Про свій досвід навернення до Господа розповідає Ігор Рєпін, який живе в місті Сміла, і є членом Першої громади.
У дев'яності роки займався бізнесом, мав кіоски, магазин. В кінці дев'яностих років я збанкрутував, це було для мене таким потрясінням, що почав вживати наркотики. Мені було тоді тридцять років. Спочатку думав, що якось сам з цим справлюся, зможу зупинитися, але ставало все гірше, втягнувся глибше. У якийсь момент зрозумів, що тільки Бог зможе мені допомогти, дружина підтримувала, але у нас нічого не виходило. І з 2002 року почав просити Бога звільнити мене від цієї залежності. Розумів, що православна церква мені не допоможе, але мій знайомий, колишній наркоман, на той момент був пастором в харизматичній церкві, і він запросив мене на служіння. Я почав ходити до харизматів, там мені подарували Біблію, пастор сказав, щоб почав читати з Нового завіту. Для мене це було дивним - як це читати книгу із середини, і я почав з початку. Читаю, все зрозуміло, слова людські, і тут дійшов до 20 розділу книги Вихід. Читаючи, побачив Закон, десь уже чув про Заповіді, продовжую читати і бачу заповідь про суботній день. Цю заповідь перечитував кілька разів, для мене це було відкриттям. Я здивувався: «Невже ніхто про це не знає? Чому всі святкують неділю?» Питаю пастора, він відповідає, що субота для євреїв. Здивувався: що, євреї не люди? Його відповідь не задовольнила мене, але моє життя тривало як і раніше. У 2003 році мене посадили до в'язниці - потрапив у Комсомольськ, відчаю не було, думав, що Господь таким шляхом відводить мене від наркотиків. Потрапив навесні під час православного Великодня, прийшли віруючі і в честь свята дозволили бути присутніми тим, хто був на карантині. Я почав ходити на ці зустрічі, і через якийсь час почув, що вони говорять про суботу. Я зрозумів, що Бог мене таким шляхом вів, молився, дякував за те, що Господь мене привів у Свою церкву. Коли запропонували прийняти хрещення, я з радістю відгукнувся. У цьому ж році мене звільнили за амністією, думав, що у мене все добре, що назад ніколи не повернуся, що я вже з Богом, але зірвався. В цей час просив Господа зцілити мене від цього: «Господи, я не знаю, що робити? Я думав, що Ти мене звільнив від цього, я можу спокійно жити, що ж робити?» Він дав мені надію, у 2004 році я купив квиток і поїхав на Далекий Схід, далі нікуди було їхати. Я вірю, що Бог мене і там вів, я знайшов нашу церкву, мене підтримали. Спочатку я жив при церкві, виявилося, що там потрібно було зробити ремонт в дитячому класі, і я погодився, зробив. Весь час думав: «Хто я такий, що мене так підтримали люди?» Там живе мій улюблений брат, з яким я до цього часу підтримую відносини, у нього група будівельних компаній, він взяв мене на роботу до себе, так я зміг забрати сім'ю, знімати квартиру і добре заробляти. У всьому я бачив Божу любов і турботу.Як так сталося, що ви повернулися в Україну? Як вас прийняли в церкві?Я не хотів їхати, у Владивостоці у мене була хороша зарплата, друзі, але дружина не хотіла там бути, тут жили ще її батьки, я не хотів повертатися, але Бог чітко показав, що це потрібно зробити. Перший час були моменти, коли не було роботи, але Бог все влаштував, зараз у мене хороша робота. Спочатку, після зарплати у Владивостоці, для мене було важко бачити цю невелику суму. Коли шукав роботу, викладав в інтернеті резюме, писав, що мені потрібна суботу вихідна. Дзвонить роботодавець і каже: «Гаразд, суботу я розумію, але як у п'ятницю ввечері?» На той час працював у нього наш брат, бачачи, як ми працюємо, роботодавець взяв ще одного віруючого, тепер нас троє працює на цій фірмі.Як зараз Господь допомагає вам у житті, в роботі?Коли читаю «Ранкові читання», багато розмірковую над цими словами. Іноді думаю, що спастися легко, а буває і навпаки. Якщо з ранку я переживаю, - читаю «Ранковий сторож», Господь дає спокій в душі. Бог допомагає мені кожен день виконувати свою роботу, працюю водієм-експедитором, розводжу товар і все встигаю.Як допомагав вам Господь в різних ситуаціях?Коли жив у Владивостоці, думав, що там залишуся. Але зрозумівши, що потрібно їхати, відправив сім'ю на Україну, а сам поки що залишався у Владивостоці. Настала криза в 2008-2009 роках, з роботою була проблема. Я молився: «Господи, як я поїду до сім'ї, до батьків дружини без грошей? Як мене будуть сприймати?» Я хотів купити машину, озвучив собі цифру, яка була необхідна, хотів стільки заробити. Якось у мене не виходило відкладати раніше. Як тільки відправив сім'ю - з'явилася робота, Бог дав мені за півроку заробити стільки грошей, що мені вистачило на машину, на дорогу і ще залишилося. Бог давав стільки, що я сказав йому: «Господи, я розумію, що Ти дав мені досить, щоб виїхати, більше того, що я хотів, Ти показуєш, що мені необхідно виїхати». Господь чітко відповів на моє запитання - їхати чи не їхати?Квартиру знімали в передмісті Владивостока. До церкви потрібно було їхати більше двадцяти кілометрів. Була зима, в ніч на суботу пішов дощ і після морозу кругом ожеледь. Якщо там ожеледь, то транспорт не ходить. Я вчитель суботньої школи, мені треба приїхати на служіння, я збираюся і молюся: «Господи, мені зараз просто цікаво - як Ти зараз влаштуєш, щоб я доїхав на служіння?» Виходжу з квартири на своєму третьому поверсі, спускаюся вниз, відчиняються двері у сусідки і вона запитує: "Куди зібрався?" Дізнавшись, що мені треба в місто, кличе сина: «Валера, будеш їхати - візьми з собою сусіда». Я вийшов і прославив Господа, що Він все робить так неймовірно.У вас є улюблені слова з Біблії?Час від часу вони змінюються. До цього були улюбленими слова Йова: «А я знаю, що мій Відкупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається...» (Йов 19:25). Нещодавно вчив 27 псалом, тринадцятий вірш став зараз улюбленим: «Але я вірю, що в країні життя побачу Господнє добро!». Питання - Алла Шумило
