Розповідає Костянтин Тетерятников, кандидат філософських наук.
Якою ви бачите реакцію і участь українських протестантів під час повномасштабного вторгнення в Україну?
Українські протестанти дуже різні. І ті, хто більш наближені до пацифістичних розумінь, вони проти війни і насильства, вони аполітичні, і зрозуміло, ці люди більше займалися благодійною справою, допомагали біженцям, і тим, хто внутрішньо переселялися, і тим хто переїжджали в іншу країну. Я бачив, це були і адвентисти сьомого дня, і євангельські віруючі, які біля кордону ставили палатки, привозили гарячі чай, каву, бутерброди, допомагали різною допомогою. Це було дуже ефективно, бо люди, які виїжджали з країни, не знали куди їхати, що робити далі, а тут їм допомагали. Це тільки одна сторона.
Євангельські протестанти також були відкриті для допомоги військовим на фронті, деякі з них йшли добровольцями або на війну, або в групи тероборони. Протестанти в цьому плані виявилися активними, хоча я б не сказав, що вони були повністю активними і це зрозуміло. Як і в нашому суспільстві є різні люди, є більш відкриті щоб допомагати, а є ті, хто дивився на цей напад, як на суто політичну справу, до якої церква не має жодного відношення. Зрозуміло, в цьому питанні ми бачимо різні позиції.
Лідери великих протестантських об’єднань зверталися до віруючих з проханням молитися, з проханням допомагати всіляко, проявляти свій християнський обов’язок, не тільки як людини, але й як громадянина країни. І це, думаю, з одного боку, було дуже правильно. З іншого боку, ми подорослішали, ми більше, ніж у 2014 році, відкриті для служіння суспільству. Ми розуміємо, що національне питання не є чимось недуховним, хоча, зрозуміло, є різні думки з цього приводу.
Участь євангельських протестантів складалася з кількох дій. Перше – це благодійність, тобто допомога, милосердя. Друге – це волонтерство, протестанти допомагали з різних сторін, привозили допомогу, відкривали Молитовні будинки для проживання біженців. Третє – це всіляка фінансова допомога для переселенців, біженців, для військових. Четверте – це духовна і моральна підтримка, молитовне служіння. Вже пройшло 200 днів і ми бачимо, що Україна вистояла і може звільняти свої території.
Наступний момент – це інформаційна війна, багато віруючих почали більше говорити про те, що дійсно відбувається в нашій країні. І тим самим показувати те, що російська пропаганда, яка діє в соціальних мережах, і в інформаційному просторі, обманює людей, є фейкова. Є інша інформація, яка подається з перших рук, і це теж немаловажливий момент.
Особливо важливий момент: треба звернути увагу на те, що християни розуміють духовну складову цієї війни і активно проповідують Євангеліє, розповсюджують Слово Боже. Місія «Євразія» за півроку розповсюдила більше мільйона екземплярів Божого Слова перш за все українською мовою, – це друковані Біблії, Нові Завіти, Євангеліє від Івана, Дитячі Біблії. Вони розповсюджувалися не тільки в Україні, а й в тих країнах, куди приїжджали біженці. І ще дуже важливий момент, коли біженці приїжджали в Польщу, Німеччину, Чехію, вони зустрічали тут віруючих, які їм допомагали, проповідували Слово Боже і вели душеопікунську справу. Так можна підсумувати те, як протестанти діяли в умовах вторгнення. Ми віримо, що Господь дасть перемогу нашій країні, мудрості політичному керівництву держави. І довгоочікуваний мир прийде на нашу землю.
