З цим питанням стикаються повсюдно. На жаль, православна традиція не має на увазі подальшу участь хрещених у майбутньому свідомому духовному розвитку дитини. Колись раніше це було так, але тепер все зводиться до статусу “хрещений”, який, можливо, тільки зміцнює його дружбу з родиною дитини. Ваша позиція є вірною в тому, що хрещення – це вибір дитини після вивчення Євангелії. У Біблії ми ніде не знаходимо фактів хрещення немовлят, тому що ця практика з’явилася в кінці другого століття в католицькій церкві. Богослов Тертуліан (близько 200 р. н.е.) заперечував проти хрещення немовлят і маленьких дітей. Він говорив:
“Затримка хрещення найкраща, особливо у випадку з маленькими дітьми… Дозвольте їм “увійти” потім, коли вони будуть рости, коли вони будуть дізнаватися, коли їх будуть навчати [про те] чому вони прийшли. Дозвольте їм стати християнами, коли вони будуть здатні пізнати Христа. Навіщо квапити безневинний період життя звільненням від гріхів?” (Про хрещення 18).
Чому з’явилася традиція хрестити немовлят?
Католицька церква взяла цей обряд як новозавітній аналог юдейського обрізання хлопчиків на 8 день життя. Господь встановлює повеління обрізання як символ завіту з Авраамом в Бут. 17:9-12. Це означало зарахування до єврейського народу, який з доброї волі пообіцяв зберігати заповіді Божі. Тепер же, коли у Господа немає конкретної обраної нації, а його народ – це всі, хто прийняв Ісуса: який же символ Нового Заповіту з Господом для людей? Це безумовно хрещення, однак пізнати диво Божого подвигу на хресті і вирішити виконувати заповіді можливо лише в свідомому віці. Це приблизно від 12 років. Повірте, Господу не потрібні формальні християни, він шукає собі щирих послідовників.
Що робити, якщо просять бути хрещеним?
Відмовитися. Це єдине адекватне вирішення питання, в крайньому випадку це хрещення не матиме сили (просто обмивання). Розкажіть батькам немовляти, що таїнство хрещення – це не захист від “нечистої сили”, не обряд прощення гріхів, не гарантія вічного життя. Дозвольте вашій дитині зробити це найважливіше рішення самостійно, з доброї волі, яку Господь вклав у кожного з нас.
“І як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає хреститися? А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос – то Син Божий. І звелів зупинити колісницю, і обидва – Пилип та скопець – увійшли до води і охристив він його” (Дії апостолів 8:36-38).
Андрій Сердюченко, бакалаврант богослов’я
