Віталій Бринов, кандидат філософських наук, консультант з систем промислової автоматизації.
«Кіберспорт, як і будь-яка робота, приносить прибуток тільки тоді, коли в неї вкладаєш важку працю. Для підлітків тут пастка — вони думають, що будуть робити те, що подобається та отримувати за це гроші».Кіберспорт — це професія чи захоплення? Розкажіть, які Ви бачите плюси та мінуси в цьому роді занять?У кіберспорті присутні всі характерні риси спорту.По-перше, є змагальний аспект і головна мета — когось перемогти. Коли ти перемагаєш, ти відчуваєш свою вагомість.Друге — доступність. Люди дивляться на ці змагання та розуміють, що вони можуть прийти додому й грати в цю ж гру та наслідувати своїх кумирів. Тому на таких заходах збирається велика аудиторія.Третє — видовищність. Спорт належить до тієї сфери розваг, яка збирає велику аудиторію. Цій аудиторії можна щось продати та отримати за це прибуток. Вся суть спорту в сучасному світі — його комерціалізація, реклама та нарощування аудиторії. З цієї точки зору змагання в онлайн-іграх — чистий спорт. Є герої, за яких «вболівають» глядачі, та вони отримують гонорари, які попередньо оплачені спонсорами, рекламодавцями.Заборонити дітям те, чим займаються всі, неможливо. У сучасному світі дуже складно позбавити підлітка смартфона, наприклад, коли у всіх однолітків він є. Після подібної заборони дитина буде відчувати себе обділеною та не зможе спілкуватися з друзями на рівних. Крім того, у підлітків емоції виражаються набагато яскравіше, ніж у дітей та дорослих, вони намагаються жити «на повну котушку» та переживати всі враження по максимуму. З цим пов'язані й раптові перепади настрою, й депресії. Звичайно ж, в такому стані підлітки не можуть пройти повз гру, як потужного джерела задоволення та нових вражень. В основному вони грають, щоб отримати задоволення, але це не той підхід, він не продуктивний з точки зору кіберспорту та заробітку на іграх.Повертаючись до історії Іллі Мулярчука, який став переможцем престижного міжнародного турніру The International 10 з відеогри Dota 2 в Бухаресті та отримав 3,5 мільйона доларів, хочу уточнити, що гра для задоволення та гра для перемоги в змаганнях — це абсолютно різні підходи до ігрового процесу. Гра для задоволення, або «казуальна» гра, тримає фокус на самому процесі, розслабленні під час гри. Змагальна ж, або «хардкорна» гра, тримає фокус на перемозі, та відповідно, максимальну зосередженість в процесі гри.У сучасному інформаційному полі вистачає інформації про шкідливість ігор та марність такого проведення часу, тому звичайні, «казуальні» підлітки швидше візьмуть історію Іллі як аргумент для батьків, що ігри не марні, — щоб їм дали й далі грати розслаблено та отримувати задоволення.Меньюел «Grubby» Схенкхейзен, кіберспортсмен з Нідерландів, грав у Warcraft 3 на професійному рівні. У період з 2004 по 2010 рік він виграв понад 30 чемпіонатів з Warcraft 3, перемагаючи навіть азійських гравців. Азійські гравці показують дуже високий APM, — кількість дій у хвилину під час гри, — близько 300—400 дій. Grubby вигравав у них внаслідок глибокого розуміння механіки гри та продуманої стратегії.В одному інтерв'ю він сказав:— Найголовніше, що відрізняє професіонала від любителя — це те, що професіонал для досягнення своєї мети буде займатися тим, що йому не подобається. Професіонал розуміє, щоб перемогти, йому потрібно тренуватися грати в різних режимах, з різними расами, з різними суперниками, на різних картах, робити те, що не подобається, щоб відточити майстерність. Якщо робити тільки те, що подобається, людина ніколи не стане майстром.Тому підлітки можуть думати, що можна грати у своє задоволення та отримувати за це великі гроші на чемпіонатах. Але це не так. Кіберспорт, як будь-яка робота, приносить прибуток тільки тоді, коли в нього вкладають важку працю. Тому мінуси цього роду занять очевидні — учасники змагань переносять великі емоційні навантаження. Їх кар'єра в такому спорті закінчується дуже швидко. Всі спортсмени в будь-якому спорті дуже рано йдуть на пенсію — позначаються підвищені навантаження, знос організму, емоційне вигорання. Кіберспортсмену треба розуміти, чим він буде займатися після відходу зі спорту. Якщо до 25 років він зібрав хороший стартовий капітал, то згодом може стати тренером, зайнятися бізнесом або чимось іншим. А що робити, якщо фінансів немає?Звичайно, я не можу сказати, що в комп'ютерних іграх одні тільки мінуси, я сам в студентські роки багато часу провів, змагально граючи в онлайн-ігри, отож не можу сказати, що цей час було повністю витрачено даремно.Які плюси я виніс з мого захоплення іграми?Це вміння правильно ставити цілі, працювати в команді, адекватно оцінювати свої сили, проявляти наполегливість, працювати з повною віддачею на результат. Такі навички та досвід молода людина може перенести в інші сфери життя, після того, як залишить захоплення іграми.Володимир Кличко, чемпіон світу з боксу, нещодавно давав інтерв'ю виданню «Лівий берег». Коли помер його перший тренер з боксу, він замислився:— Людина, яка мене підготувала та допомогла стати чемпіоном, померла, його досвід і знання тепер втрачені для світу...Обдумуючи як зберегти цей досвід для нащадків, Володимир Кличко розробив свій унікальний стиль менеджменту, який називається «Face the Challenge» (Зустрінь виклик віч-на-віч). Зараз він отримав ступінь доктора філософії в університеті Санкт-Галлена, у Швейцарії, та викладає свій курс. У ньому Кличко викладає принципи спортивного, боксерського підходу до розв'язання проблем, яким навчав його тренер, принципи як стратегію в бізнесі. Накопичений в боксі досвід для Кличка трансформувався не в те, як фізично завдавати удар по супернику, а в науку як протистояти труднощам в бізнесі, в суспільстві.Ця програма унікальна, ще ніхто не пропонував такий підхід у бізнесі.Тому, повертаючись до ігор, важливо розуміти, що та як ти будеш переносити зі сфери розваг у сферу реального життя, щоб час на комп'ютерні ігри не було витрачено даремно.Так, зараз підлітки та молодь грають в ігри, але було б помилкою з їхнього боку, захоплюючись іграми, не думати про майбутнє. Батьки Іллі Мулярчука, чемпіона з Dota 2, байдуже поставилися до того, що він кинув навчання. Завдання батьків — сфокусувати дитину на майбутньому та підготувати до нього.Дізнавшись про Іллю, підлітки можуть вирішити, що вони теж будуть заробляти гроші таким чином, залишать школу та будуть тільки грати в ігри. Чи немає в цьому загрози? Які їхні перспективи?Коли підлітки грають в рейтингові ігри та дивляться на свої результати, їх рейтинг якраз красномовно покаже справжній рівень їхніх здібностей, таланту.В основному підлітки грають заради задоволення, ігри викликають емоційне звикання та людям комфортно проводити час таким чином. Якщо ж грати на результат, то необхідно подолати себе, грати, не з метою провести час, а з метою домогтися результату. Тут теж потрібно працювати над собою, інакше нічого не вийде. Важливо, щоб підліткам це хтось пояснив. На підсвідомому рівні вони розуміють: якщо їх немає в топі рейтингів, їх ніхто не запрошує на змагання, значить, їх рівень гри десь між «не дуже» та «ну, й гаразд». Проте, батькам, розмовляючи з дитиною, важливо не принизити його та не знецінити його старання й переваги, а показати, що можна витрачати час з кращим результатом.А чи не піде хвиля нервового зриву, депресії, розчарування, самогубства серед захоплених іграми через те, що вони не досягли високого рівня, грошей? Чи не жевріє на обрії саме ця небезпека?Гадаю, що такої небезпеки немає. Коли людина стикається з якимись викликами для себе, вона реально перевіряє, чи може вона домогтися результату чи ні, чи потрібно їй змінитися цим чи ні. Якщо люди пробують себе в змаганнях, щоб досягти результату, це не погано. Найважливіше, щоб людина розуміла, чого вона в житті хоче, щоб їхні цілі були спрямовані в правильне русло. У кожного є шлях пробок і помилок, але не думаю, що захоплення може привести до фатального кінця. Можливо, будуть інші причини, але сам програш в іграх — точно не серед головних.Чи може велике психічне навантаження вплинути на молодих спортсменів у майбутньому?Всі кіберспортсмени — це молоді хлопці або дівчата від 16 і до 22—25 років. Це час, коли йде пік гостроти мислення, блискавичної реакції мозку, коли людина знаходиться в найкращій фізичній формі. У кіберспорті рівень APM варіюється від 200 до 400. З віком така концентрація втрачається, а вихід з кіберспорту відбувається дуже швидко через згасання розумових здібностей, але при цьому у того, хто вчиться, пластичність мозку зберігається набагато довше. Якщо дитина не вчиться, а марнує час та свої здібності, то пізніше вона вигорає, й ця пластичність розуму швидко втрачається. Якщо ж людина продовжує вчитися, читати складні книги, тренує свій мозок, пластичність трохи знижується з віком, але загальний рівень інтелекту, здатність до мислення збагачується досвідом і людина стає все більш цінною. Спорт як явище гарантовано приносить гроші тільки спонсорам. А гравець якщо заходить в спорт, повинен розуміти: йому коли-небудь потрібно буде з нього вийти. Підлітки, які мають глобальні проблеми з довгостроковим плануванням, особливо потребують порад з цього приводу.Чи є майбутнє та розвиток у кіберспорту?Звичайно є, розваги були завжди.Зараз віртуальний світ все ближче та ближче до світу реального, все більше точок дотику між цими двома світами, розвиваються технології доповненої реальності, знімаються фільми. Головне — навчити дитину правильно користуватися цими речами та зрозуміти, які уроки вона зможе з цього винести. Якщо дитина не зрозуміє цього, тоді в житті вона зустрінеться з великими втратами.Дитина занурюється в гру, навіть досягає великих успіхів, стає супергероєм у віртуальному світі, але необхідно повернутися в реальний світ.Чи можна безболісно вийти зі світу віртуального в реальний? Як подібним переходом не нашкодити психіці?Якоюсь мірою, всі підлітки іноді хочуть побути не собою, відчути себе кимось іншим і вийти за рамки реальності, але поки таке проведення часу не почало домінувати — турбуватися за психіку не варто. Чому комп'ютерні ігри викликають звикання? Тому що спосіб взаємодії з ігровим середовищем має на увазі повне занурення в нього. Людина фокусується на грі як на нагороді, та організм починає виробляти задоволення на гормональному рівні. Коли вона повертається в реальність, вироблення припиняється, тому що стимули зникають. Виникає дисонанс, перепади настрою. Щоб отримати дозу задоволення в реальному світі, потрібно навчитися отримувати задоволення від правильних речей.Питання — Алла Шумило