Від екстреного волонтерства до формування системної підтримки армії, ветеранів і переселенців

Розповідає Уляна Севастьянів, релігієзнавиця, голова громадської організації «Майстерня академічного релігієзнавства», документаторка проєкту «Релігія в огні», кандидатка філософських наук.

За майже чотири роки повномасштабної війни протестантські церкви в Україні пройшли шлях від екстреного волонтерства до формування системної підтримки армії, ветеранів і переселенців. Вони поєднують гуманітарну допомогу, служіння у війську та богословські переосмислення.

Гуманітарна діяльність

У 2022-2023 роках протестантські громади стали одним із головних двигунів волонтерського руху. За даними з попередніх досліджень, понад половина церковних помісних громад перетворилися на гуманітарні хаби. У 2024-2025 роках ця активність не зменшилася, але змінила фокус. Тепер допомога є більш спеціалізованою: підтримка сімей військових, робота з ветеранами, психологічні програми для дітей, що пережили травматичний досвід. Протестантські громади беруть участь у відновленні зруйнованої інфраструктури, часто у співпраці з місцевою владою.

Підтримка Сил оборони України

За більше ніж три з половиною роки великої війни протестантські церкви зібрали десятки мільйонів гривень на потреби армії. У 2025 році наголос змістився від термінової закупівлі амуніції і техніки до програм довгострокової підтримки: фінансування реабілітаційних ініціатив, закупівлі медичного обладнання для шпиталів, підтримки дітей військовослужбовців. Сформувався сталий механізм, коли громади «закріплюють» свою допомогу за конкретними підрозділами.

Військова служба

Якщо на початку війни серед протестантів домінувала внутрішня дискусія про допустимість участі у збройному захисті, то у 2025 році ситуація виглядає інакше. Значна кількість вірян служить у Силах оборони України, і це стало новою нормою. В окремих церквах нараховується по кілька десятків військових, які є активними членами громади. Пацифістські традиції зберегли свою вагу, але й їхні прихильники долучаються до тилового забезпечення й волонтерства.

Капеланство

Система військового капеланства в Україні станом на 2025 рік працює на інституційному рівні, і протестанти посідають у ній помітне місце. Капелани діють у бойових бригадах, госпіталях, центрах реабілітації. За останній рік розвинулися програми післябойової адаптації та роботи з ПТСР, у яких протестантські священнослужителі часто поєднують духовну підтримку з елементами психологічної допомоги.

Міжнародна підтримка

Протестантські місії зі США, Німеччини, Південної Кореї та інших країн залишаються важливими партнерами українських церков. Якщо у 2022-2023 роках вони концентрувалися на доставці гуманітарних вантажів, то у 2025 – дедалі більше інвестують у відбудову: будівництво житла, створення центрів для переселенців, реабілітаційні програми для ветеранів. Це сприяє формуванню довгострокових стратегій розвитку протестантських спільнот в Україні.

Трансформація богословʼя

Війна суттєво вплинула на богословську думку протестантів. Якщо раніше ключовими темами були особисте спасіння й моральне життя, то тепер дедалі більше уваги приділяється питанням патріотизму, відповідальності за державу, служіння суспільству. Протестантські богослови почали виробляти аргументи на користь «справедливого захисту» (аналог до концепції «справедливої війни»).

Проблемні аспекти

Як і всі релігійні громади України з часу повномасштабного вторгнення, протестантські громади стикнулися з низкою викликів. За результатами моніторингової діяльності проєкту «Релігія в огні» станом на 24 серпня 2025 року (рівно 3,5 роки з часу повномасштабного вторгнення) пошкоджено або повністю зруйновано 181 релігійний об'єкт, що належить протестантським громадам. На окупованих територіях протестантські пастори часто стають жертвами агресора, зазнають психологічного тиску, не рідко і фізичного. Зафіксовано чимало випадків відчуження майна протестантських громад на користь окупаційної влади.
У зв'язку зі загрозою для здоров'я та життя, люди свідомо змінюють місце проживання. З часу повномасштабного вторгнення зовнішня і внутрішня міграція стала однією із загроз для релігійних громад – і призвела до злиття малих релігійних груп, повного зникнення в деяких регіонах релігійних осередків через відсутність вірян, а також змінила демографію релігійної громади.
#опитування2025

далі
У Швейцарії український богослов захистив дисертацію про тлумачення книги Даниїла