Питання про походження життя цікавило людство з найдавніших часів, адже розуміння свого минулого допомагає прогнозувати майбутнє. Перше, що спадає на думку при розмірковуванні про виникнення життя — це теорія еволюції. Для багатьох людей еволюція залишається єдиною концепцією, яка пояснює походження життя у відомій нам формі. Теорія, запропонована Чарльзом Дарвіном у ХІХ столітті, швидко здобула популярність і на сьогодні є провідною теорією, яка описує виникнення та розвиток життя на Землі.
Попри те, що протягом століть вчені пропонували інші, іноді навіть екстравагантні пояснення походження життя, теорія еволюції здобула першість у науковій спільноті. Однак її широке визнання не означає, що вона єдина. Це можна порівняти з поширеністю операційної системи Windows: хоча вона домінує, але існують альтернативи, такі як MacOS чи Linux.На сьогодні існує кілька концепцій зародження життя:1. Еволюція, або біохімічна еволюція — теорія, що пояснює виникнення життя через складні хімічні реакції на ранній Землі. Вона стверджує, що прості органічні молекули, такі як амінокислоти та нуклеотиди, спочатку утворилися з неорганічних речовин, а згодом еволюціонували у перші живі організми. Це відома класична теорія еволюції, яка широко викладається у школах.2. Панспермія — теорія, згідно з якою зародки життя потрапили на Землю з космосу на метеоритах, під дією космічних променів або через інопланетний вплив. Однак ця концепція не пояснює, як виникло життя поза межами нашої планети.3. Самозародження - теорія, що була популярною в минулому, стверджувала, ніби живі організми можуть утворюватися з неживої матерії. Ця гіпотеза була спростована експериментами, зокрема дослідами французького мікробіолога та хіміка Луї Пастера.Сучасна теорія еволюції прагне дистанціюватися від концепції спонтанного зародження, вважаючи її антинауковою. Водночас процес спонтанного виникнення живої клітини мільярди років тому з "первинного бульйону" — суміші найпростіших хімічних елементів, що зазнавали впливу електричних розрядів, сонячної радіації, геотермальної активності, тощо — за своєю сутністю залишається формою «самозародження». Тому сучасну теорію біохімічної еволюції можна вважати своєрідною еволюцією гіпотези спонтанного самозародження.4. Теорія стаціонарного стану — припускає, що життя ніколи не виникало, адже завжди існувало, змінюючи свої форми з плином часу.5. Креаціонізм — пояснює виникнення життя внаслідок акту творіння, здійсненого Вищою Силою. Серед креаціоністів існують різні підходи до віку Землі (від 10 тис років до 4,6 млрд,), ролі еволюції у біорізноманітті (теїстична еволюція) та тлумачення перших Буття. Спільним залишається для всіх концепцій визнання «розумного задуму» у виникненні життя.Ми з’ясували, що існувало чимало гіпотез щодо виникнення життя. Чому ж теорія еволюції вважається науковою, а інші підходи отримали статус "ненаукових", "антинаукових" або просто "міфів"? Зазвичай це пояснюється тим, що, мовлять, лише теорія еволюції має неспростовні докази своєї істинності, а інші концепції не можуть надати таких доказів. Насправді ж довести істинність або хибність тієї чи іншої теорії складно.По-перше, виникнення життя — складний процес, який неможливо на сьогоднішній день відтворити в лабораторних умовах і чітко визначити, яким саме шляхом життя з'явилося.По-друге, незважаючи на численні дослідження, вчені не мають вагомих доказів, які б підтверджували будь-яку з наявних теорій. Тобто навіть найкращі докази на користь теорії еволюції не є "неспростовними аргументами". Часто висновки, які ми отримуємо з аналізу викопних решток, залежать від переконань дослідника: еволюціоніст "бачить" у них докази на користь еволюції, тоді як прихильник іншої концепції може інтерпретувати ті самі знахідки на користь своєї теорії.По-третє, вчені припускають ймовірність існування додаткових, ще невідомих нам факторів, які могли вплинути на виникнення життя на Землі.Сьогодення і момент виникнення життя розділяє величезна прірва часу, тому однозначно стверджувати, що саме креаціонізм точно описує ці події, було б самовпевнено.У цьому контексті ми підходимо до важливого аспекту розуміння концепцій походження життя: жодну з них неможливо довести за допомогою "неспростовних аргументів". Це означає, що для прихильника тієї чи іншої теорії завжди залишається "момент віри". Навіть учений-еволюціоніст, як би парадоксально це не звучало, змушений "вірити" у свою теорію, оскільки повних доказів її правдивості не існує. Кожна з існуючих теорій має свої "білі плями".Однак, подібно до релігійних фанатиків середньовіччя, які заперечували право на існування інших світоглядів, крім власних релігійних догм, сучасні еволюціоністи нерідко виступають проти будь-якої альтернативної точки зору на походження життя. Це, особливим чином стосується викладання креаціонізму у школах і університетах, який одразу таврують як "антинауковий", "релігійний світогляд" або "мракобісся". У відкритих листах науковців-еволюціоністів до Ради Європи та Європарламенту наголошується на важливості "наукової основи в освіті". Таким чином, будь-який науковий підхід до креаціонізму опосередковано заперечується, що, на нашу думку, є ознакою упередженості.Ще раз розглянемо перелік гіпотез походження життя. Панспермія не пояснює механізм виникнення життя, вона лише виносить його за межі нашої планети. Тому трактувати її як теорію походження життя на Землі можна лише умовно.Теорія стаціонарного стану стверджує не лише про вічне існування життя на Землі, але й про вічне існування самої планети, вважаючи, що умови на ній завжди були сприятливими для життя. Тобто, ця концепція не розглядає питання походження життя, оскільки вважає життя незмінною категорією.Теорія самозародження з часом була поглинена теорією еволюції. Таким чином, на сьогодні ми маємо дві діаметрально протилежні концепції походження життя: еволюцію та креаціонізм. У цьому протистоянні не можна однозначно стверджувати, що еволюція "давно доведена", а креаціонізм — це "антинаукове, релігійне вчення". Часто "неспростовні докази" теорії еволюції насправді не є такими. Наприклад, пристосування до зміни умов навколишнього середовища та мутації не призвели до виникнення нових видів живих істот протягом всього часу спостережень. Ми спостерігаємо лише збільшення різноманіття в межах одного виду. На сьогодні не існує безлічі перехідних форм (якщо еволюція триває постійно), а ті, кого вважали перехідними формами, втрачають цей статус (наприклад, археоптерикса, якого раніше вважали перехідною формою, сьогодні не всі еволюціоністи таким вважають).Органи, що раніше вважали рудиментами, виявилися важливими. Наприклад, апендикс, який довгий час "таврували" як "рудимент", "непотрібний" і навіть "зайвий" орган (можна згадати операції з видалення апендикса "на всяк випадок" за радянських часів) - насправді має кілька важливих функцій: захисну, секреторну, ендокринну, імунну та травну (і дослідження ролі апендикса в людському організмі досі тривають). Навіть наявні викопні рештки, як ми вже зазначали, можуть бути доказом як на користь еволюції, так і проти неї — часто все залежить від переконань дослідника-археолога. На жаль, маємо визнати, що наука не завжди може бути об'єктивною.Чому ж теорія еволюції здобула таку популярність? Відповідь не обов’язково полягає в кількості доказів на її користь чи в ґрунтовності аргументів апологетів. Вибір зводиться до двох концепцій: еволюції та творіння.Так як концепція творіння передбачає існування Творця, то саме в цьому аспекті полягає уявна "перевага" теорії еволюції: вона дає своїм прихильникам ілюзію "незалежності від Бога", оскільки постать Творця у креаціонізмі передбачає відповідальність людини як моральної, створеної істоти. Тобто теорія еволюції, іншими словами, "усуває" Бога зі сцени життя, створюючи дуалізм матерії та енергії, які, за своєю природою, перебувають у постійному розвитку, водночас не "обмежуючи" (з точки зору еволюціоністів) людину в морально-етичному аспекті. "Якщо Бога немає — тоді все дозволено" — це логічний висновок з еволюційної теорії.Звісно, не можна стверджувати, що всі послідовники теорії еволюції є аморальними людьми, а всі креаціоністи — винятково моральними особистостями. Такі узагальнення будуть некоректними, адже все залежить від конкретної людини. Однак факт залишається фактом: згідно з еволюцією, ми з вами, дорогий читачу, лише "високорозвинуті мавпи", тварини, що існують у рамках принципу "виживає сильніший".Хтось заперечить, зазначивши, що автор спрощує ситуацію, адже людська цивілізація — складна структура, людська свідомість і мораль за мільярди років еволюції опинилися на рівні, недосяжному для мавпячого інтелекту. Але ці аргументи не спростовують основну ідею про наше тваринне походження, за версією еволюціоністів. І хоча боротьба за виживання не скасована, але її форми в людському суспільстві суттєво відрізняються від тих, що існують у світі тварин.Тепер поглянемо на альтернативу — біблійна розповідь про створення Землі та життя на ній. На перший погляд, опис процесу творіння може здатися читачеві простим та недеталізованим. Однак уважний дослідник побачить чітку структуру в тому, як Бог творив нашу планету та заселяв її живими істотами. Біблійний текст книги Буття подає нам тиждень творіння за схемою "три-три плюс один": три дні Бог творив середовище, три дні Він його наповнював, а останній, сьомий день, був відокремлений для відпочинку, споглядання чудес творіння та спілкування з Творцем.У перший день Бог створив світло і відокремив темряву (створення середовища), а у відповідний йому четвертий день Творець розмістив Сонце і Місяць для керування днем і ніччю (наповнення середовища). У другий день відбулося розділення атмосфери від поверхневих вод (створення середовища), у відповідний йому п’ятий день Господь наповнив небо птахами, а води — морськими, річковими й озерними мешканцями (наповнення середовища). У третій день Бог створив сушу та рослинність (створення середовища), а в наступний день цієї пари – шостий - виникли сухопутні істоти та людина (наповнення середовища).Отже, ми бачимо, що біблійний текст не подає нам хаотичне виникнення різноманітних живих істот, а чіткий план Бога щодо створення комфортних умов для всіх живих організмів. Це свідчить не лише про мудрість і силу Бога як Творця, а й про Його велику любов до свого творіння. Як батьки готуються зустріти новонароджене немовля, так і Господь готував цей світ до появи людини — вінця творіння.Незважаючи на заперечення атеїстів, Біблія цінує людину, підносячи її на найвищу сходинку — вінець творіння. Для християнина інша людина — це його брат або сестра за правом творіння, адже всі ми походим від перших людей — Адама і Єви. Біблія повідомляє, що людина є образом і подобою самого Бога. Богослови можуть довго сперечатися, що саме вкладається в поняття "образ і подоба", проте беззаперечним є той факт, що автори книг Біблії вважали людину схожою на свого Творця."Зауважимо: людина, за біблійним оповіданням, схожа не на мавпу, дельфіна, ведмедя чи якусь іншу живу істоту, а на самого Володаря Всесвіту. Мабуть, вищої оцінки нашої цінності та статусу як людей не існує!“Образ і подоба Божа” свідчить про людей як моральних істот з правом вибору і відповідальністю за свій вибір, здатних до творення (у межах своїх можливостей), прагнучих до краси й досконалості (подібно тому як Бог творив світ і оцінював Свою працю), до розвитку. “Образ і подоба Божа” з іншого боку, свідчить про Бога як Особистість, а не Силу, розчинену у Всесвіті, оскільки люди є особистостями, а не аморфною силою чи енергією. Ми не можемо надавати Божеству багато антропоморфних рис (досить мало біблійних текстів, що описують, як виглядає Бог). Створення нас за “образом і подобою Бога” унеможливлює уявлення про Бога в Біблії як безособову Силу чи Енергію.Сучасне ставлення до історії творіння, як вона описана у першому розділі книги Буття, є різним: від буквального сприйняття тексту до символічного тлумачення акту творіння.З давніх часів біблійний текст сприймався, в першу чергу, буквально, тому історія створення Землі, Адама і Єви розумілась юдеями та християнами як реальні події. Сам Ісус (Матв. 19:4) та Його апостоли (2 Кор. 11:3) вважали перші розділи книги Буття буквальним описом подій. Якщо так вчив сам Ісус, то що ми можемо додати або змінити, чи не так?Проте сьогодні, на підтримку науковому радіоізотопному датуванню (яке визначає вік Землі приблизно в 4,54 млрд років), багато християн тлумачать перші 10 розділів Біблії символічно чи алегорично. Вони починають стверджувати, що Бог використовував еволюцію для створення нашого світу і людини в ньому.Така компромісна позиція, на перший погляд, виглядає привабливою, оскільки вона, здається, не відкидає Бога та узгоджується із сучасними науковими знаннями. Але проблема символічного чи алегоричного тлумачення початку книги Буття призводить до відкидання не лише буквального творіння за шість днів, а й сприйняття історії про гріхопадіння як міф чи алегорію.У такому випадку викупна смерть Ісуса на хресті стає непотрібною, оскільки гріхопадіння як такого не відбулося, а людство еволюціонує і прогресує. Смерть, за такою думкою, вже не є карою за гріх (Рим. 6:23), а навпаки, засобом, завдяки якому відбувається еволюція тваринного світу й розвиток суспільства. За таким поглядом смерть є вічною, а не непроханим гостем, що прийшов у Всесвіт через гріхопадіння.Отже, важливість правильного розуміння історії творіння важко переоцінити, оскільки еволюція та спроби поєднати її з біблійним оповіданням призводять до руйнування основ християнського світогляду.Деякі християни вважають, що не потрібно порівнювати Біблію і наукові знання, адже на їхню думку, це зовсім різні сфери сприйняття дійсності. Вони вважають, що ці дві сфери не можуть суперечити одна одній, оскільки описують різні світи — духовний і реальний. Однак, за цією позицією Біблія стає непрактичною книгою, далекою від реального життя і не може описати навколишню дійсність.Виникають логічні запитання: чому Бог Біблії проявляв Себе у реальних подіях, впливав на історію, якщо Біблія, на думку цих християн, є символічною і не пов’язана з реальним життям? Чому Ісус та автори Біблії використовували історії з реального життя, зовсім не натякаючи на їхній символізм чи абстрактність? На нашу думку, неможливо розділяти Біблію і реальність. Слово Боже варто вважати практичною книгою, яка дає рекомендації та поради, закони і постанови для всіх сфер життя, а не лише “духовних”.Біблія показує нам напрямок життя, дорогу спасіння. І хоча Біблію не можна вважати підручником з питань походження життя, Господь залишив на її сторінках коротку, але чітку історію творіння, яка вказує на статус людини як Божої дитини, на наш родовід, розповідає про трагедію гріхопадіння і вказує на Спасителя та Викупителя.“Хто я: продукт еволюції чи дитина Бога-Творця?” — не просто теоретичне питання, яке здається далеким від буденного життя пересічної людини. Це світоглядне питання, яке визначає наше ставлення до себе, до ближніх, до навколишнього світу. Відповідь на це запитання формує напрямок нашого життя, орієнтири й цілі. Тому, дорогий читачу, варто серйозно замислитися над минулим, щоб краще зрозуміти своє майбутнє, варто визначитися зі своєю історією, щоб не повторювати помилки минулих поколінь.