Більшість віруючих християн читають Біблію для того, щоб застосовувати її в повсякденному житті. Найпоширеніше запитання, з яким стикаються (або самі ставлять) проповідники і вчителі суботньої школи — “Яке практичне застовання цього уривку Біблії, або цієї доктрини?”
Це загалом правильний підхід, але в нього є свої підводні камені. Це стосується дослідження Біблії загалом, але особливо — Книги Псалмів.Коли читач шукає практичне використання псалмів, то найперше, що проситься на думку — приклади для молитви.Показова vs наказова теологіяКоли Ісуса питали “Що робити, щоб мати вічне життя?”, він відповів “Що написано в Законі?” або “Знаєш заповіді… Так і роби”.Але коли учні попросили його навчити їх молитися, Він не відправив їх ні до Закону, ні до пророків, ні до Псалмів. Він не сказав — та ви все знаєте, все це вже написано.А в учнів уже були псалми. У них уже була молитва “Шма Ісраель”. І все ж, коли вони побачили, як молиться Ісус, вони зрозуміли, що цього недостатньо, що є щось більше. Навіть Іван Хреститель учив своїх учнів молитися, і схоже, там теж було щось особливе. Шкода, що ми не знаємо, як саме Іван вчив молитися. А може, й добре. Бо ж те, чому Ісус навчив — точно краще.Так от. Псалми писали учні, а учні ніколи не більше Вчителя. Тому всі молитви, які є в псалмах — менші за те, чому вчить Ісус.До речі, кожний вчитель знає найвірнішу ознаку списаної роботи. Це однакові помилки.І тут ми підходимо до різниці між показовою, описувальною теологією і наказовою, повчальною.Псалми говорять про те, як люди молилися, як вони можуть молитися, які в людей бувають почуття. Але це не означає, що так повинно бути. Це не означає, що ми маємо брати ці молитви за приклад.Звичайно, я не кажу, що не можна молитися словами з книги псалмів. Можна. Можна молитися словами з Біблії, можна молитися своїми словами. Молитва повинна бути щирою, але мені здається, що молитва — це також і відображення наших уявлень про Бога. Бог незмінний, але уявлення про Бога впродовж історії змінюється. І хоча в християнському біблійному каноні книга Псалмів опинилася посередині фізичного, паперового видання Біблії, це не означає, що саме вона має займати центральне місце в формуванні наших уявлень про те, як ми повинні думати про Бога і звертатися до Нього.Давайте подивимося лише на один приклад.А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?… Від Матвія 27:46Справді, Ісус зараз звертається до Отця словами із псалма 22.Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!... Псалми 22:1Та чи означає це, що коли я попадаю в скрутні часи, я теж можу чи повинен говорити такі слова?З одного боку, в нас є Давид, який описує в цьому псалмі свій досвід. І цей досвід — суб’єктивний. Я не не вірю, що Бог справді покинув Давида в цей момент. Давид говорить те, що він відчуває і думає. І хоча Святий Дух надихає Давида описати свої відчуття і думки, це не означає, що Святий Дух надихає Давида так думати і відчувати.З іншого боку — Ісус, який говорить слова цього псалма в той момент, коли Він розділений з Отцем об’єктивно. Це відбулося внаслідок того, що Ісус зараз бере на себе статус грішника. І, хоча в тексті це прямо не говориться, можна припустити, що Ісус вважав сам псалом пророцтвом про те, що станеться із Ним. Ми знаємо, що Ісус і учні вважали, що принаймні деякі псалми є пророцтвами про Месію.І з третього боку є я — людина, яка має не тільки Псалми, але і Євангелія, і обіцянку Ісуса, що Він не залишить мене ніколи, і книгу Йова, яка показує, що скрутні часи не означають, що Бог мене покинув. То якщо в мене з’явилося відчуття, що Бог мене залишив, чи повинен я так думати і говорити? Чи буде це дійсно щирістю, якщо я насправді знаю — Біблія вчить іншому?Тому гадаю, що до молитв, які присутні в книзі Псалмів, треба відноситися критично. Так само як і до дій персонажів в історичних книгах Біблії. Не все, що робив і казав Давид, було правильно. Наші почуття не завжди відображають об’єктивну реальність і точно не повинні формувати наші уявлення про Бога. Чим може допомогти книга Псалмів — так це тим, що ми можемо зрозуміти — автори цих псалмів відчували те саме, що і ми. А може й не те саме. Але їх почуття — це просто інформація, як воно буває. І якщо Бог приймав їх, то приймає і нас. Тільки це не означає, що не варто змінюватися на краще. У нас більше можливостей, ніж у них.На щастя, Ісус дав нам еталон і того, як ми повинні думати про Бога і того, як ми маємо молитися. І псалми теж варто порівнювати з цим еталоном.Все, що я написав до цього, можна використовувати як профілактику, але не як лікування. Якщо людина вже у відчаї і вважає, що Бог її залишив, їй потрібна підтримка і допомога, а не лекції і повчання. Я часто кажу, що книгу Йова треба читати тоді, коли в тебе все гаразд, а не тоді, коли ти знаходишся в схожій ситуації.Дім на камені краще будувати в спокійні часи, а не під час шторму.