Якщо дитину залишити наодинці перед сексуальністю, яка пробуджується в підлітковому віці, та не пояснювати, що відбувається з юним тілом підлітка, то він може прийняти хибні роз'яснення з інтернету.
Катерина Волкова, психолог,викладач курсу соціального виховання, надає освітні лекції для дорослих, проводить тренінги в навчальному центрі «Оригамі» в місті Чернігові, проводить цикл лекцій та тренінгів по церквах.Яке ваше ставлення до статті Вікторії Приседської під назвою «Чверть дітей в Україні стикаються з сексуальним насильством онлайн. Що робити батькам»Матеріал дуже хороший, повний, враховано все, що в ньому має бути. Тепер би поступово включати ці дії у свою повсякденність.Вкрай важливо досягнути з дитиною такого рівня відносин, щоб вона могла відверто розмовляти з вами про все. Часто діти бояться нашої негативної реакції, тому що вважають, що якщо вони потрапили в біду, то це їхня провина. У будь-якому випадку вони бояться, що батьки покарають за це та будуть соромити, як, на жаль, часто і відбувається.Головне на що б я хотіла звернути увагу в цій статті, так це те, що необхідно бути готовим витрачати час і зусилля на встановлення взаємин з власною дитиною.Пропоную батькам спілкуватися з дитиною, влаштовувати заплановані особисті зустрічі, займатися тим, що подобається лише вам, ходити на прогулянки, пригощатися улюбленими солодощами, розмовляти, бути з дитиною щирим та довіряти. Будувати відносини, використовуючи з цією метою всі мови любові, щоб запевнити дитину в вашій любові, − і тоді є надія, що вона звернеться до вас про допомогу в важку для себе хвилину. І, звичайно, регулярно проводити профілактичні бесіди.Для кожного віку існують міри, які ми можемо вжити для захисту наших дітей. Наприклад, в якості профілактики сексуального насильства можна завчати з малюками на пам'ять і потім регулярно повторювати «Правило спідньої білизни (купальника)». Воно звучить так: «Ніхто не може торкатися до частин твого тіла, які прикриті спідньою білизною (купальником). Також і ти не можеш торкатися до таких частин тіла інших людей» Тут немає нічого чітко вираженого сексуального, що могло б травмувати дитину. Водночас ми можемо поступово привчити її до цієї думки так само, як привчаємо, приходячи додому, знімати взуття. Дитина настільки звикає, що для неї це перетворюється в щось природне і вам вже не потрібно п'ятдесят разів повторювати одне і те ж, як тільки вона повертається додому. Так само необхідно укоренити в її свідомості «Правило спідньої білизни».Існує ще одне правило для малюків − це «Дотики хороші та погані». Іноді дитині не подобається, коли до неї торкається та чи інша людина. Наше завдання в цьому випадку − забезпечити комфорт дитини та надати їй можливість уникнути тактильного контакту з небажаними людьми.Досить часто це можуть бути навіть члени сім'ї, і, якщо дитина не хоче, щоб саме ця людина її обіймала та цілувала при зустрічі, то краще з цим погодитися. Коли дитина говорить, що це їй не подобається, то не слід вживати примушення. Вона, щоб відповідати нашим очікуванням (а ми для неї значущі дорослі), починає гасити ці відчуття, і, на жаль, перестає прислухатися до себе, своїх відчуттів.Ще з молодшого шкільного віку, з шести до восьми років, буде ідеальним пояснити дитині, що таке статевий акт, щоб вона отримала інформацію про секс в бажаній для вас перспективі. Після отримання базових сексуальних знань, ми можемо розраховувати на розуміння дитиною небезпеки сексуального насильства.Слід також говорити про те, що існують люди, які зловживають маленьких дітей сексуально, і такі бесіди з дітьми потрібно проводити регулярно. На допомогу батькам прийдуть хороші статті з сексуального виховання, котрі можна знайти в Інтернеті. Також існує посібник Карен і Рона Флауерс «Дітям про найбільш делікатне», який був виданий адвентистською церквою. Ми ж вчимо дітей дивитися наліво-направо, коли переходимо вулицю − саме так варто попереджати й про інші різновиди небезпеки.З якого віку та хто з батьків повинен розмовляти з дітьми на сексуальну тему?Тато та мама й з будь-якого віку. Сексуальне виховання починається з трьох років з того, що під час купання, ми, серед назв всіх частин тіла, називаємо на ім'я і статеві органи.У нашому соціумі існує дві мови для визначення статевих органів: є дитяча мова, з дитячими назвами, а є матірна мова. Я пропоную подавати дітям назви науковою мовою − чоловічий статевий орган називати пенісом, а жіночий статевий орган вульвою. Коли купаєте дитину, називайте всі частини тіла з однаковим емоційним ставленням до них, щоб слова «вульва» або «пеніс» перебували на тому ж рівні, що й «рука», «нога», «ніс» або «вухо».За статистикою, якщо насильник помічає, що дитина знає правильну назву статевих органів, він може утриматися від насильства, тому що таку дитину буде складно обдурити. Адже існує ймовірність, що дитина зрозуміє, що з нею роблять.Більшість дітей сексуально неосвічені, і в ситуації сексуального насильства часто не розуміють, що відбувається.До чотирьох-п'яти років діти починають цікавитися, як зароджується нове життя, як народжується дитина.У віці від чотирьох років можна показати мультфільм про зачаття, − їх в Ютубі багато, − в якому показують шлях сперматозоїда всередині тіла жінки, як він знаходить яйцеклітину та потім розвивається ембріон, який до дев'яти місяців зростає в повноцінну людину.До шести-восьми років діти починають розуміти: ось вульва, пеніс, сперматозоїд, яйцеклітина, − і, якщо збудовані взаємини довіри, то дитина прийде і скаже: «Гаразд, я все розумію, але як сперматозоїд туди потрапляє?»І тоді ми беремо будь-який предмет одягу з рукавом, який можна одягнути не через голову, наприклад, курточку, і говоримо: «Бог створив тіло людини прекрасним чином так, щоб тіло дорослого чоловіка відповідало тілу дорослої жінки, тому пеніс підходить до піхви як рука до рукава». І просуваємо руку в рукав. (Варто підкреслити, що статеві відносини дані саме дорослим людям).Таким чином, дитина отримує абсолютно вірогідну інформацію, позбавлену будь-якого еротичного підтексту. Обдурити вашу дитину вже ніхто не зможе.В міру росту дитини, ваші розмови повинні бути відвертішими, тому що сучасний інфопростір занадто сексуалізований. Часто діти вже з семи років стикаються з порнографією, тому що майже у всіх є смартфони.Знаю випадки, коли дитина бігала по класі та всім показувала порно ролик. Сучасна дійсність нас лякає, але ми дорослі люди, і нам варто змінювати свою поведінку відповідно до дійсності.Якщо ми не подбаємо про те, щоб дати нашій дитині інформацію, згідно з власним уявленням, то вона отримає її з інших джерел і в такому контексті, який нам не сподобається.Якщо вона вже отримала подібну інформацію, то нам все одно варто запропонувати дитині своє бачення сексу і його ролі в житті людини. Таким чином, ви дасте вашій дитині вибір між кількома поглядами. Вважаю, що величезний плюс в питанні сексуального виховання − це формування більш довірчих відносин між батьками та дітьми. Батьки можуть розмовляти з дитиною на ту тему, на яку з ним найчастіше ніхто не говорить, розмовляти щиро, відверто.У сім'ї мама купала дитину, але в якийсь момент, дитина вже не дозволяє мамі заходити до ванної. Що робити?Це нормально, дитина дорослішає, розвивається його особистість. Для особистості характерно мати межі. Якщо ці межі не загрожують життю та здоров'ю дитини, то краще їх не порушувати. В цьому випадку слід пояснити дитині правила безпечної поведінки у ванній кімнаті та попросити не закривати двері на клямку, щоб ви могли допомогти в разі небезпеки.Як батькам будувати довірливі відносини зі своєю дитиною?Проводьте з дитиною час. Перегляд телевізора − не беремо до уваги. Це має бути час, коли ви зосереджені один на одному.Якщо дитина любить розмовляти − вирушайте в довгі піші прогулянки з термосом гарячого чаю та бутербродами або з чимось смачненьким. Поки ви йдете на мікро пікнік, говоріть про все на світі, будьте щирі, це настільки ефективно з підлітками.А взагалі, з дітьми будь-якого віку варто використовувати книгу «П'ять мов любові» і проявляти цю любов.Одна з мов любові − це час, який ти проводиш з людиною. Час, допомога, дотик, приємні слова та подарунки – використовувати всі ці мови й ваша дитина буде знати, що ви її любите. Варто використовувати всі п'ять мов, щоб надати дитині якомога більше впевненості у вашій любові.Окрім цього, варто нагадувати підлітку, що «зі мною ти можеш розмовляти про що завгодно. Я люблю тебе і готовий обговорювати з тобою що завгодно. Обіцяю не сварити, якщо щось трапиться, а допомогти тобі».Я планую, запропонувати в церкві окремі лекції з сексуального виховання дітей та підлітків. Така інформація стала б підмогою для батьків.Господь говорить в Біблії про секс досить відверто. Наприклад, взяти хоча б книгу «Пісні над піснями». Або діалог в Едемі, де Господь дав заповідь «Плодіться та множтеся». Для чого необхідно вступати в шлюб та почати займатися сексом?Мені подобається розмірковувати про те, що людський рід був створений двостатевим, щоб частково проілюструвати відносини між Трійцею. Диявол не розумів, чому всі схиляються перед Ісусом, він не розумів відносин між Трійцею. Тому Господь створив сім'ю як єдинство окремих особистостей, пов'язаних через сексуальний зв'язок як подружжя, та кровно − як батьки та діти.Секс має багато функцій, але основні – це дітонародження, задоволення та зближення. Секс надзвичайно зближує, зліплює людей в одне ціле. Всі три основні його функції служать на благо сім'ї. Секс − це добре.Проблема в тому, що коли ми згрішили, то все зламалося. Ми зламалися, ми стали людьми хворими на гріх. І так само поломилося все, що в нас, що навколо нас, зламалося ставлення до сексу. Так званий «соціальний стид», коли ми не говоримо в суспільстві про те, що всі роблять − це спроба виглядати краще, нормальне бажання гріховної людини.Але, якщо ми будемо закривати очі на те, що відбувається в реальності, не будемо інформовані, як в цьом житті жити конструктивно, та конструктивно виховувати своїх дітей, то наші діти отримають цю інформацію від когось іншого в контексті, який нам не сподобається. Вони будуть більш схильні до небезпеки сексуального насильства онлайн та офлайн. Думаю, варто грамотно та своєчасно займатися сексуальним вихованням наших дітей.Сучасне життя, віртуальний простір, який оточує наших дітей, нав'язує їм недопустиму з нашої думки інформацію про секс грішним шляхом. В цьому випадку невірно подана та усвідомлена інформація про секс, може підштовхнути підлітка до рішень, які вкрай негативно вплинути на їхнє життя.Вчорашня дитина нерідко залишається наодинці, без емоційної та інформаційної підтримки перед сексуальністю, яка в ній тільки пробуджується. Дитина беззахисна перед відчуттями, які в ній вирують. Вона не знає, що з ними робити, не розуміє, що це. А інформаційний простір в цей час дає поради підлітку: «роби що хочеш», «чим більше безвідповідального сексу, тим краще». Тільки дитина зовсім не попереджена про наслідки, − зламане тіло, зламану психіку, зламане життя, − і мені бачиться, що саме ми, батьки, повинні допомогти підлітку подолати цей непростий період їхнього життя.В «Учительській газеті», яка публікується в інтернеті якось була стаття про сексуальне виховання: «Не можеш перемогти - надвладай». Ми не можемо перемогти, ні природні процеси зростаючої сексуальності в тілі та свідомості підлітка (та й чи варто?), ні навколишнього світу, нашу цивілізацію, яка на сексуальності робить величезну кількість грошей. Але ми можемо виховувати нашу дитину, в тому числі та у сфері сексуальності, пояснюючи, розмовляючи, одночасно вибудовуючи відносини довіри. Якщо дитина потрапить в біду, то щоб вона змогла довіритися саме вам, знаючи, що ви його не залишите в боротьбі з бідою наодинці.Важливо розуміти, що ні сексуальне виховання та розвинуті довірливі відносини з дитиною, не гарантують, що все й завжди буде під контролем. Таке життя. Але ми можемо зробити все залежне від нас. «Роби, що мусиш, та хай буде, що буде». Ну а якщо я відмовляюся робити те, що від мене залежить, тоді вже питання до мене.Чому тема сексуальності та порнографії не висвітлюється в церкві? Що потрібно зробити, щоб наші слова торкалися дітей, та вони захотіли навчитися? Хто з церкви повинен цим займатися?Існує безліч матеріалу на цю тему. Мали б ми тільки бажання скористатися ним та розповісти в церкві дітям, батькам та бабусям.Я б запропонувала взяти посібник Карен і Рона Флауерс «Дітям про найбільш делікатне» та працювати по ньому: проводити курси для дітей, підлітків; ділитися інформацією з батьками. Багато залежить від вчителя. Якщо є щира доброта, любов до дітей, молитва, щоб послужити Богу в роботі з дітьми, то дитяче серце зможе відгукнутися, повірити.Що б ви ще хотіли сказати батькам підлітків?Коли дитина проходить через всі ці періоди, то на першій стадії батьки в неї замість Бога. Діти впевнені, що мама знає все.На другій стадії, яка починається в сім років та триває до підліткового віку, діти задоволені тим, що можуть виконати мамині правила. В цьому віці мами часто можуть чути такі слова: «Мамо, поглянь, − я роблю правильно, а ось той хлопчик неправильно». Це не ябедництво та не підсиджування − це демонстрація: «Мамо, я знаю і роблю правильно».Сьогодні дуже знизилася межа підліткового віку. Підлітковий вік, в якому дитина відкидає авторитет батьків, вже починається в дев'ять-дванадцять років. Дитина робить все це для того, щоб самому зрозуміти, хто вона така? Самого себе можна зрозуміти тільки за умови сепарації з батьками або відділення від них.Часто в цьому віці діти йдуть наперекір батькам тільки задля того, щоб побудувати особисту думку, власний підхід, зрозуміти, що саме вони хочуть, чи подобається йому це чи ні. Ми не можемо змінити цей період. Так, ми можемо створити відносини довіри з дитиною. Нам слід навчитися розуміти, коли саме дитині погано, тому що їй, справді, погано. Але змусити дитину бути правильним неможливо. У цей час дитину потрібно тільки любити, підтримувати та вмовляти.Психологи радять домовитися з підлітком максимум про три непорушних правилах, які спрямовані на охорону його життя. Наприклад: приходити додому не пізніше ніж..., дзвонити та говорити куди пішов... це все, що ми можемо від них в цьому віці та в цей момент очікувати. Їх «розриває зсередини», вони зустрічаються з горою нового в собі, в соціумі (де ставлення до них теж змінюється), в сім'ї. Підліткам дуже важко. До цього додається прагнення відмовитися від того, що, як вони знають, штовхає їх на необдумані кроки. Але, якщо вони цей шлях не пройдуть зараз, тоді в дорослому віці такі люди часто не мають внутрішньої основи в самих собі.Підлітковий період дитини − це час для неймовірної лагідності з боку батьків, покори та постійної молитви, щоб Господь в цей неймовірно складний час, подарував їм Свою любов до їх власних дітей.Тому що, яка альтернатива: зв'язати підлітка? прикувати його до батареї?Жорсткі насильницькі заходи дадуть зворотний ефект.Слід багато молитися, бо «дуже могутня ревна молитва праведного!» (Яков.5:16)І продовжуйте дарувати їм свою любов: допомагати, підтримувати, якщо дитина потрапила в біду, не докоряти.Справді, будь-який підліток буде робити те, чого не схвалюють його батьки. Так, і церковні діти забруднюють душі переглядом недозволених речей, можуть випивати або почати курити, але, що очікується від нас, то це максимально бути близькими до Бога.Гріхи дорослого не так помітні, як гріхи підлітка, вони приховані. Всі ми маємо свої улюблені гріхи, які не бажаємо віддавати навіть Богові. Але Бог продовжує нас любити та приймати.Найголовніше, що може зробити батько для своєї дитини − це дозволити Божій любові текти через себе до своєї дитини. І це назветься близькістю з Богом.Чи залежать проблеми підлітків від їхніх проблем з батьками?Ми грішники та живемо на грішній землі, тому і наявність у нас проблем − неминуча. Трапляються ситуації, коли люблять, розуміють, прощають, а дитина все одно йде і не повертається. А буває не люблять, не прощають, не приділяють увагу, а дитина в церкві та з Богом.Ми не можемо цим керувати. Життєвий шлях непередбачуваний. Якщо ми віддамо його Богу, то біль, яку ми відчуваємо, допоможе нам та нашим дітям ближче прийти до Бога. Господь Христа «вчинив досконалим через страждання». (Євреїв, 2:10)Я не можу погодитися з постулатом, що якщо у тебе погана дитина, то ти обов'язково поганий батько. Щиро вірю, що ми в кожен момент часу робимо найкраще, на що здатні. Ми робимо, що мусимо, а що буде − ми не знаємо. Люди непередбачувані. Навіть питання нашого духовного росту залежить від Бога. Бог говорить:Єремія 31:31-34 «Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!»Єдине, що залишилося в нашому понівеченому гріхом тілі, свідомості та волі, так це можливість промовити: «Господи, я вибираю тебе». Тільки Бог творить все нове.Якщо діти бояться розповісти мамі про те, що сталося, то до кого вони можуть звернутися? Чи можуть батьки підказати, до кого дитина могла б звернутися за допомогою?Думаю, є сенс підтримувати відносини вашої дитини з люблячими його дорослими − рідними, друзями сім'ї, вихователями, вчителями, якщо дитина відчуває до них симпатію. Та говоріть дитині прямо: «Ти можеш розмовляти зі мною про все, що тебе турбує. Я на твоїй стороні та допоможу тобі. Якщо не хочеш говорити зі мною − поговори з тим, кому можеш довіритися». Тримайте руку на пульсі, спілкуйтеся з іншими дорослими, з якими ваша дитина розмовляє, дізнавайтеся, чим саме вона ділиться з ними, щоб надати своєчасну допомогу.Як батьки повинні обмежувати дітей у користуванні Інтернетом? З сучасними дітьми це зробити дуже важко.Я намагаюся домовлятися зі своєю дитиною, роз'яснюю, витримую його негативні реакції, вмовляю. Нагадую, що ми домовлялися, наприклад, відкласти телефон та піти на прогулянку, пограй на піаніно, займіться улюбленою справою, але без комп'ютера.Думаю, щоб дитина не сиділа в інтернеті цілодобово, перше, що варто робити − не сидіти там цілодобово самому. Проводьте заєдно з дитиною час − у праці та відпочинку, вдома та на вулиці, на природі. Запропонуйте дитині альтернативу - цікаві гуртки, наприклад.Кожен батько, з Господньою допомогою, зможе знайти можливість запропонувати своїй дитині альтернативне проведення часу. Звичайно, необхідно бути готовим провести цей час разом з ним.Хотілось би поділитися наступний підбадьорливим спостереженням − дитині корисно пару годин в день понудьгувати. В цей час його мозок «укладає в осередки та сортує» отриману інформацію, активізується фантазія.Питання - Алла Шумило