Отож, пастор Тед Вільсон розповідає про перші два благословіння, які Ісус згадує у Нагірній проповіді.
«І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.», Матвія, 5:1–4
Але як можна бути блаженним, бувши вбогим духом або скорботним?
Еллен Уайт дає нам пояснення в книзі «Нагірна проповідь Христа»:
«Якщо людина вважає себе доброчесною та достатньо хорошою, якщо вона задоволена своїм нинішнім становищем, то у неї немає прагнення стати причасником благодаті та праведності Христа. Гордий не відчуває потреби, а тому зачиняє своє серце перед Христом та Його невичерпними благословіннями. У серці такої людини не залишається місця для Ісуса… Людина відчуває себе насиченою та не маючи потреби, йде ні з чим.
Замість того люди, які усвідомлюють, що самі себе спасти вони не можуть і самі по собі не в змозі творити добро, оцінять допомогу, яку може запропонувати їм Христос.
Вони і є вбогі духом, яких Христос називає блаженними…
Ті, кого Христос прощає, Він спершу приводить до покаяння, а відкриті на гріх очі і є справою Духа Святого» (стор.7).
Отже, згадуючи «вбогих духом», Ісус має на увазі тих, хто відчуває потребу в Ньому та розуміє, що сам по собі не має нічого доброго.
Це контрастує з тими, хто говорить: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого.
А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!», Об’явлення 3:17
Цим самозабутнім, самодостатнім людям Ісус каже:
«Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити.», Об’явлення, 3:18
Дійсно, жебраки духом блаженні. Коли ми усвідомлюємо свою потребу в Бозі та сповідуємо її Йому, Він виллє на нас Свої благословіння, та Царство Небесне буде нашим.
А як щодо «скорботних»?
Еллен Уайт в книзі «Нагірна проповідь Христа» говорить, що «скорбота, яка тут представлена, — це справжня сердечна скорбота за присутній гріх… коли людина споглядає Ісуса, вознесеного на хрест, вона бачить гріховність людства. Вона бачить, що саме гріх таврував і розіп’яв Господа слави. Вона бачить, що, хоча її й любили з невимовною ніжністю, життя її було безперервною сценою невдячності та бунтарства… людина відділена від Бога широкою, чорною та глибокою прірвою гріха, та вона сумує з розбитим серцем.»
Саме «такі скорботні» «будуть потішені» (стор. 9 і 10).
Таким чином, ми бачимо, що Бог відкриває нам нашу провину, щоб ми прийшли до Нього, сповідали свої гріхи та зняли свій тягар біля підніжжя хреста. Тоді ми отримаємо розраду.
Еллен Уайт продовжує в книзі «Нагірна проповідь Христа»:
«Для кожного, хто вражений горем, Ісус здійснює служіння зцілення. Дорогоцінні відкриття Його присутності полегшують наш біль втрати, печаль і страждання.
Господь не бажає, щоб ми день у день жили під гнітом скорбот і журилися серцем. Він хоче, щоб ми підняли свій погляд і побачили Його обличчя, осяяне любов’ю. Благословенний Спаситель стоїть поруч з багатьма людьми, очі яких настільки затуманені сльозами, що вони не розрізняють Його. Ісус прагне взяти нас за руки, щоб ми подивилися на Нього в простоті віри та дозволили Йому вести нас. Його серце завжди відкрите для наших смутків, страждань і переживань… Ми маємо можливість прагнути до Нього всім серцем, вдень і вночі міркувати про Його милосердя. Він піднесе нашу душу над повсякденними скорботами та негараздами та введе її до Своєї оселі спокою.» (стор.12)
Щоб дізнатися більше про цю тему, прочитайте книгу Еллен Уайт «Нагірна проповідь Христа» та відвідайте сайт.
За матеріалами ANN стаття взята з «Логос Інфо»
