Розповідає Петро Швайковский, заступник директора Львівської національної філармонії з організації концертної діяльності.
Живе в місті Львові, має студентів, керівник хору в адвентистській громаді.
Як почалася ваша музична діяльність?
Народився я в Луцьку. З дитинства любив співати, на будь яких урочистостях був улюбленцем аудиторії. Батьки побачили, що маю талант і віддали в музичну школу у клас скрипки. Під час навчання в музичній школі також оволодів трубою та самостійно гітарою. І, власне, гітара стала моїм улюбленим інструментом.
У зв’язку з тим, що в Луцькому музичному училищі не було вокального відділу довелося поступити на відділ хорового диригування.
Після завершення навчання в музичному училищі поступив у Львівську консерваторію, котра зараз називається Музична академія. У студентські роки співпрацював з різними хоровими колективами, з котримим гасторолювали багатьма європейськими державами.
Працював у Київській чоловічій хоровій капелі ім. Л. Ревуцького, директором Музичної школи у Львові у Львівіському чоловічому хорі «Гомін», Хорі донських козаків Сергія Жарова у Німеччині.
П’ятнадцять років був хормейстером у муніципальному хорі «Гомін». По сьогоднішній день співаю в камерному хорі «Глорія» при Львівській філармонії.
Які твори для душі Вам подобаються ?
Переважно керуюсь професійним поділом – це може бути спокійний романс або ораторія, чи «Реквієм» Йоганеса Брамса, або опера. Буває і цікава рок, поп музика, яка може торкнутися душі.
Музика має емоційний вплив на людину. До прикладу – Джаз буває різним: іноді хочеться послухати легкий джаз, він настроєвий.
Є багато музичних стилів, котрі можу собі вподобати. Не застановлююсь на чомусь одному.
Так само і в християнській музиці. Колись наші діди їздили кіньми, чи ходили пішки, а зараз ми їздимо автівками. Так і в музиці: є класичні твори, але вже маємо сучасні християнські пісні і талановитих виконавців.
Розкажу з професійної точки зору. У музикантів майстерна техніка виконання на музичних інструментах. У джазі часто є імпровізація, тут музиканти показують свою майстерність у володінні інструментом, чи голосом і від цього вони отримують задоволення. Професійно підготовлений слухач це розуміє. Інші слухачі не зрозуміють і скажуть, що це набір звуків, якийсь каламбур, немає нічого святого, духовного. Але в такій музиці є певна майстерність самого виконавця, і тим вона важлива. Ми приходимо на концерт, а там піаніст зіграє каденцію Вольфгана Амадея Моцарта, чи Людвіга ван Бетховена, показуючи свою віртуозність. Але цього хтось може не зрозуміти.
Раніше були певні рамки, бо за життя таких відомих композиторів, як Бетховен, Моцарт, чи Бах теж не сприймали. Бах був настільки складний для сприймання та розуміння, що виконавці не могли виконати його твори.
Є люди, яким подобається слухати народні пісні або шансон, а іншою музикою вони не цікавляться. До слова, шансон зайшов і у християнську музику і став популярним. Мені подобається інколи послухати фольк-джаз, чи фольк-рок, де є елементи фольклору. Таким чином звучить синтез сучасності та фольклору, що зараз є дуже популярним у всьому світі.
Які класичні композитори Вам подобаються?
Люблю слухати Йогана Себастьяна Баха, Антоніо Вівальді, Йозефа Гайдна, Людвіга ван Бетховена, Вольфганга Амадея Моцарта, Йоганеса Брамса та інших.
А що подобається в сучасних українських виконавців.
У Святослава Вакарчука дуже добрі тексти. Він подобається людям, збирає тисячні аудиторії. Джамала, яка має гарну музичну освіту, прекрасно володіє своїм голосом. Багато сучасного музичного мистецтва переплітається з відео індустрією і як результат люди отримують кліп, під час перегляду котрого усі слухачі стають глядачами і вже оцінюють готовий комплексний продукт. На перший план виходить вже не текст, а музика, вибачте за простоту, картинка. Людина дивиться, як іміджмейкер красиво зробив кліп, і як наслідок – така робота їх «заводить». Музика інтригує тим, що людина дістає задоволення від неї, під час перебування на концерті людина отримує піднесений настрій. Але є багато сучасних виконавців, котрі зовсім не розуміють гарну музику, живуть своєю філософією, і як наслідок такі пісні швидко забувають. Пісня живе, коли в ній є глибокий зміст і багата мелодика, цікаві ритми, гарне виконання.
Що Ви можете сказати про сучасні християнські пісні?
Кожна пісня, і кожен виконавець має свою аудиторію. Доки її слухають, вона живе. Великий вплив популярності мають творчі роботи закордонних християнських композиторів, для виконання у церквах.
Чи треба щось змінити в наших піснях?
А чи треба щось міняти? У мого сина своє бачення, в мене своє. У сина будуть свої діти, і вони будуть бачити по-своєму. Це вічне питання – розміння поколінь.
Люди не сприймають нові пісні, бо їм просто комфортно зі своїми старими.
Як відноситися до українських народних пісень?
Завжди захоплювався українським фольклором, дуже люблю романси, історичні, ліричні та думи. В Америці є капела бандуристів ім Т.Шевченка, які грають та співають українські музичні твори, я дуже захоплююся ними. В українських народних піснях є мелодика, яку зберіг наш народ. Наш народ не мав що їсти, де спати, але він співав про свою тяжку долю. Біда в тому, що молодь не знає ні традицій, ні пісень і не хочуть їх вчити, мало в побуті звучить народна пісня, як звучало 60 років тому. У школі інколи кажу: “Давайте співати «Їхав козак за Дунай», діти вивчуть то щось можливо колись згадають. В наших піснях історія українського народу.
Пісні Володимира Івасюка, Миколи Сингаївського, Олександра Білаша стали народними, бо вони наповнені народним колоритом, мають українську мелодику, яка близька людям, вони її відчувають.
Серед сучасних композиторів була Ганна Гаврилець, у творчій спадщині котрої, є і духовні твори, серед музичних творів Богдани Фільц велике місце посідають твори для дітей та інших композиторів.
Багато композиторів використовували фольклор, народні мелодії, адже вони близькі до сприйняття людини.
У всі часи і тепер, композитори пишуть музику на псалми царя Давида. Зокрема, Дмитро Бортянський написав 35 хорових концертів, де в основному використані тексти з псалмів Давида.
Що запам’яталося в минулому році?
У березні 2021 року до приходу весни я співав кантату “Прихід весни” Ксавера Моцарта. Це твір сина Вольфгана Амадея Моцарта Ксавера, котрий приїхав з Відня і тридцять років жив у Львові, працював і навчав музики, заснував музичне товариство імені святої Цецилії.
Яким знаменитим людям Ви співали?
У мене багато було зустрічей з цікавими людьми. Запамятався виступ майже двадцять років тому в Ліхтештайні. На концерті був корон-принц цього князівства. Після одного твору, в котрому я співав соло він піднявся, за ним вся свита, і аплодував стоячи. Ми виконали цей твір на біс.
Діапазон мого голосу сягає до трьох октав і таким чином можу співати як тенор, бас, контртенор, інколи – як сопрано або альт. Мій діапазон сягає до трьох октав. Найбільше запам’яталися виступи у найкращих залах Європи.
Чи були у Вас неприємні ситуації на виступах?
Я такого не можу згадати. В дитячих роках на іспиті було таке, що забував. Тоді просто імпровізував, викручивався з цієї ситуації. Учитель хвалив, що викрутився, але буває інколи і зараз, що забувається якесь слово.
Ви пишете пісні та музику до них?
Пишу музику на тексти до них, але дуже рідко. Інструментальні твори не пишу, не маю натхнення і вони потребують часу для написання.
У музичній школі вчився грати на скрипці, а гітара попала мені випадково. Моя тітка Катерина Павлюк залишила в нас гітару, а мені так захотілося на ній навчитися грати, що я сам намагався вчитися. Також мені допоміг мій дядько, показав три акорди, і вже на весіллі свого двоюрідного брата грав пісню. Займався вдома сам, а коли пішов в Палац піонерів, мене записали в клас бас-гітари. Ретельно записував і вчив акорди, писав свою музику. Через певний період часу потрапив в групу «Гедеон». Учасниками групи були преставники різних конфесій, з виступами ми їздили у військові частини. Люблю грати на гітарі, це приносить людям радість, а, особливо, біля вогнища зачіпає серце.
Буває так, що в голову немов засяде мотив, тоді сідаю за інструмен або беру гітару, та й імпровізую. На губній гармошці можу виконати різні мелодії.
Ви співаєте всією сім’єю?
Так, ми співаємо сім’єю на служінні. Співаємо і вдома з дружиною і народні пісні теж, і ті, що я пишу, чи старший син Марко. Він пише багато пісень, і тексти і мелодію, робить сам звукозаписи. Донька Орислава також любить музикувати, дуже гарно співає. Лука вчиться грати на трубі. Для мене не має різниці ким будуть мої діти – музикантами, сантехніками, будівельниками чи архітекторами. Основне, щоб вони знайшли себе в цьому житті.
Чи маєте Ви хобі?
У дитинстві ходив з братом ловити рибу, але потім не було часу. Правда кілька років тому почав відновлювати своє хоббі. Маю снасті, щось докуповую, і тішуся з того, що можу спілкуватися з природою. Часто рибу відпускаю, але люблю ці хвилини спокою. Та й ще коли молодший син Лука поряд зі мною, вчиться, йому цікаво, то мені дуже добре. Ми слухаємо спів різних пташок, яких не бачимо. І, слухаючи цю Божествену мелодію природи, відчуваємо стан душі, який не можна передати словами.
Які маєте мрії?
Головна ̶ бути спасенним, бути разом з Богом. Для України хочу миру, стабільності, щоб не було постійного нервового неспокою і завершилася війна. Я був у багатьох країнах, і хочу, щоб і у нашій Україні ми теж жили в добрі і спокої. Разом з сім’єю ми любимо подорожувати. Ми мандрували по Західній Україні, перед карантином були в Римі, мріємо і про інші цікаві місця. Літом їздили на табірні служіння або з друзями на озеро.
Питання – Алла Шумило
