Страшно — це не коли тобі боляче… Страшно — це коли від твого болю, комусь добре.
Еван Лазар
Завершився, пролетів ще один день. Не перестаю захоплюватися волонтерами — вони роблять будь-яку роботу та готові робити її в будь-який час. А це потрібно. І це дуже об’єднує людей різних організацій — турбота про тих, кому зараз гірше.
З такою командою забуваєш про час, що навколо — війна… Але тільки на мить, тому що навколо все нагадує жорстоку реальність.
Дорослі дитячі оченята, розгубленість, страх, питання — куди та як далі, і постійні запитання «… а про наших не чули? Перевірте ще раз список…»
Сьогодні відвідали три табори біженців. Як же багато дітей та літніх людей. Відвезли продукти, ковдри, матраци, засоби гігієни, адже постійно приїжджають нові люди. А ось завтра дуже хочеться створити ще в кожному таборі дитячий ігровий куточок… Нехай все-таки ці подорослішалі дітки ще побудуть дітьми. Намагаємося хоч трохи повернути їх в дитинство.
Спасибі всім, хто жертвував сьогодні! Як же своєчасна була ця допомога!
Ви можете забрати мої заводи, мої гроші, спалити мої будівлі, але залиште мені моїх людей, і, перш ніж ви схаменетеся, я все відновлю й знову буду попереду вас…
Генрі Форд
Новий тиждень — нові можливості наближатися до перемоги, використовуючи мистецтво маленьких кроків.
Згадується історія з морськими зірками, які у величезній кількості були викинуті на берег. Чоловік побачив хлопчика, який збирав морських мешканців — зірок, і кидав їх назад, в море.
«Це ж безглуздо, морських зірок на березі мільйони, — ти не зможеш їх усіх врятувати!»
«Так, всіх не можу, але це важливо для цієї конкретної зірки…» – відповів хлопчина.
І нехай не вдасться врятувати мільйони, але це справді дуже важливо для конкретних людей, для конкретної людини, дитини, конкретної сім’ї.
Вчора й сьогодні була можливість служити конкретним людям, допомагати вирішувати їхні конкретні потреби. Відвідати сім’ю з маленькими дітками, які нещодавно втратили батька, чи багатодітну сім’ю, чи підготувати та знайти спеціальні суміші для особливих діток…
І — ліки, ліки, ліки, допомога людям в лікарні, вдома…
І, звичайно ж, величезне благословіння від цієї роботи — це команда — співробітники та волонтери.
На цьому тижні ми будемо виставляти кожного дня не тільки підсумки нашої роботи, а й знайомити з тими, хто це робить.
Слава Богу за дивовижну, посвячену команду.
Вмій пережити ту хвилину, коли здається, що все втрачено… Підтримати добрим словом людину, яка потрапила в біду, часто настільки ж важливо, як вчасно перемикнути стрілку на залізничній колії: всього один дюйм відокремлює катастрофу від плавного та безпечного руху по життю.
Г. Бічер
Кожного дня особливо важливо як добре слово, так і добра справа. Люди потребують цього як ніколи раніше.
Кілька днів не писала, не тому що не було що написати, — навпаки, дуже багато інформації про те, що зробили люди, прекрасні люди Божої команди. Але, кілька днів підряд відчуваю до кінця дня дуже сильну втому…
І ось нарешті сьогодні вирішила, долаючи все, все-таки трохи написати.
По-перше, члени нашої команди, — Ірочка та Дмитро, — продовжують щодня відвідувати табори для переселенців, розвозити допомогу, проводити бесіди з дорослими та спілкуватися з дітками, — а їх стає більше й більше.
По-друге, готується склад, — це наш колишній офіс, — для прийому людей та надання допомоги (індивідуально та сім’ям) продуктами, засобами гігієни та одягу.
Вчора й сьогодні Василь і Сергій майстрували стелажі, а Оленка з Юрою наводили порядок і розставляли все по місцях. Андрій — щодня шукає в місті необхідну продукцію та медикаменти й звозить все знайдене до офісу — на склад, звідки все направляється до адресатів: біженцям і пораненим.
По-третє, розвозиться допомога в найважчі місця. Вчора-сьогодні, допомога нарешті потрапила в Пологи, — це справжнє диво Господнє, — Сєвєродонецьк, Кривий Ріг…
По-четверте, обладнується та вже два тижні поспіль активно постачає довколишні міста й області, гуртовий склад. А трудяться там Руслан, Олексій та Олександр.
І, по-п’яте, кожен день додаються все нові й нові волонтери. У Мукачеві, Чернівцях, Ужгороді, Львові, знаходяться хлопці з нашого краю. І Звідти вони намагаються всіма силами допомогти й знайти щось, що було б дуже необхідним тут — і передають.
Я дякую Богові за кожного, з ким зараз, в цей складний час маю честь працювати. Це Люди з великим серцем, турботою про людей та дуже працьовиті й наполегливі.
Вірю в перемогу добра, всупереч лютуючому злу.
Вірю, тому що багато добрих людей, вірю, тому що Бог сильний зупинити зло та дати можливість розквітнути доброті.
Вчора — це була лише мрія. Сьогодні — вже реальність.
Дитячі ігрові кімнати в містечках біженців. Ми зробили це за один день! Щасливі діти. Щасливі мами. Слава Богу та велика подяка всім Вам, — що серед цього жаху війни є хоч маленький куточок дитинства!
Та найкрасивіша обіцянка перед сном: «Побачимось завтра…»
За матеріалами Facebook сторінки Інни Кампен.
