Розповідає Сергій Штейніков, головний редактор порталу «Релігія в Україні».
Які є результати суспільної та соціальної діяльності українських протестантів у 2019-2020 роках (Всеукраїнська Рада Церков і Релігійних Організацій, Рада Євангельських Протестантських Церков України, суспільні організації, громадські рухи; благодійність, освіта)?
У ці роки помітна просімейна діяльність вказаних організацій і рухів. На жаль, вона стає більш однобічною і агресивною. Основний тренд складають кампанії проти ЛГБТ, «гендерної ідеології», а в більш прихованому вигляді – також проти щеплень та вигаданих теорій змов. Це призводить до непорозумінь. Наприклад, згадана «гендерна ідеологія» це неологізм, який майже ніде, крім релігійного дискурсу не використовується. Можна говорити про гендерну теорію, гендерну політику, гендерні дослідження, але «гендерну ідеологію» вигадали самі церковнослужителі. І з нею йдуть до політиків і науковців як з серйозним наративом. В результаті ефективного діалогу не відбувається, бо втрачене базове розуміння предмету сперечань.
Так само на напів офіційному рівні в месенджерах просувається спротив вакцинації, сіється недовіра до медицини, поширюються фейки. Це дезорієнтує людей і вносить негаразди у суспільство. Церкви повинні висловити чітку позицію: що вони підтримують, а що ні. І тоді буде легше відділити офіційну позицію від галасливих церковних ентузіастів.
Якою є конфесійна динаміка українських протестантів за цей час: приріст-втрата членства, активність у служінні, розбудова церковної інфраструктури?
Конфесійні ЗМІ не дуже охоче або несистематично розкривають статистичні дані про темпи зростання своїх церков. За моїми спостереженнями, рух вперед уповільнюється, чому сприяли карантинні обмеження. Але й загалом всі церкви України вже доходять до умовної межі, коли притік нових людей стає проблематичним, оскільки всі, хто хотів, уже визначились у своєму ставленні до релігійних течій і переконати змінити їх погляди стає все важче. Причому все це відбувається на тлі стрімкого скорочення населення країни, разом із чим скорочуються і ресурси потенційних прихожан для кожної конфесії. Очевидно, що така ситуація потребує інших форм і методів залучення нових вірян. Можливо, більшу увагу доведеться взагалі приділяти воцерковленню і вихованню вже наявних у церквах прихожан.
Які виклики діяльності українських протестантів створила пандемія коронавірусу?
На мій погляд, протестанти більш тверезо зустріли карантинні обмеження в Україні порівняно з історично домінуючими конфесіями. Вони швидко знайшли новий формат проведення богослужінь та інших заходів, чим показали, як треба діяти в умовах форс-мажору.
#тижденьнадії2020
