COVID-19 – інфекційна хвороба, яка охопила весь світ. Сьогодні ми називаємо це пандемією, яка змінила наше життя і розмежувала його на «до» і «після» хвороби, а кількість випадків захворювань збільшується з кожним днем. Християни, як і всі інші люди, потерпають від наслідків коронавірусної хвороби та карантину. Діють обмеження у громадських місцях, у тому числі й у церквах. Як ми, як християни, повинні сприймати цю проблему? Чи не постраждає від цього наша довіра до Бога? Як ми маємо діяти під час світової пандемії?
На цю тему ми поговорили з адвентистським пастором та доктором богослов’я Феліксом Понятовським. Страх та паніка під час пандемії. Чи притаманна така поведінка справжнім християнам?Звичайно ні, тому що в Священному Письмі ми можемо бачити дуже багато обіцянок Бога, коли Він звертається до людей і каже прості слова: «Не бійтеся». Уперше так Бог говорить до Авраама, а потім ми досить часто читаємо цю фразу в Біблії. Можемо також згадати відомі 91 і 23 псалми, де сказано про те, що Бог буде охороняти Своїх дітей під час лихоліть та в годину небезпеки.Тобто, Бог завжди попереджає вірних Йому дітей і каже, щоб ми не боялися. Але, звичайно, це не означає, що ми на сто відсотків захищені від усіх хвороб. Та Бог обіцяє Свою допомогу навіть тоді, коли у нашому житті трапляються різні неприємності.Взагалі я хочу сказати, що паніка і страх – це не ті почуття, які мають бути у християнина. Наприклад, у Першому посланні Івана 4:8, сказано про те, що любов і страх несумісні одне з одним. Більше того, Бог обіцяє плід Святого духа, а однією з характеристик цього плоду є мир. Тобто, якщо ми з Богом - нам не має бути властива паніка. Запобіжні заходи під час пандемії – чи можна вважати це недовірою до Бога з боку християн?Я думаю, ми не маємо вважати це недовірою до Бога, тому що наша віра перевіряється в багатьох випадках і вона може випробовуватися щодня. І, звичайно, ми маємо бути мудрими в цих питаннях. Коли потрібно, наприклад, когось відвідати, то не варто цього цуратися. Але, якщо держава забороняє нам збиратися на служіння, наприклад, думаю, краще в даному випадку виконувати вимоги держави. Адже це не пов’язано з відступленням від віри.COVID-19 – це покарання від Бога чи випробовування?Взагалі я вважаю, що хвороби не є якимось покаранням, тому що покарання за гріх – це смерть, ми не можемо відкупитися за свої провини своїми хворобами. Але хвороба може бути попередженням для людей. Я вважаю, що COVID-19 – це якраз і є застереженням для нашого світу. Тому що сьогодні люди навіть ділять еру до і після COVID-19. Кажуть про те, що після все змінилося кардинально, все не таке, яким воно було раніше. І це дійсно так. Тобто, епідемія внесла свої корективи в наше життя. Я вважаю, що, можливо, ця хвороба показала нам той сценарій, який буде відбуватися в кінці історії Землі. Що я маю на увазі? Сьогодні уряди кожної країни в більшості не покладаються на Бога у вирішенні питання подолання вірусу, але тільки на наукові досягнення. І так виглядає, що ніби на сьогоднішній день їм це вдається. Але, уявіть собі, що виникне якась нова хвороба чи нова проблема, яку наука не зможе вирішити власними силами. Дуже ймовірно, що уряди країн звернуться до релігійних сил. І тоді відбудеться об'єднання релігії та політичної влади і, як результат, відбудуться події, про які пише книга Об’явлення.Тобто, ми можемо вважати COVID-19 ознакою того, що вже близько останній час?Так, взагалі то це є така ознака останнього часу. Про це сказано в Євангелії від Матвія, 24 розділі.Ми вже торкнулися питання уряду, відношення керівництва держав до COVID-19. Очільники країн по-різному вирішують питання із закриттям церков під час пандемії: одні – закривають, інші – ні. З точки зору віруючої людини, яка позиція цих керівників вважається правильною?Знаєте, я не можу щось вказувати керівникам урядів чи країн. Я вважаю, що COVID-19 – така хвороба, яка сьогодні ще добре не вивчена і досить-таки загадкова. Тому немає зараз пояснення, чому в одних країнах є дуже багато випадків захворювання, а в інших – не так багато. І через це досить складно взагалі робити якісь висновки. Але цікаво те, що, як не дивно, в більшості COVID-19 став поширеним саме у християнських країнах. Які держави зараз страждають більше за все від коронавірусу? Це Європа, Північна і Південна Америки, які традиційно є християнськими. Чомусь на Сході, де багато нехристиянських релігій, випадки захворювання, звичайно, є і багато, але не настільки і не так критично, як це відбувається в християнських країнах. Я думаю, що краще було б, якби уряди просто закликали, а не ставили суворі вимоги до церков і організацій. У будь-якому разі кожна людина має нести свою особисту відповідальність за все і, звичайно, не варто ризикувати життям. Я не кажу своїм, але життям інших людей.Євангелізація під час пандемії. Як сьогодні вона виглядає? Що змінилося в медіа групі під час пандемії? Адже ми знаємо, що зараз, в основному, євангелізація здійснюється саме через телебачення та радіо.Думаю, це питання краще ставити не мені, а тим, хто більше займається саме медіа-євангелізмом. Але я бачу, що в теперішній час медіа-євангелізм сильно активізувався. І, можливо, одна з позитивних рис, які ми можемо сказати про COVID-19 – це те, що ця хвороба якраз і сприяла розвитку медіаслужіння. До 2020 року християнство було присутнім в багатьох мережах і в Інтернеті, але під час пандемії ми спостерігали шалений ривок у розвитку медіаслужіння. Ми не знаємо, але можливо Бог таким чином використовує цю хворобу для того, щоб підштовхнути саме християн до того, щоб вони приділяли цьому служінню більше уваги.Сподіваюся, що скоро пандемія закінчиться, але присутність в Інтернеті залишиться. Наприклад, я був в одній церкві, вона середня за кількістю членів, приблизно двісті-триста чоловік, і вони ніколи не проводили медіа-служіння. Але коли почався карантин, громада почала транслювати свої служіння в Інтернеті. Кількість людей, які дивляться онлайн-служіння, збільшилася приблизно до п’яти тисяч, при чому їх почали переглядати по всьому світу. І це один із таких прикладів. Коли я був у цій церкві, поставив їм питання: «А коли все закінчиться, ви припините трансляції?». Вони відповіли, що вже ніколи їх не припинять, тому що побачили наскільки це ефективно. Тому я думаю, що певні позитивні зміни COVID-19 все-таки приніс.Чи може COVID-19 відкрити справжнє обличчя християн або їх змінити? Ви знаєте, я думаю, так. Якщо людина є справжнім християнином, то нічого не може її змінити. Тобто, вона буде залишатися справжнім християнином в будь-якому випадку. І я знаю багатьох пасторів, які не бояться, якщо їх запрошують на похорони чи інші заходи. Вони роблять це, незважаючи на те, що в якійсь мірі ризикують своїм здоров’ям і навіть життям.Чи таке явище «відкриття справжнього обличчя» є нормальним серед християн?Звичайно. Ви знаєте, я хочу сказати, що наше справжнє обличчя або наша справжня сутність завжди відкривається під час якоїсь кризи. Тобто, коли все гаразд, ми можемо бути добрими і лагідними до інших. Але коли в нашому житті стається якась несподівана ситуація, тоді відкривається те, хто ми є насправді. Чи є у Вашому житті конкретні такі приклади?Я не хочу казати про інших людей. Я дуже переживаю за себе, за те, щоб я якимось чином, під впливом певних обставин, не змінився в гіршу сторону. Як людям навчитися довіряти Богу під час пандемії та карантину?Я думаю, що ця ситуація сама по собі сприяє тому, щоб ми довіряли Богові, адже це все-таки криза. І вона призвела до того, що багато людей втратили роботу, дохід, який вони мали. До прикладу, якщо людина брала кредит і тепер втратила роботу, їй досить нелегко його повертати. І багато інших труднощів принесла саме ця хвороба. Тому я думаю, вона сама по собі вже спонукає нас все більше довіряти Богу.І тільки довіряючи Йому, ми можемо подолати всі ті труднощі, з якими стикаємося. Смерть від COVID-19 – це від Бога чи від хвороби?Ви знаєте, я хочу сказати, що незалежно від якої хвороби людина помирає, будь-яка смерть - це є смерть. Тобто, у людей сьогодні припиняється життя не тільки від COVID-19, а й від усіх інших хвороб, так само як і раніше. Це дуже тяжко, насправді, але ми мусимо бути завжди готовими до того, що це може трапитися у будь-яку хвилину. І звичайно, все під контролем Бога і наше життя також у Його руках.Як Ви вважаєте, якою буде релігія після карантину?Думаю, що в багатьох випадках все повернеться до того, як воно було. Але є багато змін, які є незворотніми.Чи спонукав COVID-19 християн більше свідчити про Бога в останній час?Я не знаю, наскільки змінилася тематика проповідей в наших церквах. Мене турбує те, що інколи ми можемо бути дуже схожими на того раба, про якого написано в Євангелії від Матвія, 24 розділі. Той раб каже, що не скоро прийде мій пан. І робить те, що хоче, а коли приходить звістка, що пан іде, він в останню хвилину починає щось змінювати. Інколи так буває і з нами, коли ми живемо своїм життям і воно може навіть бути досить-таки секулярним. І тільки-но, коли ми відчуваємо якусь кризу, як COVID-19, тоді починаємо щось змінювати. Але Бог хоче, щоб ми змінювалися не тільки під час кризи, але щоб це був наш свідомий вибір – жити для Бога щодня.Питання - Анастасія Кеда