Розповідає Дмитро Колотило – керівник відділу здоров'я в Адвентистській церкві на Буковині та Прикарпатті.
Народився і виріс у селі Банилів, що над річкою Черемош. Це Вижницький район Чернівецької області. Край цей вважають «воротами Карпат». Вихований у православній родині, згідно усіх канонів церкви. Так було доти, поки мій дідусь не запросив до себе товариша – адвентистського пресвітера Григорія Петрейка, який розповів про Вічне Євангеліє. Згодом виявилося, що дідусь знав про адвентистів ще з молодих років і був прихильним до них. Він час від часу відвідував зібрання, а ми думали, що по суботах він ходить до єврейської синагоги. Згодом у нас почала збиратися домашня церква, приходили пастори Георгій Головач, Григорій Петрейко та Іван Стринадко.Батьки, сестра з чоловіком дуже полюбили такі зібрання. Пізніше придбали першу Біблію, їх цікавила істина та громада віруючих людей. У Бога було що нам відкрити і у 1997 році моя мати, дідусь, сестра з чоловіком прийняли хрещення. Я уклав завіт з Богом після дев'ятого класу, влітку 1999 року, бо побачив альтернативи нового способу життя. Адвентистські заняття з молоддю, Біблійні вікторини, духовий оркестр вабили мене. Наша громада була невеличка, тому брався за всі служіння, що пропонували, бо розумів, що Бог дає дари та здібності. Навчався у Чернівцях у Буковинському Біблійному інституті. Два роки проходив альтернативну службу і паралельно займався літературним служінням. Потім запопонували навчатися в Духовній семінарії в Бучі, де пробув два роки, а наступні курси вчився у Заокській духовній академії. Після випуску одружився.На пасторському служінні вже одинадцятий рік, переїжджали чотири рази по Чернівецькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Згодом очолив Відділ здоров'я. Я не маю медичної освіти, тільки богословську та філософську, але брав участь у соціальних програмах, місіонерських проектах у місті, області, допомагав попередньому керівнику відділу Василю Лавренюку. Можливо тому мені запропонували очолити це служіння.Ви не медик, але погодилися очолити цей відділ? Чому?Пастори-наставники, в яких я вчився, спонукали мене до цього служіння. Вони завжди брали мене з собою на різні проекти. Я вчився викладати у школах програму «Тиждень жахів» для профілактики серед молоді та підлітків шкідливих звичок. Брав участь у програмі «Країна здоров'я» – ми розказували дітям у цікавій ігровій формі про закони здоров'я. Мені це подобалося, бачив у цьому зміст. І коли Бог покликав, не вагався, йшов рішуче. Із самого початку цього служіння шукав спеціалістів, які добре знають медицину і медико-місійну справу. Це служіння для мене було новим, малознайомим, і я зрозумів, що впораюся лише із сильною командою медиків-місіонерів, яким допоможу в організації роботи. У цьому бачу свою роль. Я не читаю лекції про здоров'я – це служіння медиків. Моя місія: знайти людей, запросити до служіння, організувати ці заходи, посприяти їх проведенню.З якого року Ви керівник відділу здоров'я? Які були плани на початку?Почав служіння у 2017 році. Все відбувалося поступово. Знав як організувати та провести «Виставку здоров'я», де учасникам проводять нескладні вимірювання: вимірювання артеріального тиску, рівня жиру та глюкози в крові, визначення біологічного віку. Розказують про принципи здоров'я і рекламують адвентистські медичні заклади. Зважаючи на те, що керівник Дитячого відділу був на служінні в іншій області, і не мав можливості проводити регулярно «Країну здоров'я» у загальноосвітніх закладах, то організувати команду з двадцяти людей взявся я. Згодом майже щотижня ми проводили програму, щоб донести дітям інформацію про здоровий спосіб життя. На початку це були два головні напрями роботи. Потім зрозумів, що треба шукати лікарів-спеціалістів. Створив вайбер-групу керівників відділів здоров'я, попросив пасторів дати мені контакти медсестер, лікарів, спеціалістів у різних сферах медицини. Зараз маємо таку базу, і коли нам потрібний працівник у санаторій чи спеціаліст, щоб провести просвітницький захід та прочитати лекцію про здоров’я, то я знаю до кого звернутися. Члени церкви дуже радо відгукуються на такі пропозиції.Для лікаря адвентиста важливо розуміти філософію адвентизму і медико-місійного служіння. Не всі лікарі знають, що «робоче місце може бути і його місіонерською територією».Благословенням від Бога стала співпраця з лікарем-гастроентерологом Василем Шешуряком. Він говорить: «Мене не влаштовує, що я працюю тільки у поліклініці, хочу, щоб наші керівники відділу здоров'я, всі лікарі мали бачення медико-місійної діяльності». До співпраці запросили медика-місіонера та директора магазину здорового харчування Романа Горжу. Ми з командою почали регулярно їздити по областях, збирати місцевих керівників відділу здоров'я, пасторів, проводити одноденні, але регулярні медико-місійні курси. Коли почали цю роботу, ми побачили сенс командної праці, тому що сам я приїхати і провести семінар чи надати якусь базу, поділитися баченням цього виду служіння був не в силах. А коли є команда з лікарями, які мають таке ж бачення медико-місійного служіння, то в цьому перевага нашої роботи. Василь Шушуряк сказав, що мріє відкрити адвентистську клініку у Чернівцях, але спочатку це буде виїзна клініка. Вирішили їздити до сіл, де немає лікарів, амбулаторій. Спочатку місцева громада інформує адміністрацію села, потім жителів про приїзд наші спеціалістів: гастроентеролога, терапевта, гінеколога, кардіолога. Ця команда пропонує безкоштовні послуги, наступного разу читають лекції. Так зав'язується дружба з людьми і жителі села розуміють, що адвентистська церква робить корисні справи для суспільства. Цей проект діє й зараз. Звичайно ми продовжуємо молитися, щоб у Чернівцях відкрити адвентистську клініку.Мені приємно працювати з медиками-месіонерами, які збалансовано подають вістку про здоров'я, розуміють людей, розуміють етапи їхнього особистісного та духовного росту, показують кращу альтернативу: дотримання восьми принципів здоров'я. Коли з позиції потреб людей все збалансовано, тоді людям починає подобатися. Вони розуміють, що це не фанатична ідея, яку неможливо виконати. Ми вважаємо, що необхідно визначити новий підхід до подання здорового образу життя. Інформацію треба розповідати, але робити це з любов'ю. Треба дати час, щоб люди вивчили матеріал, переосмислили і змінили своє ставлення, розібралися, а згодом прийшли до особистого переконання і зробили збалансований вибір. Сподіваємось, наступне покоління, яке тепер виховується на цих ідеалах, буде втілювати це у життя. Вістку реформи здоров’я треба розуміти і не підходити до її застосування і просування категорично чи радикально.Чи потрібна медико-місійна робота з дітьми?Справді, я теж думав про те, що наші заходи більше для старших людей, які вже набули певних хвороб. Подумав, що ми можемо зробити, щоб здоровий спосіб життя став популярним серед дітей, підлітків, молоді? Небагато насправді, але щось ми досягаємо завдяки “Країні здоров'я”, де розповідаємо про користь здорових звичок та правильного харчування. Коли їздив по школах, побачив, що такої повноцінної інформації, завдяки Божому провидінню, про профілактику захворювань, ніхто, крім нашої церкви, не надає. Навіть, коли в школах проводять виставки, діти малюють малюнки, роблять доклади, то максимум про що говорять – фізична активність, уникання шкідливих звичок… і все!? До молоді треба донести цю істину так, щоб було по-молодіжному, по-сучасному. В місті Чернівці Валентина Мельничук має команду, яка регулярно у школах проводить «Уроки правди» з профілактики шкідливих звичок. Церква, як може підтримує їх, вони шукають інші можливості, молоді люди присвячують свої час, здібності цій роботі. В Тернополі Ірина Гаврищук розробила для дітей і батьків уроки на основі книги “Жодя та його друзі”, як зберегти дитячу систему травлення здоровою. Вважаю, ця сфера ще недосконала, їй приділяють мало уваги. Але успіх в тому, що ми молодь долучаємо до проведення соціальних заходів. І коли вони служать людям, коли розповідають про закони здоров'я, то самі починають розуміти і, вірю, що застосовувати цю вістку. В наш час серед підлітків та молоді модне таке поняття як «правильне харчування». Для задоволення цих потреб створено мережу магазинів здорового харчування «Едемський сад». Маємо два кафе здорового харчування, де готують вегетаріанські страви. Там можна безкоштовно взяти журнал «Моя здорова сім'я». На жаль, ресторан здорового харчування «Шпинат» у Чернівцях тимчасово закрили. Маємо надію, що його діяльність відновиться.У важкий час карантину чи надають адвентистські кафе свої послуги людям, привозячи їжу додому?Є родина Володимира Дімітрова, вони тільки розпочали власну діяльність – мають свою кухню. Декілька працівників готують вегетаріанську їжу, через вайбер-групи й інші месенджери підключили практично всі офіси міста Чернівці і пропонують до дев'ятої ранку замовляти обіди і вечерю. Доставка по місту безкоштовна. Також запропонували пасторам, якщо вони мають членів церкви старшого віку і хочуть таким чином допомогти їм, то ця команда готова доставити їжу додому по собівартості. Й дехто долучився до проекту.Як ваш відділ працює в цій кризовій ситуації?По-перше, у пасторів ми цікавимося і моніторимо ситуацію в громадах щодо захворюваності на Covid-19. За рекомендацією керівництва церкви в Україні, ми дотримуємося правил карантину – богослужінь у молитовних будинках не проводимо. У нас серед адвентистів дуже мало хворих. Деякі уже перемогли хворобу.Брали участь у Зум конференціях та поширювали лекції спеціалістів з санаторію “Наш дім” та лікаря Ніла Недлі, який розказував як не впасти у депресію, вчив як переносити усамітнення дома, та давав рекомендації як зміцнити імунітет. Ми намагаємося максимально поширювати програми про здоровий спосіб життя через різні соціальні мережі. Лікувати вірусне захворювання потрібно зі спеціалістом, але здоровий спосіб життя може сприяти оздоровленню та зміцненню імунітету.Яку роботу вже провели? Які плани на майбутнє?При санаторії «Буковинська Черешенька» ми провели декілька інтенсивних короткострокових медико-місіонерських шкіл. Бачу в цій сфері велику потребу, маємо надію на таких курсах обучити кожного керівника відділу здоров'я. Не в кожній громаді керівник відділу здоров'я – це лікар, який розуміє важливість цієї роботи, не кожний має бачення філософії медико-місійного служіння, хоча покликаний щонайменше у своїй громаді здійснювати це служіння і навчати.Ми змогли провести сім курсів школи масажу. Випустили більше ста адвентистських масажистів, котрі здобули професію, мають сертифікати. Разом з тим, що вони здобувають новий фах і працюють на благо суспільства, в той же час вони допомогають громадам у проведені медико-місіонерських заходів. Наприклад можна організовувати соціальні заходи, які передбачають благодійний масаж, знайомитись з людьми та допомогти їм інакше подивитися на діяльність церкви.На Поділлі є практика, щоб кожен пастор оздоровився у адвентистському санаторії, щоб побачив альтернативу здорового способу життя. Хочемо впровадити це у себе. Ще хочеться, щоб служителі пройшли навчання на медико-місіонерських курсах. Пастор, який працює з церквою, якому імпонує здоровий спосіб життя, зможе впливати на інших. Бажано, щоб приїздили усією сім'єю, бо це довгостроковий вклад – формується бачення і позитивний вплив. Ми бажаємо, щоб всі поставили ціль прожити більш якісно своє життя.Ми досі проводили місіонерський табір: пропонували тематику здоров'я, масажі, скандинавську ходьбу. У планах є організувати окремо медико-місіонерський табір, де буде можливість навчатися і оздоровлюватися на природі для членів церкви та їх друзів.Яке маєте зараз бачення служіння?По-перше, робота у громадах. Наша мета, щоб керівники медико-місіонерського служіння розуміли важливість цього служіння та практикували принципи здоров’я у власному житті. Тому головне – навчання керівників відділу здоров'я та громад.Друге – співпраця з санаторієм, на базі якого ми зможемо виховувати медиків-місіонерів і потенційних працівників цих санаторіїв. Це курси масажу та медико-місійна школа.Також проведення медико-місійних таборів.У місті Кременець є дитячий реабілітаційний центр, де засновником і директором є адвентистка Алла Андрущук. Мали радість бути на відкритті цього закладу. Намагаємося знайти для нього волонтерів, лікарів-реабілітологів, працівників.Який цікавий випадок пам’ятаєте зі служіння?Свого часу Сергій Гаврюк запропонував звершувати місіонерську діяльність через медико-місіонерське служіння. Він навчив декількох пасторів і керівників відділу здоров'я проводити курси з відновлення зору. Згодом мене запросили у чернівецьку громаду, щоб організувати такі зустрічі. Керівник громади Микола Гунько сказав, що пізніше ці курси стануть Клубом здорового способу життя в напрямку відновлення зору. Вже п’ять років щовівторка відбуваються заняття, є нові та постійні відвідувачі.Розкажіть про свою родину.З майбутньою дружиною Катериною познайомився, коли разом навчалися в Українському гуманітарному інституті, що в Бучі. Одразу після навчання одружилися, нас запросили на служіння. Виховуємо двох синів Даниїла та Олександра. Старшому дев'ять, а меншому вісім років. Зараз дружина працює в їдальні у чернівецькій адвентистській гімназії «Соломон».Питання – Алла Шумило
