Коментує Андрій Юраш, завідуючий відділу з питань релігії, забезпечення права громадян на свободу світогляду і віросповідань секретаріату Кабінету Міністрів України
Які є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2019-2020 роках?
Ці останні роки тільки підкреслили тенденції, які були помітні в попередні. Суспільна важливість, значущість і помітність українських протестантів стає все більш очевидною на суспільному полі. Зрозуміло, що свято 500-річчя протестантської Реформації, яке було в Україні 2017 року відзначено з надзвичайним розмахом, дало поштовх, стало точкою відліку для того, щоб протестанти загалом зрозуміли можливість об’єднання всередині. А з іншого боку, є усвідомлення того, що спільна дія обов’язково більш значуща для всіх. І кожна із громад, яка входить до цієї збірної протестантської спільноти, отримає більші дивіденди. Якщо підсумувати, то ці роки показали, що чинник протестантизму в сучасному розвитку України є надзвичайно важливим. 2020 рік приніс очевидні і дуже важливі обмеження, пов’язані з поширенням коронавірусу. З одного боку, це був негативний момент, з іншого – це мобілізувало, змусило шукати і думати якісь нові форми самореалізації протестантської громади. Й абсолютно зрозуміло, що в рамках ситуації такі форми були знайдені. Наприклад, значно зросла кількість телевізійних трансляцій і тут активно долучилася держава. Департамент зініціював спільно з керівництвом Держтелерадіо цілу серію щотижневих трансляцій служінь: у суботу для адвентистів сьомого дня, в неділю для баптистів та п’ятидесятників. У такий спосіб протестантська громада отримала спосіб для поширення Євангелія й виконання місії в небачених до цього масштабах.
Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час: приріст, утрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури?
При досить загальному погляді на ситуацію видно, що досить активно відбувається розширення місії євангельських християн, зокрема п’ятидесятників, які починають суттєво впливати на всі процеси й на характер взаємин у протестантській спільноті. Вони, мабуть, перетворюються на такий центр і найчисельнішу групу. Звісно, помітне те, що акценти зміщаються від класичного консервативного протестантизму до більш сучасного, харизматичного. Оскільки п’ятидесятництво дає можливості реалізувати ці тенденції, то цей рух значно посилюється. Новітні харизматичні рухи також впливають на протестантське середовище.
Які виклики діяльності українських протестантів створила пандемія коронавірусу?
Релігійні структури, які спочатку поставилися до ситуації, як до несподіванки, згодом знайшли адекватну і логічну нішу: перенесення акцентів і служінь, особливо навесні, у сферу нових медіа, що стають доступними для більшої кількості людей, а також є знайомими для молоді. Це та аудиторія, заради якої, для якої чи не кожна релігійна організація започатковує активнішу місійну роботу. Карантин дав можливість наблизитися до цих груп, які раніше не могли охопити з об’єктивних, чи, можливо, суб’єктивних причин. Наразі є можливість запропонувати щось нове, що буде привабливим. І, звісно, коли йде мова про соціальне служіння, допомогу хворим, то традиції взаємодопомоги у протестантських спільнот, тобто не лише членам церкви, а й лікарням, стають формами самореалізації й свідчення в умовах пандемії.
Питання – Максим Балаклицький
#тижденьнадії2020
