Діяльність капеланів в Україні набула актуальності з початком бойових дій у східних областях у 2014 році.
Капеланське служіння охоплює не тільки сфери духовної та психологічної допомогти військовим, але й багато інших сфер.
Ми поспілкувались з Ярославом Малько, головою громадського формування «Капеланський патруль», чия діяльність спрямована на співпрацю з Національною поліцією та іншими правоохоронними структурами.
Пане Ярославе, яким чином Вам прийшла ідея втілення капеланського служіння саме в українських реаліях для правоохоронців, коли і як це було, та що надихнуло на реалізацію цього проєкту?
Бути капеланом не було моєю мрією, або чимось таким, до чого я себе готував. Дійсно, я допомагав капеланам, особливо військовим. Зокрема, ми організовували проєкт «Міжнародні капеланські табори». Його суть в тому, що ми запрошували військових капеланів та офіцерів Збройних сил України у табори, де вони могли відпочити, пройти тренінги, поспілкуватися з колегами. Ці табори проходили в Сполучених Штатах Америки.
Але хоч я не планував стати капеланом, сталося так, що декілька разів проходив капеланські тренінги та навчання.
Наприкінці проєкту відбулись іще дві поїздки, під час яких нас запросили до управлінь поліції в Америці, де для української делегації проводили тренінги поліцейські капелани. Це було вперше, коли я побачив, що у правоохоронних органах так само можуть бути капелани. То був гарний досвід для нас, але я навіть не думав, що в українських реаліях його можна реалізувати.
В кінці 2018 року до мене звернувся начальник патрульної поліції в Донецькій області Михайло Вершинін. Він був дуже мотивований, щоб розпочати капеланське служіння, можна сказати, що це він мене рекрутував.
Саме тому, що я вже проходив капеланську підготовку, розумів в чому суть роботи, на його запрошення приїхав до Маріуполя. Це був пілотний проєкт патрульної поліції Маріуполя, а на сьогодні це вже вийшло за кордони не тільки міста Маріуполь, але й за кордони патрульної поліції. Зараз ми вже працюємо з різними підрозділами.
Слово «капелан» для нашої аудиторії, можливо, не зовсім зрозуміле. Які функції, вони виконують, та яка мета співпраці капеланів з правоохоронцями? Як вони працюють та чим займаються?
З одного боку капелан – це духовна особа, має душпастирське служіння. З іншого боку, капелан – це людина, яка приносить людську соціальну підтримку для правоохоронців. Якщо ми кажемо про функції капелана, то в кожному управлінні основних функцій три.
Перша функція – це допомога командирам в роботі з особовим складом. У тих, хто приходить працювати у правоохоронні органи, є багато своїх стресів та ситуацій, які призводять до внутрішнього вигорання чи спустошення.
Разом з цими людьми капелан намагається знайти ці проблеми, надати підтримку, поспілкуватися, простягнути руку допомоги, щоб вони й далі були ефективними працівниками. Тож, перша функція – допомога в роботі з особовим складом. Також капелан допомагає і психологу. Якщо в управлінні є психолог, в нього багато відповідальності, багато документальної роботи, проходження різних тестів, дозволів. Через цю зайнятість у нього немає достатньо часу, щоб приділяти відповідну увагу працівникам. Таким чином для психолога капелан є дуже гарною підтримкою.
Друге. Окрім роботи з особовим складом поліції – це робота з потерпілими, з людьми, до яких приїжджають поліцейські. Бувають різні виклики. Інколи потрібно взяти на себе частину людської агресії, болю, втрати. Коли особисто я приїжджав з поліцією на виклики, – були страшні речі, самогубства, люди плакали, кричали. Це той час, коли капелан дає поліцейським можливість робити їхню роботу, а сам у цей момент надає психологічну допомогу. Нас просили виїжджати на місця, де люди намагалися скоїти суїцид, де в сім’ї домашнє насилля. Приїжджаєш, а там колотнеча, або ситуація розгубленості. Тож капелан – це людина, яка розуміє як працювати з цивільними людьми, бо сам є цивільною особою. Він допомагає поліцейським у цій роботі.
Третє, що важливо для капеланської служби – це налагодження стосунків між правоохоронцями і громадою, в якій знаходиться цей підрозділ. Дуже важливо щоб між правоохоронцями і місцевою громадою були дружні, теплі відносини. Для порядних людей правоохоронець – це друг, а для тих, хто чинить зло, правоохоронець – це ворог.
Тут ми хочемо і розвиваємо різні проєкти, як можна співпрацювати з громадою і в яких заходах можуть брати участь правоохоронці. Ми робили різні свята для дітей, подарунки. Я можу про кожну програму багато що розповісти. Є така програма, за кордоном називається «Тонка синя лінія», програма допомоги або підтримки громадою правоохоронців.
Підбиваючи підсумки цього питання, три основні функції капелана: допомога в роботі з особовим складом, допомога в роботі з потерпілими і допомога в налагодженні стосунків між громадою і правоохоронцями.
Розкажіть більш детально про проєкт «Тонка синя лінія». Яким чином він допомагає громаді, як допомагає поліції? І хто до нього може долучитися?
Цей проєкт прийшов з Заходу. Якщо подивитися в США, Канаді, Великобританії, в інших країнах, іноді на їх національних прапорах використовують синю лінію, яка свідчить про повагу людей до правоохоронних органів. Безпосередньо цей проєкт «Тонка синя лінія» і ця назва – це лише оболонка. (як соціальний рух, в Україні розпочався з 2017 року – В.З.)
Що вкладається в це, наскільки укладаються якісь принципи і засади співпраці між громадою і правоохоронцями – це безпосередньо вже вирішується на місцях.
Наприклад, у Маріуполі ми прописали правила взаємодії між громадою і правоохоронцями, у чому ми можемо підтримувати один одного. На сьогодні всі правоохоронці мають на своїх машинах тонку синю лінію. Є певні дрібниці – браслети, ручки, прапорці з цією символікою. Це гарна символіка, але дуже важливо цю оболонку чи обкладинку наповнювати змістом. А змістом можуть наповнювати тільки громади. Тому це може бути різна співпраця, проєкти, спільне проведення часу і різноманітна підтримка на місцях. Наприклад, на Заході важливою рушійною силою були та є капелани. Ми також хочемо допомогти, щоб цей проєкт розвивався в різних регіонах і капелани стали частиною цієї роботи.
Запитання – Валентин Загреба
Фото ГФ “Капеланський патруль”
