Анатолій Тершак, пастор, волонтер Обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями в місті Мукачево
Ви отримали подяку від Обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями.
Розкажіть про Вашу волонтерську діяльність.
Близько шести років тому я звершував служіння в громаді церкви Адвентистів сьомого дня Еммануїл у місті Мукачево. Тоді наше місто потрапило в список міст, де мав проходити всеукраїнський проєкт «Сильне покоління». Плануючи заходи присвячені до цього проєкту ми продумували різні напрямки соціального служіння.
Одна наша сестра, Надія Замураєва, порекомендували нам звернутися до реабілітаційного центру та запропонувати керівництву останнього нашу волонтерську допомогу. Цією ідеєю ми й скористалися.
Серед різних соціальних проєктів, у тому числі допомога в благоустрої Мукачівського замку, особливим чином виділялась канікулярна школа для дітей та молоді. Команду «Сильного покоління» ми розділили на дві частини: одна проводила канікулярну школу в реабілітаційному центрі, інша на території церкви. До речі багаторічне проведення таких канікулярних шкіл на території церкви показало свою соціальну ефективність. Так на одній з таких шкіл нас відвідувало до дев’яносто дітей з міста.
Розуміючи особливості дітей з якими прийдеться працювати молоді, ми заздалегідь домовилися з керівництвом реабілітаційного центру про ознайомчу та настановчу зустріч. Молоді потрібно було отримати інформацію про специфіку дітей та особливість комунікації з ними.
Перша зустріч з вихованцями реабілітаційного центру виявилась для декого з наших волонтерів, особливо дівчат, доволі тяжкою. Їм важко було дивитися на цих діток, вони плакали. Але з Божою допомогою нам вдалось провести цю канікулярну школу. За час проведення канікулярної школи ми спілкувалися з дітьми, грали в ігри, малювали, робили різноманітні поробки. Також ми змогли привести їх на територію санаторію «Сонячні Карпати» де провели цілий день, граючи в різні ігри та спілкуючись.
З молоддю «Сильного покоління» якось раз навіть супроводжували дітей в поїздку на озеро Синєвір.
Розуміючи важливість постійності соціальних проєктів, після завершення цього першого ми відразу, заздалегідь, зверталися з проханням щодо отримання дозволу на можливість повторення подібного проєкту в наступному році. Тому коли на наступний рік нам відмовили в наданні можливості проводити подібні проєкти в інших містах, де вони ще не проходили, то ми звернулися з ініціативою до керівництва нашої конференції, яка пішла на зустріч і виділила кошти для проведення такої програми силами молоді, яку нам вдасться залучити. Були зібрані волонтери, команда молоді в кількості до п’ятнадцяти осіб, які побажали приїхати до нас і провести таку ж канікулярну школу в церкві та в реабілітаційному центрі.
На третій рік, після тривалих прохань, нас включили до списку міст де мав проходити наступний проєкт «Сильне покоління». Відтак три роки поспіль, нам пощастило проводити канікулярну школу для діток.
Крім того, силами місцевої громади вдавалося проводити для особливих дітей та їхніх батьків пасхальні або новорічно-різдвяні програми.
Звісно, що не ми одні приходили з соціальними проєктами до реабілітаційного центру. Представники різних конфесій так само проявляли свою активність.
Після першого проєкту, тодішній керівник закладу Марія Дашик, запропонувала нам волонтерські допомагати їм в різних заняттях та гуртковій роботі, в тому числі проводити біблійні уроки. Відтак у нас з’явилась можливість проводити виховні години та обговорювати різноманітні духовні та етичні теми, не торкаючись специфічних доктринальних тем, тому що центр відвідували діти з різних релігійних родин.
І ось, протягом вже доволі довгого часу нам вдається співпрацювати з реабілітаційним центром та проводити різні соціальні проєкти. Так, наша сестричка Альона Пірчак тривалий час займалася з дітками скандинавською ходьбою. За допомогою благодійної організації ADRA1 ми змогли надати велику кількість інвалідних візків, милиць, ходунків та палиць для вихованців центру.
Проєкт «Сильне покоління» давав нам можливості для проведення потужних соціальних та євангельських проєктів в різних напрямках. Найперше цей проєкт активізує нашу молодь у соціальному служінні, де вони вчаться служити та спілкуватися між собою. Проєкт приносить користь для їхнього духовного життя.
По-друге, це «ковток свіжого повітря» для місцевої громади, в яку приїздить молодь та активізує її життя.
По-третє, проєкт дає можливість молоді реалізовувати свій потенціал у соціальному служінні. Навчає служити суспільству, приносити користь.
Упродовж близько шести років, щотижнево, за винятком карантину або канікул, я відвідую цей центр. Після переміщення на служіння до іншого міста, я продовжую приїжджати з Ужгорода до Мукачева для проведення біблійних уроків, під час яких ми спілкуємося з дітьми та колективом закладу. Останній час мені зовсім незручно їздити до Мукачева з огляду на відстань, — 45 км в один бік, — та затрачений час, — понад годину на дорогу в один бік, а потім ще й зворотна дорога. Однак новий директор, чудова та чуйна людина Оксана Ковач, не одноразово телефонувала мені та запрошувала приїжджати до них, бо діти постійно запитують, згадують та чекають.
За цей час колектив реабілітаційного центру дещо змінився, прийшли нові люди. Однак ми продовжуємо нашу співпрацю та підтримуємо гарні стосунки.
Щось подібне в соціальному плані хочеться започаткувати й в місті Ужгород. У цьому році Бог дарував милість зібрати команду з дванадцяти осіб які приїхали до нас. Разом нам вдалося запустити перший пілотний проєкт. Молодь спілкувалася, облагороджувала територію, щось ремонтували, допомагали вихованцям медико-соціального реабілітаційного центру «Дорога Життя».
Один брат пожертвував значну суму, щоб ми мали можливість утримати команду, інший безплатно виділив приміщення, в якому вони могли жити.
Потрібно особливо згадати й за такий потужний проєкт як «Сумка Самарянина», з яким ми співпрацюємо вже багато років та який надає великі можливості для проведення канікулярних шкіл та соціальних проєктів.
Другий рік поспіль Оксана Ковач, директорка реабілітаційного центру міста Мукачева, відмічає важливість нашої діяльності та співпраці з нами грамотами. Коли декілька років тому реабілітаційний центр відмічав свій ювілей, серед численних запрошених де були представники різних деномінацій, влади, був присутній і я, як представник від церкви Адвентистів сьомого дня.
У чому полягає ваша волонтерська діяльність?
Наразі вона зосереджена в основному на спілкуванні, на моральній та духовній підтримці. На основі Біблії ми спілкуємося на різноманітні теми: довіра, надія, страждання людини тощо.
Чи функціонує подібний Центр в Ужгороді?
Так, в Ужгороді є подібні заклади, та я намагаюся вступити в контакт з їхніми керівниками. Від соціального центру міста ми декілька разів проводили соціальні акції, роздавали новорічні подарункові набори для дітей з багатодітних та кризових сімей. Після цього ми запрошували їх на канікулярну школу.
На мою думку, зараз нам потрібно більше працювати не на імідж, а на довіру людей до нас. Потрібно розуміти, що людей, які беруть участь у соціальному служінні багато, — ми не унікальні. Тому не варто сподіватись що хтось особливо зверне увагу на те що ми робимо якщо ми раз в декілька років проведемо якийсь соціальний захід. У цьому напрямку працювати нелегко, інколи немає сил та енергії, а найчастіше охочих.
Коли ти працюєш з такими дітками, то очікувати, що вони приймуть хрещення, або почнуть відвідувати нашу церкву, також не потрібно. Ми повинні зрозуміти, що робимо добро не для кількісного збільшення церкви, а просто заради добра, як допомагав та служив Христос.
Вірю, що якщо ми будемо залучати підлітків та молодь до соціального служіння, то вони побачать, що брати участь у служінні не складно, а цікаво. Адже це приносить задоволення тобі, а також добро та користь іншим людям.
В соціальному напрямку потрібно починати працювати зі звичайними дітками, без вад. Це дасть змогу реалізувати свій внутрішній потенціал. Але для цього потрібно поєднати бажання пастора церкви та керівника дитячого відділу, молоді.
Я завжди кажу, звертаючись до молоді:
— Головне — залишити у дітей позитивні емоції. Емоції залишаються у дитини на все життя. Пройде час, вона буде проходити повз будівлю молитовного будинку, згадає приємні миті з життя та скаже: «Мені там було добре».
Невідомо, коли наше старання принесе видимий результат та позитивно вплине на розвиток дитини, але звершуючи таке служіння суспільству, в людей формується певне відношення до людей віруючих, до адвентистської церкви. Та найголовніше, — ми впливаємо на майбутнє життя дітей, яке може пройти краще та щасливіше коли морально-духовні цінності стануть частиною їхнього життя.
______________________________________
1 АДРА (англ. ADRA — Adventist Development and Relief Agency — Адвентистське Агентство допомоги та розвитку) — Міжнародна громадська неурядова благодійна організація, є одним з підрозділів Церкви Адвентистів Сьомого Дня.
ADRA допомагає дітям-сиротам, які перебувають у дитячих будинках, притулках, лікарнях, людям з обмеженими можливостями, багатодітним сім’ям, матерям-одиначкам, вагітним жінкам та іншим соціально незахищеним категоріям. Реалізує проєкти в гарячих точках, а також проповідує здоровий спосіб життя, здорове харчування.
Має представництва в 125 країнах світу.
Питання — Алла Шумило
