Інтерв’ю зі співзасновницею громадської організації «Потрійна нитка» Мартою Широн
Для чого була створена ГО?
Першочергова мета створення громадської організації — підтримання дітей з особливими потребами (ООП) та їхніх сімей. Ще до заснування ГО ми з командою небайдужих людей допомагали таким діточкам, намагалися підтримувати їхні сім’ї, створювали проєкти, організовували події. Проте, з часом ми зрозуміли, що громадська організація, як юридична особа, матиме значно більше можливостей (участь у грантових проєктах, навчання, обмін досвідом, право голосу на рівні міста та області) саме так була створена ГО «ПОТРІЙНА НИТКА».
З якими найбільшими викликами довелося мати справу до повномасштабне вторгнення рф?
Одним із найгостріших питань, було й залишається — фінансування навчання дітей з ООП у приватних закладах. Мова йде не про повне фінансування, а лише про часткове дофінансування (забезпечення додатковими матеріалами, створення ресурсної кімнати, оплата праці команди супроводу). Згідно із законодавством, гроші, які держава виділяє на навчання дітей з ООП мусять «йти за дитиною» у заклад, який вона чи її сім’я б не обрали. Проте, на превеликий смуток, субвенція (кошти, які виділяє держава) розповсюджуються тільки на заклади комунальної власності, тобто державні садки, школи, коледжі і т. ін. Ми рішуче налаштовані це змінити! Адже приватні заклади, без жодного сумніву, мають набагато більше можливостей для забезпечення комфортного включення дітей з особливими потребами в систему навчання. На щастя, сьогодні ми спостерігаємо значні зміни в суспільстві, яке стає відчиненим до прийняття особливостей кожного. Ми вчимося розуміти, приймати, співчувати та творити єдину спільноту. Що ж, залишилося змінити букву закону, над чим ми й далі активно працюємо.
Що змінилося після 24 лютого та, як функціонує ГО в умовах війни?
24 лютого, як би це банально не звучало, розділило життя кожного з нас на ДО й ПІСЛЯ. Значно змістилися акценти, на першому місці опинилося питання безпеки, у зв’язку з чим, значна частина нашої команди покинула територію України. Та не зважаючи на фізичну відстань, ми й далі комунікуємо, активно та результативно працюємо, як разом, так і незалежно один від одного.
Не стану розповідати, хто, що, де і скільки зробив та далі робить, адже кожному з нас це здається недостатнім. Розповім про один знаковий проєкт, який вдалося успішно реалізувати і який чудово працює.
Мова йде про пластиліновий мультик. Ідея створення такого мультика з’явилася ще задовго до повномасштабного вторгнення. Якщо бути точними, це вже серія знятих мультиків, які приносять користь і задоволення, як глядачам, так і авторам. Конкретно цей мультик мав порушити тему екології. Для його створення було організовано цілу команду. Ми мали на меті, щоби діти з особливими освітніми потребами на рівні із дітьми з типовим розвитком були залучені до так званої міні програми профорієнтації та спробували себе в ролі сценаристів, декораторів, операторів, мультиплікаторів… Значна частина роботи була вже опрацьована, але настало 24 лютого. Нам довелося на певний час поставити цей проєкт «на паузу», проте, бувши за сотні кілометрів від рідної домівки, голова нашої громадської організації, наш вічний двигун Яна Резнікова змогла дистанційно організувати роботу над мультиком. І що ви думаєте? Цей проєкт став настільки успішним, що його глядачами були не лише українці, а й мешканці європейських держав (Польща, Норвегія, Німеччина) і я певна, це не кінець. Довкола показу мультика були організовані найрізноманітніші благодійні заходи (лимонадні вечори, майстер-класи й багато іншого). Отже, нам вдалося не тільки долучити діток до створення мультика, а й подякувати державам, які простягнули нам руку допомоги. До того ж із допомогою мультика нам щоразу вдається знаходити нових жертводавців для освітньо-соціального хабу, який утворився на базі ліцею «Живе Слово» й опікується внутрішньо переселеними сім’ями. Крім того, завдяки цій пластиліновій роботі нам вдалося знайти одного зі спонсорів реабілітаційної подорожі Європою для українських підлітків, що завершували навчальний рік у складних умовах, однак, ці діти активно долучалися до волонтерських ініціатив на підтримання тих, хто постраждав унаслідок війни. Ми дуже хотіли подарувати хоч трошки відпочинку цим малим волонтерам, які були жорстоко позбавлені своїх заслужених повноцінних літніх канікул. Попереду в них — навчальний рік також повний невідомості. Тому, завдяки спільним зусиллям нашої команди з ADRA Germany, а також польської фундації POCIECHA, група з 15 дітей України побувала у Вроцлаві, Дрездені, Дармштадті, Франкфурті, Празі й інших містах Європи. Багато з цих гарних міст були зруйновані внаслідок другої світової війни. Ми дуже хотіли повернути дітям (а поміж них були й діти внутрішньо переміщених осіб) надію на відновлення і відбудову наших прекрасних українських міст.
Чи плануєте змінювати вектор своєї діяльності?
Безумовно, ні!
Кожен із нас розуміє, що питання інклюзії значно розширить свої горизонти, на жаль. Ми бачимо жахливі наслідки війни вже сьогодні, ми працюємо з глибокими дитячими травмами, ми вчимося й готові ділитися досвідом. Ми відкриті до співпраці й хочемо будувати без бар’єрне суспільство. Кожен із нас щиро вірить у те, що перемога вже зовсім поруч, але ми не відкладаємо свою діяльність на «ПІСЛЯ». Ми працюємо кожного дня заради великих чи малих досягнень. Я впевнена в перемозі добра над злом і щиро вірю, що нам вдасться збудувати Україну щасливих людей!
# опитування
Питання - Яна Резнікова