Аветік Дарбінян – пастор української громади Адвентистської церкви у місті Прага, Чехія, розповідає про своє служіння та розвиток спільноти за кордоном.
Юридично ми оформили нашу громаду 22 квітня 2023 року. У нас 28 членів церкви, приходить на служіння близько 70 людей, а з дітьми буде більше 100.
Чи є потреба в українській громаді у Чехії? Лише у Празі зараз перебуває більше 300.000 українців. Ми хочемо бути християнською “домівкою” для них на чужині. Наші богослужіння проходять українською мовою. Місцева церковна адміністрація підтримала нас у створенні української громади, допомагала і надихала.
Приміщення недорого орендуємо у Чеськобратської церкви, до нас гарно ставляться. Вони служать у неділю, ми у суботу, тому ми нікому не заважаємо. Дають у розпорядження майже всю величезну церкву, і виникає відчуття самостійності, хоча б на цей час. Порівняно з тим, коли збиралися в Україні, ми стали більше молитися. Це помітив Леонід Рутковський, який був у нас цієї суботи: «У вас багато моляться, а це велика рідкість».
Який у Вас план богослужіння?
Спів караоке, молитва тих, хто бере участь у богослужінні, святкова музика. Виходить служитель, вітає зібрання, тиха молитва, читання Біблії, загальний спів, загальна молитва, історії увірувань і біблійна школа. Вона ділиться у нас на дев’ять класів – перший дитячий (3-5 років), другий (6-8 років), перший підлітковий (9-12 років), другий (13-16 років), молодіжний (від 16 і й поки вважаєте себе молодим), три дорослих класи. На закінчення суботньої школи молитва та загальний спів. Далі оголошення, іменинники, привітання від інших громад.
Також у нас є одна особливість. Ми викликаємо на сцену одного члена церкви з громади, і вся церква виходить вперед і молиться за цю людину, за його родину, переживання і потреби. Ніхто не залишається на місцях.
Під час перерви звучить тиха музика. Друга частина також розпочинається з музики. Далі тиха молитва: служителі на колінах, а церква стоїть. Потім читання Біблії, загальний спів, молитва і після цього дитяча історія, після якої моляться самі діти. Потім служіння приношень, запускаємо відеоролик, заклик до збору дарів і молитва. Далі підлітки читають уривок з Біблії, який буде центральним під час проповіді. Молитва проповідника, щоб Дух Святий надихнув, підтримав і повів церкву у роздумах. Служитель стоїть на колінах і молиться, а церква сидить, схиливши голову. Лунає проповідь, молитва того, хто проповідував, загальний спів, тиха молитва для всієї церкви, слова благословення і прощання.
Наші відвідувачі – українці, які знаходяться у Чехії, а також Німеччині, Словаччині, Польщі. До нас приїжджали й з Іспанії та Італії. Вони дізнаються про нашу громаду через Instagram чи YouTube. Ми вдячні Богу за те, що брати і сестри у Христі – разом з нами та підтримують нас.
Що означає Чехія для українських адвентистів?
Чехія є однією найменш релігійних країн світу. Менше пʼятої частини населення заявляє, що вірить у Бога. Але ми створили громаду для українців. У Празі чи не кожен четвертий або п’ятий – наш співвітчизник. Наша громада – для них. Я впевнений, що у складний час вони мають потребу у вірі й надії, яку дає Ісус Христос, а ми хочемо стати їхніми друзями на цьому шляху.
Громада служить українським біженцям. Їм заважає мовний бар’єр. Місцеві люди трохи втомлюються від навали іноземців, хочуть, щоб ми досконало володіли їхньою мовою. Це значить, потрібен перекладач, коли йдеш у різні інстанції. Допомагаємо з оформленням документів, набуттям статусу біженця, щоб офіційно перебувати у Чехії. Раніше це робили волонтери, а зараз складніше з цим. А потік українців зі сходу не вщухає. Їм потрібна робота. Важко прожити лише на матеріальну допомогу, яку тут дають українцям. За все потрібно платити.
Також допомагаємо українцям, які залишилися вдома. Коли підірвали Каховську ГЕС, ми зібрали теплі речі й відправили в Україну. Також нашим військовим відправляли повербанки та генератори.
Ми вдячні місцевій церковній адміністрації за підтримку фінансову і моральну. Зокрема коли ми проводили молодіжні заходи, вони дотували нас, щоб не зробити вхід фінансово обтяжливим для гостей.
Хоча ми тут знаходимося у безпеці, але серцем там. Переживаємо за події в Україні, молимося завжди, щоб Бог підтримав кожного, хто перебуває у цих складних умовах.
Чим відрізняється служіння у Чехії від України?
У Чехії взагалі інший підхід до служіння. Якщо у нас в Україні все оцифровано, то тут трохи ця система відстає, що мене досить дивувало. Наприклад, ми наші YouTube-канали ведемо і розкручуємо ще з початку пандемії COVID-19, а чехи тільки розпочинають їх створювати. Ми спілкуємося через різні месенджери, а вони досі ще користуються імейлом. Якщо ти відправиш людині sms-повідомлення, то вона скаже, що ти нічого не писав, бо то неофіційне спілкування. З іншого боку, чехи дуже відповідальні, чого у нас я не часто бачив. Наприклад, щодо годин, які мають відпрацювати.
Який Ви бачите подальший розвиток громади у Чехії?
Ми робили опитування, чи повертатимуться люди додому після війни. Більшість опитаних не дали чіткої відповіді. З цього ми робимо довгострокові висновки. З вересня створюємо малі групи для неадвентистів. Їхня мета – дружнє невимушене спілкування у домашній обстановці.
Яке враження на Вас справило життя у Чехії?
Тут усе по-іншому. У конфліктній ситуації чехи одразу йдуть до адвоката або припиняють з тобою спілкуватися. Не сваряться персонально, як ми. А зазвичай вони привітні, чутливі, готові допомогти. Особливо на початку російського вторгнення 2022 року чехи підтримали українців, і склалося таке враження, що вони готові віддати останнє. Зараз по-іншому. Чому? Війна триває більше 500 днів. Чехи починають обурюватися, говорити прямо, що їм не подобається. І по окремих некультурних українцях судять потім про всю націю. Щоб тебе сприймали об’єктивно, треба з місцевими створювати особисті стосунки, формувати в їхніх очах свою репутацію. Тут є свої плюси, але вдома ти повноправний громадянин, а тут біженець.
