"Shelter" в перекладі з англійської означає "Притулок". Учасники київського молодіжного християнського гурту вкладають в цю назву сенс "Притулок у Богові".
Музика є вашою професією чи захопленням?Я — професійний музикант, як і всі члени гурту. Граю понад десять років, це не перший мій колектив. Брав участь в різних проєктах та фестивалях в Україні, конгресах. Займався музичним молодіжним служінням. Гурт "Shelter" складається із близьких по духу людей. Граємо разом не лише тому, що ми гарні музиканти, а тому, що усі є щирими друзями.Як виник гурт? Хто вигадав назву "Shelter"? Який вік музикантів?Назву вигадала солістка Іванна Олійник. У лютому 2017-го її запросили керівником музичного служіння у молодіжний табір “Лінія Відриву” в санаторії “Барвінок” в Новому Роздолі, на Львівщині. Вона шукала музикантів до гурту. Я запропонував допомогу, так сформувалась основа: Іванка — солістка, я — бас-гітарист, Андрій Георгіогло, — гітарист. Запросили Арсена Дрозду: відмінний клавішник, нині вчиться у Львівській консерваторії по класу скрипки. Тоді ж познайомились із львів'янином Олегом Демченком, який став нашим барабанщиком. Репетиції почалися аж влітку. Учасники — молодь, приблизно нашого віку. Мені зараз 24 роки, Іванці 25. Гуртові "Shelter" понад два з половиною роки, але спершу, приблизно рік, він був безіменним.Як розвивався гурт, де виступав?Почали з літнього таборового служіння, а в жовтні нас запросили до Миколаєва на триденну молодіжну біблійну конференцію. Поїхали зміненим складом. Барабанщика взяли з гурту "Kapwl", в якому грають мої молодші брати, бо я також і їхній продюсер: нас у родині троє братів-музикантів. Після Миколаєва спало на думку: добре би виступити у Львові. Клавішник — львів'янин, а Іванку саме запросили туди на запис музичної програми на телеканалі “Надія”. Тому у Львові виступили на молодіжній зустрічі наприкінці листопада чи початку грудня, точно не згадаю. Потім була тривала перерва, ми ще не організовували заходи самостійно і залежали від потреб інших людей. Мешкали в різних кінцях України: троє в Києві і двоє у Львові. Це заважало, тому склад змінився: 2018-го барабанщиком став мій однокласник Олег Железко, а клавішників запрошуємо різних. Від червня 2018-го почався насичений період: участь у фестивалі "Я співаю для Ісуса", в тому ж "Барвінку", в Новому Роздолі. У вересні 2018-го грали на Молодіжному конгресі "Живи Христом" у Варшаві. У листопаді 2018-го виступали в ефірі телемарафону "День Надії". Вінниця запрошувала на конгреси.2019-го брали участь у Всеукраїнському конгресі "Він живий" у місті Буча та у записі новорічного марафону на телеканалі “Надія”. 2020-й розпочали концертом “Чудо Різдва!” у Білій Церкві. Це основні заходи, мали насичене творче життя, все не згадаю. Як напрацьовуєте репертуар? Чи немає протиріччя між, відповідним до віку, потягом до молодіжної музики і доволі консервативним світосприйняттям вірян?Християнська музика не обов'язково консервативною; вона може бути сучасною. У моєму розумінні, консервативність є ознакою відсутності розвитку. Історично, кожні 20-30 років християнська музика змінювала напрямок, дедалі осучаснювалась. Знаменитий твір Генделя "Алілуя" не був сприйнятий одразу; композитора ледве не відлучили від церкви. Сьогодні цей витвір є одним із взірців християнської музичної культури. Прогрес, це добре. Тяжіємо до сучасних ритмів, музиці треба розвиватися. У репертуарі є низка пісень авторства Іванки, ми створили аранжування. Частина творів — іноземні, перекладені. Переклади робить Іванка. Нещодавно презентували нові пісні, зокрема, "Ти — моя скеля", "Псалом 34", "Серце чисте" переклад за мотивами 50-го Псалма Давидового. Співали у таборах, на молодіжних і звичайних богослужіннях.Робите студійні записи? Викладаєте щось в Інтернеті?У мережі достатньо записів наших виступів, але поки не записуємося в студіях. Прагнемо розвивати живе виконання творів. Бо якщо пісню написано для загального співу і на неї є плюсовка, тоді живе виконання стає менш затребуваним. У церквах ставлять аудіозаписи, бо так простіше. З іншого боку, щоб створити якісний продукт, слід репетирувати хоча би двічі на тиждень по дві години. Це — мінімум, який дозволяє колективові зігратися. Потрібен великий репертуар. Гурт окремої громади має грати хоча би 40 - 50 пісень. Інакше швидко набридне слухачам. Це — серйозна робота, яка потребує постійних технічних оновлень: інструменти, апаратура. Затратне служіння і складний процес. Стимулюємо громади, в яких є, хоч мінімально, талановита молодь, робити живе прославлення.Служіння є обов'язковою діяльністю вірянина, але хочеться уявити повсякденній контекст, у якому існують учасники гурту "Shelter".Усі ми — професійні музиканти. Барабанщик Олег Железко виступає з багатьма відомими артистами. Іванна Олійник навчається в магістратурі Національної музичної академії України імені Чайковського. Вона — музичний критик, викладає музичні дисципліни у християнській школі "Досвітня зоря", дає приватні уроки вокалу та сольфеджіо. Гітарист Андрій Георгіогло зараз зайнятий особистими проєктами, котрі не стосуються творчості, але планує пов'язати професійне майбутнє з музикою. Співпрацюємо з різними клавішниками, чий професійний рівень нас задовольняє. Я є адвентистським пастором у Білій Церкві; хоча музика не приносить доходу, вона пов'язана з основною діяльністю.Церква, в якій служите, є основною творчою базою гурту "Shelter"?Для репетицій збираємося у Києві; зараз працюємо над облаштуванням власної репетиційної кімнати. Громада не завжди може надати умови, необхідні для музики. Біла Церква є місцем, в якому випробовуємо нові форми музичного служіння. Зокрема, цьогорічний концерт "Чудо Різдва" має місійну складову, як і задумувався.Наскільки колектив залежить від вимог організаторів заходів у плані репертуару?Ми самостійні у всьому: репертуарі, складі, виборі солістів тощо. Можемо піти назустріч побажанням організаторів, якщо вони стовідсотково вкладаються у забезпечення умов виступу і комфорту процесу. Продовжимо тематичні концерти: різдвяні, пасхальні, благодійні. Плануємо поставити їх, так би мовити, на потік. Тобто, готуючи програму, протягом певного періоду представлятимемо її на кількох заходах. Для відвідувачів концерти безоплатні, спрямовані на покращення іміджу місцевих громад. Організатори вкладають у заходи чималі кошти. Але Бог благословляє.Як собі уявляєте розвиток та популяризацію християнської музики?В Україні є гарні музиканти і потенціал для розвитку адвентистської музики. Проблема в тому, що мало хто уявляє, як це правильно використовувати. Із Біблії відомо, що музика була частиною богопоклоніння. Були спеціальні люди, левити, яких Бог забезпечував задля музичного служіння. Не скажу, що варто переносити цю модель у наш час, бо реалії інакші. Маю на увазі сам принцип. Музика може бути одним із стовпів служіння, як у біблійні часи: створювати правильну атмосферу під час богослужінь, позитивний імідж місцевої громади, показувати контекст життя в церкві новоприбулим людям. Адвентистські церкви різні за складом: сімейні, офіційні, молодіжні. Можуть залучати своїх людей через відповідну музику.Яку роль у цьому процесі відіграє саме гурт "Shelter"?Більша частина музики для богослужінь є архаїчною, з 17-19-го століть, початку 20-го. Стосовно молодіжної — спостерігається тенденція перекладу іноземних творів: Латинської Америки, США, Австралії. Прагнемо створити музичний матеріал, відповідно до місцевого контексту: етносу, філософії, культурного середовища. Маємо виробити певний музичний матеріал, який відтворить місцевий контекст: етнос, філософію, культурне середовище. Основою християнської музики є богослужіння. Більшість стилів не відповідають цьому призначенню. Вона, з одного боку, є віровченням, а з іншого — відображенням релігійного досвіду. Якщо перша іпостась універсальна для усього світу, то друга — для кожного регіону у кожний час своя. Шлях вірян у кожній точці планети і в різні часи є інакшим. Він має відбиватися у музичних творах. Наприклад, попереднє покоління, за часів СРСР переживало репресії, ще раніше — голод. Нинішнє життя теж має свої особливості. Все це — підґрунтя для християнських творів.Можливо комерціалізувати виступи: продавати квитки, збирати зали, стадіони?Християнська музика в реаліях сучасної України не має комерційного майбутнього, бо не сформований масовий споживач. Музику неможливо відділити від середовища, в якому вона формується, розвитку церкви і служіння. Поширення моди на християнську музику залежить від ступеню християнізації суспільства. Якщо наша планета матиме достатній термін існування для цього, колись збиратимуться стадіони.Запитання — Вікторія Березка.
