Все частіше суспільство стикається з проблемою посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у ветеранів АТО.
За один тиждень серпня 2021 року ЗМІ України повідомили відразу про два інциденти.Перший - спроба захоплення Кабінету міністрів України ветераном АТО, озброєним ручною гранатою, другий - підрив, знову ж таки, на ручній гранаті, ветерана в Кривому Розі, на вулиці Кармелюка, при якому постраждали троє поліцейських.Як в першому, так і в другому випадку, неодноразово звучали прохання врахувати психоемоційний стан ветеранів - учасників війни на Донбасі, оскільки ті страждають посттравматичним стресовим розладом і потребують відповідної медичної допомоги.Розповідає Ольга Соболєва, кризовий, сімейний психолог, експерт з психічного здоров'я і захисту дітей, «Ресурсний центр НГО» м. Київ.Що таке посттравматичний стресовий розлад? Які причини його виникнення і які категорії громадян найбільш уразливі до ПТСР?Протягом життя у кожної людини можуть статися травматичні події. Це може бути: автокатастрофа, пожежа, смерть близького, насильство або природні лиха. Ряд травматичних подій частіше інших приводять до ПТСР. Загалом, травматичні події, до яких причетний людський фактор, мають більш високий ризик ПТСР, ніж природні катастрофи. Фізичне та сексуальне насильство має велику ймовірність викликати ПТСР. Наприклад, недавні дослідження показали, що у 46% жінок і 65% чоловіків ПТСР розвинувся після згвалтування. Бойові дії та інші миротворчі заходи також мають високий ризик виникнення ПТСР.Посттравматичний стресовий розлад - це хронічне порушення психічного стану, яке може розвинутися після травматичної події. За даними МОЗ близько 8% чоловіків і 20% жінок, які пережили травматичні події, мають ПТСР.Очевидно, що чим сильніше травма, тим вище ймовірність розвитку ПТСР, але є й інші причини, чому у деяких людей розвивається ПТСР, а у когось немає. На це може впливати минулий травматичний досвід (дитячі травми), відсутність підтримки, наскільки контрольованою виявилася травматичну подія, її інтенсивність і повторюваність.Насправді ризик розвитку ПТСР може бути у будь-якої людини, яка пережила неординарну, яка загрожує життю або честі і гідності ситуацію.До групи ризику можна включити події, що тягнуть розвиток ПТСР:● ветерани війни● цивільні особи, що знаходяться в зоні бойових дій● жертви сексуального та/або фізичного насильства● полонені і жертви тортур● жертви торгівлі людьми, сексуального рабства● жертви або свідки постійного домашнього насильства● жертви булінгу, в тому числі в школі● діти, які зазнали неглект (ними не займаються, навіть не годують, загублені батьками діти), фізичного та сексуального насильства● свідки терактів● люди, що знаходилися в зоні стихійного лиха● жінки, які пережили травматичні пологи і зазнали жорстокого ставлення медичного персоналу.Дослідження показують, що індивідуальна вразливість або стійкість - це ключові фактори в розвитку ПТСР. Цей розлад поки що розглядають як наслідок провокації зовнішніми стресовими факторами вже існуючої схильності до травматизації.Особи з ПТСР продовжують переживати травматичний досвід у нічних кошмарах і флешбеках, відчувають себе відрізаними від сім'ї і друзів, уникають ситуацій, що нагадують їм про подію, а їхнє тіло, як правило, знаходиться в стані «бойової готовності». Інтенсивність цих симптомів є різною для різних людей і може призводити до значної недієздатності. Мало у кого ПТСР може розвинутися через кілька місяців або навіть років після травми. Така відкладена форма ПТСР є менш поширеною.Як спільноті, яка має контакт з людиною з посттравматичним стресовим розладом, а це можуть бути не тільки рідні чи близькі ветерана, а й випадкові перехожі, реагувати на його поведінку?Згідно з дослідженнями співробітників Української військово-медичної академії, в реальних умовах життя 100% обстежених пацієнтів з ПТСР відзначають проблеми взаємин з оточуючими, в першу чергу в сім'ї.Тому, перш за все необхідно розуміти симптоми ПТСР і їх прояви. Адже саме від розуміння того, що відбувається з близькою людиною, ми можемо скоординувати свої дії і реакції.Важливо знати, що такі реакції цілком природні і нормальні, і що жити з хворим ПТСР буває іноді дуже складно.Якщо симптоми проявляються досить тривалий період, необхідно звернутися за професійною допомогою.Є госпіталі реабілітації ветеранів, такі як Госпіталь ветеранів війни «Лісова Поляна» з прекрасною командою професіоналів; є групи самодопомоги, організовані ветеранами і для самих ветеранів, і для їх сімей. І звичайно, є психологи і психотерапевти, які працюють з подібними випадками.Близько половини страждаючих ПТСР одужують самостійно протягом першого року після травматичної події. Іноді у людей спочатку немає симптомів або вони дуже слабо виражені, ПТСР розвивається з часом, але в більшості випадків симптоми розвиваються відразу.Людині з ПТСР необхідна підтримка близьких, прийняття його стану, відчуття безпеки в спілкуванні - це не повинно бути нав'язливою опікою і контролем, не порушуйте особистого простору людини, підтримайте в його відновленні та адаптації.Просвітництво і користь допомоги фахівців є важливим кроком, слід зібрати інформацію про групи допомоги, фахівців і клініки.Слід пам'ятати, що одужання можливо. Але й не забувайте, це може тривати все життя.Якщо ви стали свідком нападу, все залежить від того, який із симптомів прояву ПТСР.Важливо:При певних симптомах, наприклад, при уникненні, не варто бути нав'язливими у своїй допомозі, але обов'язково потрібно дати зрозуміти, що ви поруч і готові підтримати близьку людину.Для деяких важливо виговоритися «вилити душу», іноді не один раз. Проявляйте емпатію до близької людини, але не наполягайте на тому, щоб вона все розповіла.Займіться або знайдіть спільне хобі, тренуйте разом дихальні техніки, проводьте разом свята.Не забувайте про себе. Іноді вже досить непросто перебувати з людиною, яка пережила травматичну подію, ви можете відчувати почуття провини і напруги, може відвідувати почуття безпорадності або безсилля. Тому важливо дбати про себе, розслаблятися, перемикати увагу, займатися улюбленою справою.При спалахах агресії - це також один із проявів ПТСР - намагайтеся уникати вступати в суперечку, і максимально забезпечте себе, краще піти і закритися в окрему кімнату або піти з дому на час нападу.Поділіться вашим досвідом роботи з ветеранами АТО з ПТСРКоли почався військовий конфлікт, я працювала на лінії конфлікту в «червоній» зоні. З початку 2018 року працювала в гуманітарній організації «АДРА Україна» (є частиною всесвітньої мережі Адвентистського агентства допомоги і розвитку) на посаді головного психолога (керівника психосоціального напрямку). На даний момент я є частиною команди «Ресурсний центр НГО», експерт з психічного здоров'я і захисту дітей, наша організація займається також питаннями ветеранів АТО та їх адаптацією.До мене зверталися члени сім'ї ветеранів (дружини і матері) і наша допомога була спрямована на відновлення сімейних відносин. Це не швидкий процес, але були прекрасні результати, особливо коли ветерани паралельно працювали в групах допомоги або з фахівцями. Допомога потрібна не тільки ветеранам з ПТСР, але й тим, хто хоче повернутися в життя без війни, часто їм потрібна підтримка у працевлаштуванні та самореалізації. Багато ветеранів, які перенесли тяжкі поранення, вимагають адаптації до нових умов.Важливо не стигматизувати ветеранів, але не слід забувати про їхні потреби.Питання - Дмитро Левін