Розповідає поетеса, письменниця Любов Рянічева, яка живе в місті Одеса.
Яке ставлення до Бога було у Вас раніше?За три дні до перемоги 6 травня 1945 року наша мама втратила чоловіка, а ми з братом - батька. Своїми словами відчаю: «Діти, Бога немає. Якби Він був, то ви б не стали сиротами у таке велике свято Пасхи», вона на багато років і десятиліть зробила нас ревними атеїстами. Навчання на біологічному факультеті Одеського державного університету і теорія Дарвіна, вибудували "наукове" підґрунтя під мій матеріалістичний світогляд, і здавалося, що ця конструкція утворена навіки. Але Богу нічого не здається, Він бачить кінець від початку і тому Він вів свою боротьбу за мою душу як зі мною, так і з сатаною.Який шлях ви пройшли, щоб дізнатися про Бога?Тоді я ще не знала, що людина, яка не вірить у Бога і не приймає Його як свого особистого Спасителя, автоматично стає власністю сатани. На жаль, у диявола є цілий набір засобів і прийомів, щоб остаточно заплутати і погубити людину. Ворожіння, чаклунство, хіромантія, екстрасенсорика - всім цим я займалася. Господь бачив, що сатана хоче вбити мене і не дав цьому здійснитися. На моє прохання і по милості Бога, в доленосну для мене ніч Господь врятував мене від смерті й мук. Не минуло і тижня, як я стала православною християнкою і твердо заявляла всім, що залишуся такою до кінця життя.Через чотири з половиною роки пішла з православ'я. Причина одна - за ці роки я нічого не дізналася про Бога, тому моє життя залишалося без змін. Детальніше про це я описала в своїй першій книзі «Мій шлях до Христа». Третє видання цієї книги відбулося нещодавно. У неї є продовження «Мій шлях з Христом». Пройшовши мої університети, і закінчуючи школу під назвою «життя», я з усією відповідальністю можу заявити привселюдно: важливішої, потрібнішої, цікавішої науки за науку під назвою «Богопізнання» немає і нічого і не буде ніколи в цьому світі. А пророки стверджують, що і на небі теж. Тому «Solа Scriptura», тому досліджуйте Писання.Чому Ви прийшли до церкви адвентистів сьомого дня?Завдяки двом словам. Так, саме так і було: я почула, що «Бог живий». Спочатку про це мені сказала моя матуся. На той час вона мешкала в Херсонській області і відвідувала православну церкву. А почувши від християн віри євангельської, що вони поклоняються живому Богу, поділилася істиною зі мною. Але, «в своїй вітчизні пророка немає», тому я не відгукнулася на цю радісну звістку. Через тиждень я почула від жінки з тієї ж конфесії два найважливіших для мене слова: «Бог живий». Я сказала Богу: «Так Ти живий?! Живий! Живий! Так це зовсім інша справа! Значить, з Тобою можна побудувати відносини, з Тобою можна говорити, спілкуватися! Як я цьому рада! Так я просто щаслива, що Ти - живий! І ми зможемо спілкуватися з Тобою - Ти і я. Ти справжній, хоч і невидимий Бог! Я йду з православ'я, адже нічого не відчувала і не знала найголовнішого - що Ти живий!» І після цього рішення, Сам живий Бог повів мене, пославши до мене адвентистку сьомого дня. Якщо захочете, почитайте книгу «Мій шлях до Христа».Розкажіть хоча б один Ваш досвід з Богом.В Одесі проводили місіонерську програму. Зазвичай я була в молитовній групі, але на одній зустрічі мені дали завдання в залі. Так як я приходила в черевиках, а було холодно, сиро, то застудила ноги і заробила еритему (ревматичне запалення шкіри, яке супроводжується зміною кольору шкіри, температурою). Протягом місяця мене безуспішно лікували і направили до ревматологічного центру. Я в той момент просто не відставала від Бога і питала: я що - на гулянки ходила? Я що - Тобі не служила? Я що - виконувала погано свої обов'язки, запізнювалася, пропускала? Що я робила протягом трьох тижнів? Я служила Тобі! Чому я захворіла еритемою так, що мене не можуть вилікувати? Чому це сталося зі мною в результаті служіння Тобі?» Відповіді не було. Її я отримала згодом. З того моменту, як зайшла до поліклініки ревматологічного центру і до останнього дня перебування, протягом трьох тижнів я не замовкала. Як почала говорити про Бога, так і не змогла зупинитися. Результат був приголомшливим. Якби я бачила, скільком людям принесе ця звістка знання про Господа, я б сама просила помістити мене до цього центру. Вдома лежала хвора мама, еритема не полишала, вранці їхала в центр, отримувала лікування, поверталася до мами додому. Але щодня я в двох величезних палатах працювала з Біблією, відповідала на питання, і люди дякували Богу, за те, що зрозуміли Біблію і тепер зможуть її читати. Мої ноги залишалися з плямами, але це не засмучувало мене, я побачила, як Бог дбає і про Своєму народі і про тих, які потребують знайомстві з Ним.В останній день сталося те, чого ніхто не очікував. На обхід лікар прийшов з аспірантом арабом і анітрохи не соромлячись мене, каже: «Я вам зараз покажу таку еритему, яку я ніколи не бачив, і гарантую, ви теж ніколи не побачите». Підбігає, не дивлячись у мій бік кидає два слова: «Підніміть простирадло», дивиться на мої ноги і втрачає дар мови. Він шоковано дивився на мої ноги, нічого не розумів, а тим більше, нічого не міг пояснити. Через пару хвилин ступору доктор розвернувся і мовчки вибіг з палати. Йому нічого було показати, тому що хвороба чудесним чином залишила мене. Наступного дня я приїхала за випискою, увійшла до кабінету, поклала йому на стіл Біблію і сказала: докторе, це вам подарунок. По тому, як дбайливо, акуратно, благоговійно він переклав Біблію з краю столу на інше місце, я зрозуміла - Бог не помилився, лікарю необхідний був такий подарунок.Ви в дитинстві, юності писали вірші?Не можу сказати, що я захоплювалася віршами, але мені завжди подобалася в них якась закінченість, особлива форма роздумів. Ще в школі писала привітання на свята. Пізніше в житті були моменти, коли хотілося відкрити в собі і в інших щось особливе. Вірші - особливий стан серця. Материнство допомогло мені відкрити нову країну. Не сторінку в житті, а саме країну, де все по-іншому - такий багатющий стан материнства.З тих пір, як я прийшла до Бога, вірші стали моєю формою вираження подяки, важко виразити себе в чомусь краще, ніж у віршах. Хіба тільки в музиці. У мене є дві збірки віршів, вони присвячені Богу. Мій син Анатолій каже: «Мама, з чого б ти не починала, ти обов'язково закінчуєш Богом».Як Ви думаєте, для чого Господь дав Вам талант писати вірші? Яким був перший вірш?Бог настільки хоче зробити людину щасливою, що людина навіть не може всього прийняти. Я вважаю свої вірші моїми дітьми, і мені дуже хочеться писати вірші, прославляючи Бога. Через рік після хрещення з'явився перший вірш:Я хочу писать стихи о Боге,Дух Святой, мне в этом помоги!Я хочу писать стихи о БогеБольше, чем когда-то о любви.О любви, которой я боялась,О любви, которую ждала.Чей конец, по-женски, сердцем чуя,Отвратить никак я не могла.Я хочу писать стихи о Боге,О Его Божественной любви,Что не поддается разуменьюОт начала жителей земли.И которая, омытая слезами,Обагрённая в Его Святой крови,Бесконечно расцветает сноваСтав благоуханием земли.Где Она цветёт, в каких долинах,Что пред ней бессильны силы тьмы?В тех сердцах, что Бога возлюбили,Светом став для жителей земли.И поэтому хочу писать о Боге,Потому что Бог – и есть Любовь!Что пришла с предвечного началаИ введёт в Божественную новь.В землю ту, которой мы не знаем,Но которую наш Бог так возлюбил,Что отдав Единственного Сына,Свой престол на ней Он воцарит.И тогда мы дружно, по субботам,В новом теле, радость обретя,В новых песнях, новыми словами,Наш Господь, прославим мы Тебя.Хто Вам допомагав видавати збірки поезії?Я друкувала книги власним коштом. Перша збірка віршів називається «Дай забрати Твій погляд» 2003 року, друга - «Я прийду, Я все сказав» видана в 2012 році. Кілька моїх віршів Валерій Грисань поклав на музику. Нещодавно наша сестричка з церкви Наталія Созіна теж написала декілька пісень на мої вірші.Прекрасна жизнь с Тобою, мой Спаситель!Прекрасна жизнь, хоть как она сложна.Дай мне испить чашу познанья Бога. Чашу познания радости до дна.Ты чашу пил не радости, а муки,Смирил Себя, как только может Бог.Чтоб Твой народ, встречая в жизни скорби,Явить как Ты, смиренье сердца мог.Я не река, чтоб мне бежать долиной,Всё ниже устремляя жизни путь.Я – человек, искупленный Иисусом,Мне вверх, к Иисусу, только б не свернуть!Як Господь дає Вам вірші?Ми з Ним співпрацюємо, Він хоче, щоб я працювала. Не можу назвати це «муками творчості», ні, це співпраця з Богом і Святим Духом.Полюбите стихи − жизнь наполнится стихами,Полюбите Христа – жизнь наполнится Христом.Никогда вы в этом не раскаетесь,Ни теперь, ни в Царствии потом.******************************Я люблю писать стихи о Боге,Помогает мне Дух Святой.Я люблю писать стихи о Боге,Он мой Бог и Он Соавтор мой…Я люблю писать стихи о Боге,А других стихов я не пишу.Я люблю писать стихи о Боге,Потому что им я и дышу…Був час, коли Господь давав в день по кілька віршів. Зараз молю, прошу, але віршів стає менше. «Дух Святой спросил»«Люба, где твои стихи? – Дух Святой спросил.Что недодал я тебе? Дарований? Сил?Почему умолкла ты, что произошло?Время нам писать вдвоём навсегда прошло?Ты пыталась объяснить для себя самой –Как относится Иисус к случаю с тобой?Что Он думает о том? Почему стихов Не выходит от тебя? Что, не стало слов?А ты строже посмотри, вникни в сердца глубь,Что на дне его лежит - чистота иль муть?Помни, Бог что говорит – Истина свята.И от избытка сердца говорят уста.То, что сердцу твоему не даёт писатьИ другим Моим сынам помогает спать.Этот сон ко благу ли? Церковь, хватит спать!Вам трёхангельскую весть надо возвещать!Вас спасли, вам хорошо с Богом в мире быть?А других Ему не жаль – жить им иль не жить?Так возьмитесь за дела – каждый за своё.Сбросьте с церкви путы сна, пробудив её.Сосунками хватит быть, вырасти пораОвцам, что привёл Христос не Его двора.Что вы скажете Ему, Богу всяких сил?«Люба, где твои стихи?» – Дух Святой спросил.Ви написали ще дві книги про своє життя з Богом. Чим зараз займаєтесь?Перша книга «Мій шлях до Христа» написана майже двадцять років тому. Друга книга «Мій шлях з Христом» побачила світ зовсім недавно. Обидві книги надруковані в одному виданні. Друга книга - збірник досвідів з Богом, і я сподіваюся і вірю, що милість Божа не скінчиться до народу Божого, і нас стане більше, і досвідів з Богом буде теж більше.Після завершення книги, живу в очікуванні відповіді на питання що мені робити? Яким важливою справою мені займатися? Для мене найголовніше - своїм життям показати Бога.Якби Бог не показав Свою любов до Вас, ви б по-іншому побачили Його? Прийшли б до Господа?Мене радує те, що Він вів мене єдиним правильним шляхом. Кожен до Бога йде своєю дорогою. Творець добре знає рух кожного серця, робить саме ті кроки і допускає обставини, які нам відкривають Його.Мой Иисус дорогой,Мой любимый, мой родной!Как жила я без Тебя? В чём искала? Что нашла?Только суету сует.В прошлой жизни смысла нет.Мой Иисус дорогой, Мой любимый, мой родной!Научи нас жить не так, Подскажи нам каждый шаг,Чтоб чужая слеза В сердце падала и жгла.Чтоб уйти было никак От сирот и от бродяг.И чтоб не было враговИ обидных кулаков,Чтобы в сердце чистота,Простота и доброта.Научи нас так любить,Чтобы жизни каждый мигМы светились и цвели,Чтоб людей к Тебе влекли.Чтобы искали и вели,Чтоб учили и могли Так показывать Тебя,Чтобы новые сердцаС нами были до конца.Наш Иисус дорогой,Наш любимый, наш родной,Приходи к нам скорей,Забери нас от скорбей,И от суеты сует.Без Тебя нам жизни нет.Ви читаєте свої вірші в церкві? Яким служінням займаєтеся?За 26 років і 9 місяців у церкві я займалася і місіонерським служінням, і жіночим, зараз молитовним і вчитель суботньої школи. Протягом більше двадцяти трьох років у мене вдома збирається група членів церкви. Ми зустрічаємося тричі на тиждень. Це найважливіший засіб в руках Божих. Ціную це служіння, адже важливо те, що ми збираємося, стаємо дружнішими, спілкуємося.Дуже радує, що ми всією церквою молимося окремої молитвою, щоб Бог послав нам Святого Духа. Ми бачимо відповіді і віримо, що Великий Бог, Святий Дух через відродження наших сердець відродять і всю церкву.Питання - Алла Шумило
