Відповідає на запитання Олександр Погрібний, ведучий радіо «Голос Надії».
Як Ви стали журналістом, якщо за спеціальністю – магістр фізики?У 2010 році я закінчив Полтавський педагогічний університет, став магістром фізики. 4 роки був учасником українського народного хору, що функціонував при нашому ЗВО. Працювати вчителем у школі в мене не було бажання, тому шукав роботу, на якій міг би реалізувати таланти, дані мені Богом. Почав придивлятися до вакансій, що були пов’язані з медіа, з голосом. Таким чином потрапив на Полтавську обласну телерадіокомпанію, де й став працювати диктором обласного радіо. Це була перша моя робота, пов’язана з журналістською діяльністю. Всі необхідні навички для роботи у сфері медіа я здобув в процесі робіт і проєктів, якими займався.Аналізуючи своє життя, розумію, що на те була Божа воля, щоб я почав займатися саме роботою в медіа, а не чимось іншим.Розкажіть, у яких телерадіокомпаніях Ви працювали і які проєкти зараз здійснюєте?Працюючи диктором на радіо в Полтаві, через декілька років паралельно почав працювати телеведучим на одному з місцевих каналів. Та мені весь час хотілося розвиватися, і я не переставав рухатися вперед. Наприкінці 2012 року я познайомився з директором (на той час) радіо «Голос Надії» Анатолієм Бегасом. Він запропонував працювати над одним із проєктів, і протягом 2013 року я періодично приїжджав до Києва, записував рубрики.Таким чином у мене все більше з’являлося бажання повністю присвятити себе саме християнським ЗМІ. Наприкінці 2013 року відкрилася нова радіостудія в приміщенні адвентистського медичного центру «Ангелія» у Києві. Саме тоді я звільнився з обох своїх робіт у Полтаві та переїхав до столиці, щоб працювати й служити на радіо «Голос Надії». Вже з 2014 року я почав паралельно працювати на телеканалі «Надія» ведучим та сценаристом програми «Ранок надії». Коли радіо почало стрімко розвиватися, з’являлися нові проєкти, онлайн включення, а згодом і прямі ефіри, мені довелося залишити телебачення. До прикладу: десятихвилинна програма «Wake Up» збільшилася до трьох годин.За 7 років мого проживання в столиці я працював на секулярних каналах, був гостьовим редактором, знімався в кіно (актором другого плану, в масовках).Сьогодні продовжую працювати на одному юридичному інтернет-ресурсі та веду різні проєкти на радіо «Голос надії», один з яких «Радіовечір з Олександром Погрібним». Мені цікаво розвиватися, тому я постійно пробую себе в різних сферах.Де цікавіше працювати: на радіо чи телебаченні?Насправді кожен ресурс цікавий по-своєму та має свої особливості. Якщо говорити про телебачення, то, перш за все, це робота у великій команді. Ти розумієш, що ти працюєш у кадрі, тебе бачать глядачі, які звертають увагу і на твій зовнішній вигляд, на твою міміку, жести й на поведінку в цілому.Коли працюєш на радіо, то всі зовнішні аспекти відходять на другий план, хоча ми свої радіопрограми транслюємо також і на YouTube-каналі, інколи в Instagram тощо.Але, все ж таки, найважливішим стає голос. Диктор, який працює на радіо, має вміти відображати усю палітру емоцій лише через свій голос. Щоб належно передати силу благої звістки, радіоведучий має доносити думку значно яскравіше, ніж це робить телеведучий, оскільки на телебаченні картинка забирає на себе значну частину уваги.Легше працювати ведучим студійної телепрограми чи ведучим програми на радіо, що йде в прямому ефірі?Мені все одно. Кожна робота потребує свого підходу, своєї підготовки. Не можна сказати, що ведучий на радіо готується менше, ніж ведучий на телебаченні.З якими труднощами Ви стикаєтеся під час прямого ефіру на радіо? Особливих складнощів немає, але є певні моменти, що пов’язані саме з прямими ефірами та з наявністю гостей у самій програмі. Наприклад, «Радіовечір з Олександром Погрібним» виходить у вечірній прайм-тайм о 19:00, і буває, що гості їдуть на програму після своїх робіт і запізнюються через затори на дорогах. Доводиться самому розпочинати ефір, вмикати музичну композицію, щоб перекрити час очікування. Іноді гість може сильно хвилюватися, запинатися і не знає, що говорити, але це буває вкрай рідко.Як Ви обираєте теми для своєї авторської програми «Радіовечір з Олександром Погрібним» на радіо «Голос Надії»?Готуючись до своєї програми, я продивляюся дуже багато різних ресурсів, зокрема християнських, для того щоб розуміти, які події відбуваються зараз у світі й чим живуть християни сьогодні. Часто це соціальні та політичні новини, що мають безпосереднє значення для життя кожної людини, християнина зокрема. Обираю найцікавіші публікації й аналізую, з ким можна було б їх обговорити, щоб дійти до якихось логічних висновків. Зазвичай моїми гостями є політологи, священнослужителі, журналісти, психологи, лікарі.Взагалі, ідея цієї програми виникла завдяки тому, що я працював на одному світському ресурсі гостьовим редактором. Маючи величезну базу контактів різних експертів, я подумав: а чому б їх не запрошувати на наше християнське радіо? Адже з ними цікаво обговорювати не тільки політичні теми, але й багато інших, що будуть цікаві та корисні нашим слухачам.Чи впливає на Вашу журналістську діяльність віросповідання? Чи бували проєкти або програми, від яких Ви відмовлялися через релігійні переконання?Безумовно, у своїй роботі я керуюся християнськими принципами. Коли працюю над іншими проєктами, про які розповідав раніше, перш за все я думаю, чи не нашкодить ця робота моєму духовному життю. Чи не порушую Божі Заповіді? Інколи мені як диктору можуть запропонувати начитати якісь заполітизовані тексти або ж матеріали сумнівного змісту. Таких робіт намагаюся уникати, адже чим би не займався – прагну славити Бога! Принаймні, завжди про це у Нього прошу.Розкажіть про свій шлях до БогаМабуть, як і в багатьох людей, цей шлях розпочався в дитинстві. Я часто влітку бував у своїх дідуся з бабусею. За різних обставин я молився як умів і бачив, що Господь мені відповідає. Це укріпляло мою віру в Бога. Коли я був підлітком, моя мама вдруге вийшла заміж за протестанта. Саме тоді ми почали більше цікавитися Біблією. А потім потрапили на одну з євангельських програм, що проводили адвентисти у нашому місті. Згодом ми з мамою почали відвідувати богослужіння щосуботи. І у 2003 році я охрестився в Церкві адвентистів сьомого дня.Як вплинуло на Ваше життя знайомство з Церквою адвентистів сьомого дня?На мою думку, не церква змінює людину, а Бог. В першу чергу людині потрібно прийти до Бога, і тоді її життя змінюється на краще. Так само моє життя змінюється тоді, коли я намагаюся більше досліджувати Слово Боже, більше молитися. Звісно, відвідуючи церкву АСД я зрозумів, наскільки важливо дотримуватися Заповідей Божих, зокрема, святкувати суботу. Безумовно, це змінює, це надихає, це дає надію, якою ми ділимося на наших християнських ресурсах, як-от, на радіо «Голос Надії».Чи берете участь в активному житті та служінні громади, яку відвідуєте?Частіше я відвідую 19 громаду м. Києва, але люблю бувати в різних місцях богослужінь. Мені цікаво й одночасно корисно, як для людини, що працює на християнських ресурсах, чим живе зараз церква. Ми, як християнські медійники, несемо і готуємо інформацію не лише для людей, які ще не вміють довіряти Богові, чи взагалі з Ним не знайомі, але й для християн. Тому для нас важливо аналізувати певні проблеми, що є в церкві, спостерігаючи як і чим живуть громади. Це дає нам «хліб» для роздумів і навіть теми для програм. Та коли є якісь молодіжні проєкти в церкві, я намагаюся брати в них участь. Дуже багато часу забирає робота, що одночасно є і служінням.Розкажіть про свої плани на майбутнєПлануючи щось у своєму житті, я завжди прошу мудрості у Бога, прошу Його волі, Його підтримки для того, щоб Він вказав мені правильний шлях. Це також стосується і мого особистого життя. Я ще не одружений, тому особливо прошу, щоб Господь направляв мене в цьому питанні. Для мене важливо завжди знаходитися на Його дорозі, постійно зростати, як людина, як християнин.Намагаюся своїм життям, служінням та роботою приводити людей до Бога. Ми з командою радіо «Голос Надії» постійно працюємо над вдосконаленням своїх програм та рубрик, щоб наші слухачі отримували духовний, цікавий та якісний контент. Що стосується мого авторського проєкту, то я намагаюся запрошувати нових цікавих гостей для того, щоб розвивати й посилювати програму компетентними експертами. Також як ведучий, як особистість намагаюся зростати для того, щоб реалізувати ті можливості, які Бог мені доручає на роботі.Запитання – Людмила Калдарє
