Християнські свята відіграють провідну роль у свідомості пересічних громадян. Результати численних соціологічних опитувань свідчать, що значна частина населення України відвідує храми найбільших конфесій (православної та греко-католицької) лише у великі свята — Різдво, Великдень, Трійцю.
Храми також можуть відвідувати під час родинних урочистих і трагічних подій: народження дитини, хрестини, весілля, похорон. Регулярно відвідує церкву лише невелика частка українців. І хоча цей відсоток варіюється залежно від регіону, загальна тенденція залишається незмінною — більшість співгромадян згадує про церкву та віру лише у визначні дні1. Саме тому темою нашого дослідження є походження та зміст християнських свят, зокрема Великодня.У релігійних святах найпоширеніших конфесій України (православної та греко-католицької) поєднуються, щонайменше, три аспекти:– біблійні мотиви (взяті зі Святого Письма);– язичницькі звичаї (що походять із дохристиянських слов’янських вірувань);– народні традиції (адаптація свята до певного культурного середовища).Оскільки більшість населення України ототожнює себе з православ’ям2, розглянемо православні церковні свята, але через обмежений обсяг цього дослідження зосередимо увагу лише на найшанованішому святі — Великодні. У православному богослов’ї центральною подією є воскресіння Ісуса Христа, тож і головним святом є день перемоги Бога над смертю. У католицькій традиції більше значення надається Боговтіленню, тож найшанованішим святом стає Різдво Христове. Ці відмінності зумовлені різними богословськими акцентами двох гілок християнства після Великої схизми 1054 року.Найбільше православне свято має кілька назв. Традиційна українська назва — Великдень — вказує на важливе ("велике") значення подій цього дня: перемога над смертю, визволення від гріха. Уже сама назва вказує на провідну роль воскресіння Христа у православній догматиці. Друга назва — Пасха — має біблійне походження. Єврейське слово песах (перекладається як "пройти повз") стосується ангела-губителя, який, згідно з біблійною розповіддю, "пройшов повз" єврейські оселі під час останньої кари Єгипту. На згадку про це Бог запровадив свято Песах (українською — Пасха), описане в книзі Вихід, розділ 12.У Новому Завіті саме напередодні цього свята був розіп’ятий Ісус Христос, а на третій день воскрес. Тому в християнській свідомості Пасха — це вже не про визволення євреїв із єгипетського рабства, а про перемогу Христа над гріхом, смертю й сатаною: "Наша Пасха — Христос, за нас у жертву принесений" (1 Кор. 5:7).Отже, друга назва свята — Пасха — має біблійні корені й схожість у своєму змістовому навантаженні: Боже втручання, визволення, кров як знак спасіння.У Старому Завіті символом свята було ягня (песах), а в сучасній православній традиції цим символом стала паска — обрядовий хліб. У біблійній традиції хліб мав бути прісним (маца), тоді як нині паску готують із здобного тіста. Інші атрибути, як-от крашанки та писанки, не згадуються у Біблії, а мають язичницьке походження — яйце часто вважалося символом життя, Сонця, Всесвіту.Таким чином, у християнському Великодні поєдналися біблійні образи з дохристиянськими віруваннями. Крім того, на святкування впливають місцеві звичаї, які додають етнографічного різноманіття. Сам чин богослужіння залишається загалом однаковим по всій Україні, тоді як народні традиції, часто з праслов’янським корінням, вражають своєю розмаїтістю.Що ж тоді є сучасне святкування Пасхи: біблійна заповідь, язичницький ритуал чи народна традиція? Відповідь полягає в поєднанні всіх трьох компонентів. Великдень — це згадка про викупну жертву Христа, а водночас і церковний чин із елементами старозавітного богослужіння, і народне свято з традиціями, що не мають біблійного підґрунтя.Так, православний храм структурно нагадує старозавітню скинію (вівтар, середня частина, притвор), проте їх географічне розташування відмінне: юдейський храм був орієнтований на захід, щоб уникнути поклоніння Сонцю (Єзекіїль 8:16), натомість православні храми — на схід. Христос на Тайній вечері використовував прісний хліб і виноградний сік, згідно з забороною мати квасне в домі (Вихід 12:15), тоді як сьогоднішні паски й вино — квашені.Є багато таких розбіжностей між біблійною історією й сучасною традицією. Однак мета цього аналізу — не засудження, а прагнення повернутися до біблійного джерела християнської віри. Часто як аргумент на користь сучасної традиції наводять легенду про червоне яйце, яке нібито подарувала Марія Магдалина імператору Тиберію. Таких історичних підтверджень не існує — ні від апостолів, ні з римських джерел.Окремої згадки заслуговують народні традиції, які не лише не збігаються з церковним вченням, а й часто засуджуються духовенством: залишення їжі "для померлих", ворожіння з крашанками, "освячення" алкоголю.Тож підсумуємо: у сучасному православному святкуванні Великодня переплітаються:– біблійні мотиви;– язичницькі звичаї;– народні забобони.Яким має бути ставлення християнина до цієї ситуації? Дехто приймає її без запитань, вважаючи, що "так було завжди". Інші — розчаровуються, побачивши стільки чужорідного в головному християнському святі. Та Христос запровадив згадку про Свої страждання, смерть і воскресіння, щоб віруючі пам’ятали: наше спасіння коштувало надзвичайно дорого. Апостол Павло писав: “Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками” (Рим. 5:8). Саме це усвідомлення веде до каяття.Мета Великодня — нагадати про жертовність Христа, про Божу любов і спонукати до живих стосунків зі Спасителем. Нехай кожна Пасха буде для нас приводом для глибокого переосмислення віри й повернення до євангельського джерела.Релігієзнавець Віталій Лебедєв_______________________1 - https://activegroup.com.ua/2021/05/13/regulyarno-vidviduyut-bogosluzhinnya-menshe-nizh-25-ukra%d1%97nciv-ale-viruyuchimi-ye-ponad-66/2 - Там само