У цій статті ми розглянемо, що таке самооцінка, на що вона впливає, як формується у жінок і як мати здорову самооцінку. Торкнемося ми і завищеної самооцінки, але лише частково, оскільки це велика рідкість для жінок пострадянських країн.

Слово «самооцінка» походить від латинського aestimare і означає «оцінювання людиною своєї значущості». Вона оцінює саму себе, свої переваги й недоліки. Існує і більш глибокий опис даного поняття, котрий має певні критерії, необхідні нам, щоб визначити рівень оцінки себе. Може здатися, що тут все просто і зрозуміло: самооцінка це ставлення до самого себе. Так, справді, але є дещо більше, на що мені хотілося б звернути вашу увагу.
Заглибимося в поняття «самооцінка». Це уявлення людини про важливість своєї особистості та діяльності порівняно до інших людей, а також — оцінювання себе та власних якостей, чеснот, переваг, недоліків, почуттів, а також їхнього вираження.
Існують дві форми самооцінки: внутрішня і зовнішня; а також три види самооцінки: занижена, завищена і адекватна. Фундамент самооцінки закладається в дитячому віці. Значну роль у її формуванні відіграють оцінка оточуючих і досягнення людини. Якщо ви є мамою чи бабусею, пам'ятайте: ви саме ті люди, які закладають основи адекватного ставлення до себе у тій маленькій особистості, яку Бог довірив у ваші надійні руки на певний проміжок часу. З віком самооцінку можна коригувати. Якщо з дитинства у вас сформувалася занижена самооцінка, її можна скорегувати і зробити адекватною за певних умов. Але якщо у вас, або у вашої дитини, самооцінка завищена, виправити це трохи складніше. Якщо ви вже сформували у дитини неадекватну самооцінку, що раніше почнете її коригувати, тим легше буде вашій дитині в майбутньому. Врахуйте, що вам також доведеться змінити свою модель поведінки: це не просто, але заради благої мети варто зробити. Головне в цій справі — баланс. Захопившись боротьбою зі своєю заниженою самооцінкою, ви можете зробити її завищеною, тому не варто надміру старатися.
НА ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ ВПЛИВАЮТЬ ДЕКІЛЬКА ФАКТОРІВ, відзначимо окремі з них:
наявність у сім'ї залежного батька; неповна сім'я — відсутність одного з батьків в результаті розлучення або смерті. Проблема також існує, якщо один із батьків постійно працює за кордоном або вони не мають близьких стосунків, живучи заради дітей. До негативних факторів також належать: надмірна опіка батьків; занадто вимогливе ставлення до дитини; відсутність уваги до дитини; психологічна травма.
НЕГАТИВНІ ФАКТОРИ, КОТРІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАВИЩЕНУ САМООЦІНКУ:
гіпертрофована любов до дитини, коли вона є кумиром для своїх батьків, якому вони поклоняються і навколо якого обертається їхній світ. Також сюди можна віднести деякі професії, котрі мають такий побічний ефект, як «зоряна хвороба»: митці, актори, лікарі.
ПОЗИТИВНІ ЧИННИКИ, КОТРІ ВПЛИВАЮТЬ НА АДЕКВАТНІСТЬ САМООЦІНКИ:
повноцінна сім'я, в якій є свої правила, де поважають кожного члена родини, виділяють час спілкування із дитиною, чують і розуміють її почуття, формують щирі стосунки. У такій сім'ї вміють співчувати, допомагати, розвивають самостійність, відповідальність і прищеплюють любов до Бога, підтверджуючи це не тільки словами, а й учинками. Також тут вміють прощати, надихати інших змінюватися на краще.
ЯКИЙ ВПЛИВ НАДАЮТЬ ЦІ ФАКТОРИ?
Вони формують переконання людини щодо себе і зовнішнього світу, закріплюючись у моделі поведінки і звичках. Правильна самооцінка необхідна всім, особливо жінкам, оскільки для них важливий світ емоцій і те, як їх оцінюють значущі для них люди. У чоловіків справи трохи інакші. Жінка має силу впливу на чоловіка, і від її самооцінки залежить, чи буде вона надихати його на подвиги або знищувати. Жінка здатна створювати атмосферу в сім'ї і вона може бути руйнівною або творчою. Чому для жінки важлива самооцінка? Просто тому, що вона впливає на якість її життя. Чи знайома вам ситуація, коли жінка, будучи заміжньою, переконана, що має поганий вигляд, і періодично озвучує це своєму чоловікові. Він відповідає їй, що все добре і він любить її такою, якою вона є. Але жінка не вірить і намагається всіляко нагадати собі про свої фізичні вади. Чоловік при цьому відчуває себе, м'яко кажучи, некомфортно і намагається підтримати свою кохану. Пропонуючи жінці надіти саме те, що йому подобається, або зробити певну зачіску, він чує відмову. Жінка аргументує, що їй це не личить. Він мириться з її заниженою самооцінкою, поступово віддаляється, перемикаючись на риболовлю, подорожі, комп'ютерні ігри та інші захоплення. Ось ще одна ситуація. Жінка, видавши свою дочку заміж, будучи впевненою у своїй правильній життєвій позиції, починає активно брати участь у житті молодят, вказуючи їм, як, що і хто повинен робити. При цьому вона висловлює своїй вже дорослій дитині критику на адресу її "половинки", намагається щось вирішувати в молодій сім'ї. У наслідок такого перебільшення жінкою своєї значимості знищується молода родина. Вона використовує образу як маніпуляцію, тим самим підживлюючи своє «Его». І в результаті ніхто не знаходить щастя. Наведу ще один приклад. Повна сім'я виховує дівчинку-підлітка. Мама з татом давно втратили інтерес один до одного і контактують лише в словесних чварах. Кожен сфокусований на своїх інтересах, плекаючи свої життєві страхи і образи один на одного. У дівчинки невпинно формується занижена самооцінка, оскільки батьки занадто зайняті з'ясовуванням стосунків. І одного разу вони помічають, що їхня дитина занадто схудла і практично нічого не їсть, часто дивиться в дзеркало і постійно в поганому настрої. На спроби поговорити дівчинка реагує агресією. Будь-який спосіб змусити її поїсти викликає боротьбу. У результаті походу до лікаря з'ясовується діагноз: анорексія і психічний розлад. Тривале стаціонарне лікування з подальшою реабілітацією — такою є прогнозована реальність для цієї сім'ї. Звичайно, не лише самооцінка була причиною всього, що сталося, але вона відіграла важливу роль. Схожих ситуацій можна навести безліч.
"Возлюби ближнього твого, як самого себе" (Мф. 22:39)
Якщо я не люблю себе, то як можу любити ближнього свого? А може, я люблю себе настільки, що на інших любові вже не вистачає? Тоді я буду любити спотвореною любов'ю, погано впливаючи на ближніх. Ставлення з оточуючими базується на ставленні до себе. Однак ставлення до себе можливо самостійно змінити, слідуючи біблійному тексту: «... Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всією думкою твоєю» (Мф. 22:37). Це слова Ісуса, і якщо ми приймаємо їх, то нічого не втрачаємо, лише знаходимо допомогу Бога, перетворюючи нашу особистість на повноцінну, здатну адекватно любити себе і свого ближнього. Це перша практична порада. Втілюючи її в життя, ви без надмірних зусиль отримаєте результат, бо не самі будете рости, а за допомогою Того, Хто вас створив. Докладаючи певних зусиль, ви неодмінно досягнете успіху в зміні своєї самооцінки і станете хорошим помічником в цій справі для молодшого покоління.

ЯКІ ЗУСИЛЛЯ ВАРТО ДОКЛАСТИ:

  1. Проведіть чесний самоаналіз. Як і будь-яке лікування, зміни ми починаємо з аналізу.

  2. Навчіться любити зміни або їхні наслідки.

  3. Не живіть минулим.

  4. Не засмучуйтесь.

  5. Перестаньте накручувати себе.

  6. Зрозумійте, що неможливо догодити всім.

  7. Дозвольте собі жити радісно і щасливо, не згадуючи про своє важке дитинство.

Існують певні переконання і моделі поведінки, що вкорінюються у нас і супроводжують нас впродовж життя. Вони складаються з певних звичок, які стають автоматичними. Як тільки ми вирішили змінитися, нам доведеться викорінювати старе, замінюючи новими звичками, які ми хочемо собі прищепити. Працює це за схемою: «стимул — поведінка — винагорода», тільки відбувається все вже свідомо. Схема та ж, яка завжди працює для формування неправильних звичок, але в більшості випадків це відбувається несвідомо. І ще один важливий елемент — стабільність закріплення нових хороших звичок, які ми собі прищеплюємо. А ось тут без дисципліни ніяк не обійтися.

ЯКІ ХОРОШІ ЗВИЧКИ В СОБІ БУДЕМО ФОРМУВАТИ:

  • турбота про своє здоров'я, тіло і розум. Для цього потрібно виділити час в своєму графіку і поставити її на перше місце;

  • розвивати вміння бути вдячними (Богу, людям, собі);

  • не критикувати себе, а аналізувати і працювати над своїми помилками, розмірковуючи, як наступного разу зробити або вчинити правильно;

  • сприйняти те, що кожен має право на помилку;

  • дозволити собі радитися з іншими і не боятися здатися через це слабкою людиною;

  • прийняти те, що ми можемо вчитися один у одного чогось нового і хорошого. Наприклад, ми, дорослі, можемо навчитися у наших дітей бути простими, щирими і незлопам'ятними. Або навчитися у старшого покоління працьовитості і терплячості. А можливо, у наших ровесників — швидко приймати рішення, але тільки конструктивні. Може бути, що зустрічний незнайомець повідомить нам що-небудь нове, що може стати в нагоді в практичному житті і тому подібне;

  • зрозуміти, що ніхто, окрім нас самих, не може зробити нас щасливими;

  • виховати в собі звичку бути привітною людиною і посміхатися якомога частіше.

Якщо Ви виконуватимете всі ці рекомендації, я гарантую вам адекватну самооцінку — вашу і ваших дітей. Ще один важливий аспект: ви відчуватимете себе щасливою людиною, яка може змінювати світ навколо себе, а отже, бути благословенням для оточення.

Олена Владовська, практикуючий психолог, тренер по роботі з психологічною травмою, клініка «Ангелія».
Із журналу «Маргарита» №2 (2).
З питань придбання журналу "Маргарита" звертайтеся на сайт
https://bookson.com.ua/

далі
Слідопити Поділля змагались у знанні Біблії