Розповідає Кіра Сошинська з Тального Черкаської області
До церкви я почала ходити з шести років. Спочатку з мамою, а потім і сама. На уроках суботньої школи нам розповідали про Бога, про заповіт з Ним та як саме він укладається, тому я почала мріяти про ці особливі та відповідальні стосунки з Творцем.
Коли мені виповнилося дев’ять років, просила дозволити мені хреститися, але мій юний вік не викликав довіри...
Цього року я поїхала на два тижні до християнського табору, й там моя мрія здійснилася.
Сам табір проходив у липні в Чернівцях та звався «
Your camp».
Останні два роки я воліла прослуховувати багато історій про Господа та досліджувала Біблію сама. Стало ясно, що саме Бог — Творець всього, що Він творить чудеса... Прийшло розуміння, що Бог мені дуже потрібний...
Із біблійних героїв мені найбільше до вподоби Естер і Мойсей, оскільки вони рішучі та дуже сміливі, робили все, що Бог їм наказував, хоча це було й нелегко та доводилося переживати багато хвилювань. Я також намагаюся бути схожою на них — такою ж сміливою.
Я розумію, що дала обіцянку Богу жити за Його постановами, що деякі речі робити не варто. Мені зовсім не подобається, коли люди обманюють чи крадуть...
У церкві у мене більше друзів, аніж у школі. А ще я зрозуміла, що якщо сталась неприємність, то в цьому немає нічого страшного, оскільки, якби не було Бога, то й ми б усі не існували.
Мені подобається, коли у церкві приділяють багато уваги дітям, бо частіше здається, що більше уваги завжди приділяють дорослим.
А коли деякі діти не розуміють, як потрібно поводити себе у церкві, то їм би розповісти, що вони прийшли до Бога, а не просто погратися...
Ви не боялися самого процесу хрещення?
Мене хрестив служитель Максим Кирленко. Страшно не було анітрохи, але я хвилювалася. Басейн гарно прикрасили. Нас, хрещеників, було вісім підлітків по 14-16 років. Я була наймолодшою, але за моє рішення мене всі поважали. У церкві, коли я приїхала з хрещення, всі були дуже раді та вітали мене. У школі всі знають, що я ходжу до церкви, оскільки завжди всіх запрошую приєднатися до мене та не боюся їхньої реакції.
Мої тато та мама зовсім не заперечували щодо мого рішення охреститися, підтримували мене, оскільки й вони люблять Бога.
Чим ви захоплюєтеся?
Мені до вподоби писати сценарії та вірші. Люблю співати, — особливо пісню «Альфа і Омега», яку ми співали у таборі.
Читати не дуже полюбляю, іноді навіть мамі доводиться примушувати мене це зробити. Проте такі книги, як на зразок «Поліанни» Елеонор Портер, дуже подобаються. Намагаюся, як і Поліанна, завжди та в різних ситуаціях залишатися позитивною. Мені запав в душу епізод, коли, замість ляльки, Поліанні прислали милиці, а вона й в такому випадку знайшла позитив у тому, що вони їй не потрібні...
Коли ви почали писати вірші та яка ваша улюблена тема?
Мій прадідусь, якому 93 роки, - заслужений працівник культури України, має медаль «Гордість Черкащини». Раніше він брав участь у вокальних ансамблях, був дописувачем та фотокореспондентом місцевих газет, видавав свої збірки віршів та пісень. Наприклад, у 2019 році вийшла його книга під назвою «Дорога до парку», зараз працює над іншою книгою.
Моя мама в дитинстві також писала вірші.
Вирішила спробувати я, та, ось, з дев’яти років — пишу... Писала про церкву, Бога, тварин, про сім’ю, вчителів, школу, подорожі... Останнім часом пишу про війну. Інколи читаю свої вірші у школі або в церкві.
***
Святкова зіронька в небі сяє,
А пастушок на сопілці грає:
У Віфлеємі народилося Святе Дитя, —
Цим Бог дарує нам ще одне життя.
Спасіння до нас летить,
Співом прославимо святу мить!
***
Бомби й ракети летять на країну мою,
на нашу рідну землю святу.
Наш жовто-синій прапор пізнають у світі нині,
Бо настала ця пора — кривава війна.
Хтось зі зброєю стоїть — захищає наш весь рід,
Хтось країну прославляє — перед танком гімн співає.
Але війни вже не боюся, бо Богу кожен день молюся.
І захистить Він нас у тяжку годину,
Бо слідкує за нами кожну хвилину.
***
Як звати ваших подруг та за якими критеріями ви їх обираєте? Які людські риси викликають у вас повагу?
Здружилися ми з Машею та Міланою — це мої подруги з церкви. Вони також вірять у Бога, добрі, окрім того, мені цікаво з ними спілкуватися. Поважаю людей привітних та добрих до інших, попри статус особи.
Чи є у вас тварини та які саме, якщо так?
Зараз у нас є рибки в акваріумі. А взагалі, у нас завжди були різні птахи. Пам'ятаю, як я мамі приносила маленьких горобенят чи голубів, і ми разом їх лікували. Для птахів у нас навіть стояла спеціальна коробка. Бувало, що й по три голуби в ній жили... А деякі голуби, коли ми їх вилікувавши, відпускали, навіть прилітали до нас знову. Люблю я також собак, котиків та хом’яків.
Яка ваша мрія та яке добре діло ви хотіли б зробити?
Мрію я багато про що...
Мрію до 20 років знятися у фільмі. У школі у нас є театральний гурток, у якому я активно беру участь. Коли ми вирішили поставити виставу про здоров’я, то розділилися на групи, вибрали керівника, в обов'язки якого входило самому скласти сценарій, розділити ролі та поставити сценку. Тоді я вигадала сценку про те, як зустрілися Вакцина з Коронавірусом, та як Вакцина його перемогла. Я грала роль Коронавірусу.
Також ми ставили сценку перед молодшими класами. Того разу я грала роль Лінощів. Мені не хотілося брати ролі антигероїв, проте, заради мистецтва, згодом я вирішила змиритися та все закінчилося добре...
А ще я хочу, коли стану дорослою, удочерити дівчинку...
Дуже подобається мандрувати, тому я стала активним членом підліткового руху “Слідопит”.
Також, з мамою, нам довелося побувати у деяких країнах: Єгипті, Туреччині, Об'єднаних Арабських Еміратах, Греції, Польщі, Угорщині, Австрії, Італії (Ватикані). Поїздивши, я зрозуміла, що дуже полюбляю мандрувати, проте коли вже довго далеко від рідної домівки, то щиро радію поверненню. Мама каже, що після кожної подорожі я стаю дорослішою... Тому хочу продовжувати мандрувати й надалі.
А ще, коли я стану акторкою, то мрію розбагатіти та подарувати таткові з мамою двоповерховий будинок...
На сьогодні існує в мене ще одна мрія — написати книжку, яку вже й почала: складений сценарій, продумані головні герої... Залишилося лише все написати. Це буде фантастика про вигадану країну...
Запитання — Алла Шумило
