Чи був якийсь особливий момент, коли ви усвідомили, що радіо – це ваше покликання?
Так, у мене був такий момент, коли я зрозуміла, що це – моє покликання. Зазвичай, у інших таке відбувається вже в процесі роботи, коли ти бачиш свої результати і успіх. Але у мене, усвідомлення, що радіо – моє покликання, прийшло в день оформлення на роботу. Взагалі, я не планувала йти на радіо. Спочатку хотіла працювати на телеканалі, тому в моїй голові не було навіть думки про радіо. Однак вакансії на телеканалі не виявилося. Я почала молитися: «Господи, якщо до понеділка не з'явиться місце тут, то я поїду в інше місто працювати на телеканалі. Я віддаю все в Твої руки!» Так помолившись, я прийшла в понеділок до директора телеканалу і він мені сказав, що буквально вранці продюсер радіовиробництва написав заяву на звільнення і я можу влаштуватися на його місце. Ось саме таким чином я потрапила на радіо. Побачила в цьому Божу руку, яка мене провела через усе до цієї роботи.Як вас прийняв колектив? Чи було страшно?Колектив прийняв мене дуже добре, радо, майже відразу і без якихось "притирань", що мене дуже потішило. А страхи звичайно були. Боялася, що я не впораюся, що не зможу вийти на такий професійний рівень, як інші продюсери або як наш головний продюсер. Але з кожним днем бачила результати. Я починала з малого і тепер бачу прогрес. Тому зараз мені не страшно.Якою програмою зараз займаєтеся?Ми записуємо багато програм, але я хочу виокремити програму «Суботній вечір». Вона стала для мене особливою останнім часом, адже з нового року перейшла під моє безпосереднє керівництво. Подобається тим, що це дуже духовна програма. Гості, найчастіше, священнослужителі і обговорюють дуже важливі, я б навіть сказала, сміливі теми. Крім того, мені подобається робота ведучих, їхні сценарії. Що я роблю? Керую процесом: збираю команду, разом думаємо над темами, кого запросити гостем у наступну програму. Безпосередньо я записую цю програму, частково монтую, тому що знаю ще не всі тонкощі монтажу. Тому програма «Суботній вечір» зараз вимагає найбільшої моєї праці.Що порадите людям, які теж хочуть бути продюсером?Думаю, цю професію може опанувати кожний. Раніше думала, що я виконавець – не можу щось придумати, а тільки якісно зробити задум іншого. Це ще один страх, який був на початку моєї роботи – думала, що не зможу придумати щось своє. Хоча, можливо, дійсно не можу, але Бог надихає і благословляє. Що я можу сказати? Якщо у тебе є бажання, або ж тебе закликає до цього Бог, то тоді варто ризикнути! Навіть якщо здається, що ти з цим не впораєшся.Які стосунки у вас з підлеглими?У нас дуже теплі стосунки в колективі. Ми дружимо, спілкуємося не тільки на роботі, але і часто бачимося десь на обідах або вечерях. Минулого року разом їздили до Львова, також до Києва кілька разів. Ми святкуємо дні народження один одного. Буває просто зберемося, сидимо, про щось говоримо, плануємо. Так, мені потрібно виказувати їм власну думку, але це відбувається в дружній формі, без якихось суворих настанов. Здебільшого тому, що самі ведучі програм добре роблять свою роботу і досить їм один раз сказати і проблеми усуваються.Чи є якісь міфи про радіо, які ви спростували з власного досвіду?Я думала раніше, що радіо ніхто не слухає, хіба що тільки в маршрутках. І саме з такою думкою погодилася на цю роботу. Але зараз дуже рада, що міф спростовано! На одному з тренінгів я побачила статистику, яка показувала, що з кожним роком телебачення дивляться менше, в той же час радіо зберігає стабільність. Мене дуже радує, що люди слухали радіо, слухають і будуть слухати!Чи відчуваєте ви, що тут стали більше служити Богу?Раніше я працювала вчителем. Але зрозуміла, що це не моє. Навіть Біблія говорить: «не всі ставайте учителями!» Зі школи я пішла в сферу логістики. То був страшний рік для мене! Я зрозуміла, що це робота, де можна заробити грошей, але залишити там своє здоров'я і нерви. І що отримаємо в результаті? Тому я вирішила присвятити себе служінню Богу і краще віддати свої сили і здоров'я для Господа. Можливо, не заробляючи багато грошей, але тим не менш, служити Йому! І так, на радіо я відчуваю величезну різницю. Якщо раніше кульгала на обидва коліна, то зараз я просто літаю. Я абсолютно щаслива!В яких моментах під час роботи ви відчуваєте присутність Бога?Дуже цікаве питання! Напевно, коли ми записуємо ефір і все продумано: сценарій, логіка програми, всі–всі дрібниці. Але ось, під час розмови, хтось ставить настільки вдале питання або згадує якийсь біблійний вірш, або починає щось згадувати важливе... Я розумію, що такого не було в сценарії, але саме цього так не вистачало! У цей момент відчувається, що тут і зараз присутній Дух Святий, Він направляє, пише власний сценарій, доповнюючи той, що маємо ми. Саме в такі моменти я відчуваю, що Бог схвалює і благословляє нашу працю.Запитання – Анна Рябенко
