що привели людину до хвороби. Хоча деменція – це група захворювань, які не можна вилікувати повністю, але підтримка суттєво покращує якість життя пацієнтів.Які психічні захворювання найбільш поширені в Україні?Найбільше поширенні неврози. Частота їх виникнення може зростати під впливом стресових факторів, яких дуже багато в наш час. Неврози – це сфера психічних порушень, під час яких людина усвідомлює свій розлад. Наразі, статистично зростає кількість звернень через панічні атаки, депресивні стани, тривожні розлади, безсоння психогенного характеру.Хто звертається до Вас за допомогою?У більшості, мої пацієнти віком від сімнадцяти-вісімнадцяти до тридцяти п’яти років. Значна частина психічних захворювань, наприклад, шизофренія чи біполярний афективний розлад переважно вперше маніфестують у молодому віці. Серед людей похилого віку зростає частка розладів на ґрунті органічних порушень, тобто структура захворюваності змінюється. Звертаються за допомогою віруючі з різних церков?В нашій клініці більшість пацієнтів – це віруючі люди. Вони приходять до психіатра, тому що наш підхід до людини поєднує духовну, емоційну та фізичну складові. Саме це дозволяє досягти стану здоров’я або достатньої адаптації, якщо сучасний розвиток медицини не дозволяє повністю вилікувати людину.Крім медикаментозної підтримки ми забезпечуємо підтримку духовну, що не менш важливо. Для більшості наших пацієнтів релігія не стає перешкодою для звернення до лікаря. Часто їхні переживання пов'язані з релігією: людина з атеїстичними поглядами під час глибокої депресії звинувачує себе, а віруюча робить це в контексті віри і Бога. Змінюється лише зміст переживань, але не їхня суть.Чи є хвороби, які можна вилікувати?Почнемо з найважчих. У більшості випадків шизофренія – це хронічне захворювання, яке не виліковується повністю. Бувають поодинокі випадки, коли був психотичний стан і він ніколи не повертається, але це стається рідко. Також повне одужання у більшості випадків неможливе при біполярному афективному розладі. Якщо говоримо про невротичні розлади, то тут спостерігається більший відсоток одужань. Достатньо добре піддаються комбінованому лікуванню (медикаменти та психотерапевтичне втручання) панічні атаки, нав’язливі стани, тривожні розлади, психогенне безсоння, депресія. Чи викликають залежність психотропні препарати? Чи немає протилежного ефекту, коли людина звикає і препарати не діють?Зрозуміло, що всі дійсно ефективні ліки мають і побічні ефекти. Важливо рекомендувати медикаменти лише при нагальній потребі та не займатися поліпрагмазією - призначенням необґрунтовано великої кількості засобів. Все залежить від того, наскільки лікар компетентний, чи правильно він помічає стан пацієнта та може достатньо вірно його діагностувати. Також ми не відкидаємо відсоток парадоксальних реакцій на ліки, наприклад, коли анксіолітики збільшують тривогу. Ми лікуємо не симптом, а людину, тому потрібно враховувати контекст життя пацієнта та індивідуальну непереносимість препаратів. Якщо засіб не допомагає, то підбираємо інший. Ліки дозуються поступово, зі знанням основ правильного титрування. Саме при такому підході відсоток побічних дій буде менший, або ж вони зовсім нівелюються. Також певні групи препаратів можуть викликати залежність, наприклад, транквілізатори, тому використовувати їх варто лише за призначенням лікаря та в обмежений проміжок часу. Чи довіряють клініці «Ангелія» ті, хто не вважають себе релігійними?До нас звертаються й такі люди. Наше основне завдання – обстежити пацієнта, підібрати коректне лікування, забезпечити одужання. Релігійний контекст - це особистий вибір людини. Чому прогресує хвороба деменція у всьому світі та в Україні?Деменція – це група захворювань, які мають спільну ознаку: погіршення когнітивної сфери психічної діяльності, тобто мислення, інтелекту, пам'яті, праксису - рухових та професійних навичок. У цю групу входять такі захворювання: хвороба Альцгеймера, судинна деменція, деменція при хворобі Піка, Паркінсона. Тобто це цілий ряд різноманітних розладів. Найчастіше трапляється судинна деменція та хвороба Альцгеймера.Чому взагалі виникають такі захворювання?Кожен з видів деменції має різні причини. Хворобу Альцгеймера вважають багатофакторним захворюванням, проте основним субстратом його виникнення є формуванням амілоїдних бляшок – утворення в клітинах головного мозку (нейронах) патологічного білка, що призводить до дегенерації останніх. Амілоїдні бляшки формуються в результаті цілого каскаду біохімічних змін у головному мозку. Їх причинами можуть бути запальні та аутоімунні процеси в організмі. Варто сказати, що коли людина постійно перебуває в активному стані та протягом життя займається різними сферами розумової діяльності (творчість, читання, вивчення іноземних мов), то вірогідність розвитку деменції набагато нижча. Тому важливо завжди бути відкритим до опанування нових навичок та сприйняття досвіду.Також останні дослідження говорять, що тривале використання гаджетів та збільшення проведеного в соціальних мережах часу, роблять головний мозок більш схильним до виникнення деменції.Судинна деменція виникає на фоні численних інфарктів у головному мозку, тромбозу (закупорки) дрібних судин. Внаслідок цього нейрони не отримують достатню кількість поживних речовин та відмирають. Основною причиною цього може бути атеросклероз та/або гіпертонічна хвороба. Якщо ми говоримо про хворобу Паркінсона, то тут грає роль погіршення функціонування дофамінової системи головного мозку. Деменція при хворобі Крейцфельда-Якоба виникає внаслідок зараження пріонами – особливими патогенними частками. Якщо людина почала забувати - це початок хвороби?Щоб визначити причину важливо звернутися до лікаря-психіатра та провести комплексну діагностику. На перших етапах прояви деменції починає помічати сама людина, потім – її оточення, що говорить про прогресування процесу. Важливо почати лікування ще на початку хвороби, адже за допомогою медикаментів розвиток патологічного процесу можна призупинити та зберегти достатню якість життя настільки довго, наскільки це буде можливо.Яке стан щодо захворюваності на деменції в Україні? Кількість людей, що страждають деменцією, зростає у всьому світі. Україна не є винятком. Це пов’язано зі зміною демографічної ситуації: зростання кількості людей поважного віку на фоні зниження народжуваності.Коли в сім'ї є люди з деменцією, як треба поводитися тим, хто за ними доглядає?Перш за все, рідні повинні зрозуміти суть того, що відбувається. Важливо прийняти факт, що хвороба буде прогресувати, і розцінювати всі подальші прояви як результат захворювання, а не особистого бажання страждаючої людини.На перших етапах людина з деменцією відчуває тривогу, так як втрачає з уваги деякі речі, не може згадати той чи інший факт. Виникає роздратування та нерозуміння ситуації, так як опора на свою пам'ять та власне «я» починає руйнуватися. Також характер хворих стає більш вираженим. Наприклад, якщо людина до деменції мала дратівливі риси, то на фоні хвороби вони будуть частіше та яскравіше проявлятися. Те саме стосується меланхолійних або психопатичних проявів: схильності до гніву або яскравих емоційних реакцій. Іноді людина забуває певну річ, а потім спрямовує це на інших, говорячи, що у неї щось вкрали. В таких умовах родичам важливо дозволяти собі відчувати злість на людину з деменцією. Проте це не має приводити до деструктивної поведінки. Потрібно бути щирим перш за все перед собою у виявленні цієї емоції та організувати життєвий простір так, щоб виникало менше страждань, як у хворого на деменцію, так і в його родича. Цього можна досягнути, наприклад, організувавши допомогу в професійному спеціалізованому закладі. До якого лікаря Ви б рекомендували звертатися родичам, які доглядають за хворим, за психологічною допомогою?Можна звертатися до лікаря-психіатра або психотерапевта, щоб зменшити рівень негативних переживань. У нас це не так поширено, а в інших країнах організовують групи для родичів осіб, хворих на деменцію, де можна вільно ділитися досвідом та отримувати підтримку. Іноді близькі можуть відчувати дуже виражений стрес, тому стає актуальною медикаментозна підтримка та індивідуальна психотерапія. За кордоном хворих на деменцію відправляють до спеціалізованих закладів. І родичів «совість не гризе». Як Ви вважаєте, що краще – відправити і слухати осуди за спиною, чи страждати разом з хворим?Ми відштовхуємося від різниці ідеологій. Західна більше підтримує індивідуалістичний підхід, де воля та потреби особистості ставляться на перше місце. Українці більше схильні до іншої, ключовим пунктом якої є сімейні цінності, які часто дещо невірно трактуються. Наприклад, часто родичі страждають разом з важкохворою людиною, що негативно впливає на здоров’я обох. Виходом із цього замкнутого кола може бути рішення відправити близького до спеціалізованого закладу, де він\вона отримає достатню допомогу та підтримку. Це не означає відмовитися від рідної людини, а навпаки є проявом піклування, зокрема і про себе. Ви декілька раз наголошували на «хорошому закладі», а чи є такий в Україні?Це велика проблема. В моїй практиці я стикаюсь з людьми з деменцією, бачу, що знайти хороший заклад для їх тривалого перебування надзвичайно важко. Наразі психіатричну реформу не можна вважати достатньо спланованою та організованою. Залишається лише надіятися, що в приватному секторі медицини невдовзі з’явиться достатня кількість закладів догляду за пацієнтами з деменцією. Що Ви порекомендуєте робити, щоб запобігти хворобам?Найважливішу та найбанальнішу річ – піклуватися про себе. Це означає вести здоровий спосіб життя, харчуватися здоровою їжею, займатися спортом, давати собі достатньо часу для сну та відпочинку, а також отримувати новий досвід та нові навички. Крім цього, важливо берегти себе від запальних захворювань та віддавати перевагу живій комунікації з людьми, бути відкритим до нових знайомств. І звичайно ж звертатися по допомогу, як тільки з’являються незначні ознаки когнітивних порушень. Посилання на сторінку лікаря:ФейсбукІнстаграмПитання – Алла Шумило