Про те, як народжувала донька під обстрілами, розповідає В’ячеслав Лохматов, залізничник, м. Харків
Яка ситуація зараз в Харкові, чи надходить гуманітарна допомога? (станом на 5 квітня)
Щодня ходять евакуаційні потяги, люди виїжджають. Але є й такі, які повертаються, гуманітарну допомогу людям привозять.
У вас є дивовижна історія про те, як ваша дочка народжувала в умовах війни, під обстрілами, розкажіть цю історію.
Молодша донька Галинка почала народжувати ввечері 28 лютого. Поруч з нею знаходилася їх свекруха Олена, дивовижна і мужня жінка. Вночі, 1 березня, донька почала народжувати і якраз почався сильний обстріл. Це був П’ятий пологовий будинок м. Харкова.
І вся бригада акушерів прийняла рішення евакуювати породіллю в підвал, там був тимчасовий родзал. І моя сваха Олена майже на руках несла мою доньку в підвал. І там, в підвалі, народилася внучка Олівія.
Це ім’я означає «та, яка несе мир». Дитина здорова, зараз вони перебувають в Чехії. Це вже окрема історія, як вони їхали з Харкова до Мукачева. В дорозі їм допомагали наші брати з-під Вінниці, які надали прихисток.
Звичайно, війна – це жахіття. Але я своїм друзям кажу, що за 25 років, з дня хрещення, я не бачив стільки чудес Божих, скільки бачив за дні війни.
На другий день після пологів дитинку взяли з підвалу, а на третій день молоді з дитиною виїхали.
Як вони себе зараз почувають, бо є випадки, коли матері внаслідок стресу не можуть годувати дитину. В якому стані мати і дитина?
В мене три доньки, у старшої дитині два роки, вони перебувають у Харкові. Середня вагітна на восьмому місяці. Їй теж скоро народжувати, вона знаходиться під Харковом в селі. Якось так сталося, що в мене дуже мужні діти. Я сам дивуюся, вони зібралися духом і сказали: «Тату, будемо нервуватися після війни. Зараз треба бути спокійними і розсудливими.»
Питання: Іван Ярош, Артем Щербанюк
