Розповідає Максим Крупський про книги «Мой первый лагерь», «Клуб «Серебряный олень» та «Есть контакт»
Чим близька Вам ідея слідопитства?
Коли в 90-ті роки починався рух «Слідопити» на півдні України, мій батько звершував пасторське служіння в Миколаєві, там був створений один з найпотужніших клубів в Україні, куди мені пощастило потрапити з самого початку і п’ять років бути його активним членом. У слідопитів є прислів’я: «Слідопит одного разу – слідопит назавжди», тому у мене є галстук, час від часу його одягаю, але через свою завантаженість не можу приймати таку активну участь у житті слідопитів.
Що спонукало Вас написати книги для дітей?
Ці книги більше для підліткового віку. У мене багато друзів, з якими ми були в слідопитських таборах, дружили в клубі, але які з якихось причин пережили розчарування в Богові. І це була одна з причин, чому я вирішив написати книгу для підлітків, адже це непростий вік. Вірю, що якщо духовні цінності все-таки знайдуть свій відгук у цьому віці, то вони залишаться з людиною на все життя і, можливо, навіть пройшовши дорогою розчарування або духовної кризи, людина зможе повернутися до Бога, пам’ятаючи про свою живу зустріч з Ним у дитинстві.
Спочатку я написав першу книгу, більше ностальгуючи за нашим веселим і повним пригод слідопитським минулим, хотів якось зберегти пам’ять про своїх друзів того часу. У другій і третій книзі мені здається, що я більше звертаюся до сучасного покоління, сподіваючись донести деякі цінності і до них.
Які теми Ви розкрили в книгах?
Задум був передати якісь цікаві випадки з мого підліткового життя в світлі відкритих мною цінностей, переосмислити ті історії, які відбувалися зі мною в клубі слідопитів. Ці книги трохи і про мене, але в дуже глибокому художньому переосмисленні, тому що тільки деякі сюжети мого слідопитського життя лягли в основу книг, пригод. Що завжди цікавить підлітків? Це відносини: з батьками, друзями, з протилежною статтю, з дорослими, а головне – з Богом. Це я і намагався розглянути в книгах. Перша книга «Мой первый лагерь» також про знайомство з рухом слідопитів, у ній є трохи історії, як з’явився це рух і які його основні цілі.
Перший табірний досвід Льоні, нові друзі і перші зустрічі з Богом. Друга книга більше зосереджена на тому, що відбувається в слідопитських клубах. У ній розповідається про те, як Льоня з друзями приєднується до новоствореного клубу, проходять спеціалізації і стають учасниками цікавих походів і поїздок, якими наповнене життя слідопитів. У третій книзі Льоня дорослішає, хоча і продовжує ходити на зустрічі клубу, але з’являються ряд інших тем: відносини з батьками, з дівчиною Наталею, вибір професії, залежності, а головне – духовний вибір.
Відносини з батьками і протилежною статтю Ви розкрили, виходячи з власного досвіду чи передаючи досвіди друзів?
У художньому осмисленні все змішується. Твої переживання і відносини з людьми, те що ти бачиш навколо, спроба поставити себе на місце іншої людини і зрозуміти, що він відчуває. Складно сказати, що описані в книгах відносини відображають те, як це було в моєму житті. Я виріс у пасторській сім’ї і це додавало деякі особливості в мої відносини з батьками. Сім’я Льоні трохи інша. У нього немає братів і сестер. У мене є брат і сестра. Я впевнений, що це дуже сильно впливає на те, як складаються стосунки в родині.
Ви планували написати продовження першої та другої книг? Чому з’явилася така необхідність?
Знову ж таки, це пов’язано з тими темами, які я планував розкрити. В цілому кожна книга може існувати сама по собі, без продовження. Але обіцянка продовжити в кінці кожної книги допомагала мені продовжувати писати, коли опускалися руки. Адже я пообіцяв продовження…
Чи є така можливість підліткам, які прочитавши Ваші книги, могли б поставити питання, подискутувати з Вами?
З огляду на мій вік, можу тільки сподіватися і мріяти, що ці книги зможуть доторкнутися до сердець сучасних підлітків. На жаль, сьогодні немає одного майданчика, де ми могли б обговорити з підлітками, що вони думають про ідеї в цих книгах. Я починав писати їх, коли не було такої великої кількості соціальних мереж і груп. Та думаю, що невеликий шанс знайти місце, де я міг би обговорити ідеї цих книг з сучасним поколінням все таки є. Але в ідеалі, якби вони стали в нагоді самим клубам слідопитів, щоб вони могли б використовувати їх для промоції руху і як матеріал для дискусії на зустрічах клубів. Також є ідея аудіокниг, я сподіваюся скоро вони побачать світ і зможуть досягти більшої аудиторії. Хоча навіть, якщо всього одна людина може щось дізнатися про Бога, про біблійні цінності завдяки цим книгам, значить, весь цей шлях не був даремний.
Питання – Алла Шумило
