Біблію потрібно читати всім!

Відповіді на запитання надає бакалавр богослів'я Українського адвентистського теологічного інституту, магістрант програми «Біблійні дослідження у сфері дитячого та підліткового служіння» Назар Яровий

Чому варто читати Біблію? Та чи є інші книги, які б могли трактувати Божу волю стосовно життя людей?

Відповідь хотів би розпочати зі слів: «Біблію потрібно читати всім!».
Чому?
Розповім звичайний, але досить повчальний, приклад із життя. Коли ми купуємо електроприлад, то вірним було б не вмикати його, не користуватися ним до тих пір, аж поки не прочитаємо інструкцію або навіть не переглянемо про нього ролик в інтернеті. Така аналогія працює й з Біблією.
По-перше, це єдина Книга, котра пояснює для чого людині дане життя, для чого Бог створив Землю та все, що є на ній. Біблія — це принципи, які є основним підґрунтям в сучасних законах багатьох держав, на її основі складалася Конституція, за якою потрібно було б функціонувати людям.
Біблія навчає нас, як використовувати час, пояснює, чому Творець наділив людину певними рисами та дав їй право вибору.
Біблія відкриває нам секрети щасливого життя на грішній землі.
Якщо людина хоче зрозуміти сенс свого існування, пізнавати Бога, то Біблія — це найкращий варіант.
Є й інші книги, які скоріше могли б допомогти краще зрозуміти саму Біблію, наприклад книги Еллен Уайт. Проте основа, першоджерело — тільки Книга книг.
Всі дослідження науковців, які спрямовані на вивчення та спростування запитання «А чи потрібно читати Біблію?», тільки підтверджують дані тези, але про це дещо пізніше.

Ґрунтуючись на невеликому досвіді пасторського служіння, на вашу думку, з чого саме, або з яких біблійних книг варто розпочати вивчення Святого Письма?

Чому та як?

Повернімося до методу аналогій. Для того, щоб навчитися читати та не тільки, діти йдуть до першого класу та розпочинають вивчати букви, потім складають слова, словосполучення, речення...
Від простого до найскладнішого.
Такий же метод працює й в цьому випадку.
Як нам відомо, Біблія складається з двох частин: Старого та Нового Заповітів. Я б рекомендував розпочати своє знайомство з Нового Заповіту, — а саме з Євангелій, де описується життя Ісуса Христа з чотирьох перспектив: прихід на землю, дитинство, початок служіння, шлях до Голгофи та все те, що було зроблено для спасіння людства. Ця частина Біблії легша для сприйняття.
Хоча, звісно, з часом, я б рекомендував прочитати повністю як Новий, так і Старий Заповіти, але він тоді, коли людина краще познайомиться з біблійною лексикою, стилями авторів, адже Біблія написана не за день, місяць чи навіть рік. Біблію писали сорок різних авторів протягом півтори тисячі років.
Безперечно, всі люди, які дотичні до написання Слова Божого богонатхненні, та викладали на папір те, що їм велів Бог. Але це різні люди за походженням, національністю, професією. Біблію писали царі, пастухи, лікар, звичайна жінка. Тому Біблія така багатогранна.
Повернімося до проміжку написання Біблії. Наприклад, початок роботи над першою книгою Буття датується приблизно дванадцятим століттям до нашої ери. Остання книга — Об’явлення Іоанна Богослова або Апокаліпсис написана на острові Патмос у дев’яностих роках нашої ери. І це лише одна з причин, яка свідчить про те, що для того аби зрозуміти Біблію потрібен час.
Найголовніше — віра, — сприймати та розуміти все так, як написано!

Гаразд! Перейдімо до запитання, яке мене, мабуть, цікавить найбільше. Розкажіть про різноманітні відкриття, дослідження, знайдені історичні речі, усні або писемні докази, які доводять, що Писання правдиве.

Біблію дійсно можна назвати правдивою книгою, адже в ній описані певні історичні події, які знайшли своє підтвердження в різноманітних археологічних знахідках. Найчастіше це печатки, які вказували на коліно або приналежність до того чи іншого дому, глиняні дощечки та вироби на яких гравіювали якийсь життєвий епізод. Ці речі є доказом історичної вірогідності Біблії.
Розповім конкретніше. Як один із прикладів, — відома історія про Потоп, яка записана в книзі Буття, в шостому та сьомому розділах:

«І промовив Господь: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, — від людини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

Але Ной знайшов милість у Господніх очах.», Буття, 6:7,8

«Року шостої сотні літ життя Ноєвого, місяця другого, сімнадцятого дня місяця, — цього дня відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори.

І був дощ на землі сорок день і сорок ночей.», Буття, 7:11,12
Отож наука доводить, що розповідь про довготривалий дощ з неба, який знищив все живе на Землі існує в сотнях різноманітних етнічних культурах широм всього світу.
До місцевостей, де існує така розповідь, слід відносити Європу, — в першу чергу, Грецію та Уельс, — велику кількість регіонів Азії, — Вавилонія, Малайський півострів, Індокитайський півострів, Бірма, Палестина, Сирія, Камчатка, — а також Австралію, Нову Зеландію, Нову Гвінею, Філіппінські острови, деякі регіони Мікронезії, Північну й Південну Америку.
У дев’ятнадцятому столітті було відкрито бібліотеку Ніневії, де знайшли поеми про Гільгашема, — опис Потопу, багато в чому збігається з книгою Буття.
Якщо говорити про інші книги Біблії, які написані дещо пізніше, — то це період існування храму Соломона або тогочасне життя ізраїльського народу.
На цей час відомо про декілька розкопок міст-фортець, які були побудовані Соломоном. Наприклад, місто Меґіддо, про яке вперше згадується в книзі Ісуса Навина, в сімнадцятому розділі:
«І було для Манасії в Іссахарі та в Асирі: Бет-Шеан та його залежні міста, і Ївлеам та його залежні міста, і мешканці Доару та його залежні міста, і мешканці Таанаху та його залежні міста, і мешканці Меґіддо та його залежні міста, три верховини.», Ісуса Навина, 17:11
Також згадується в Другій книзі царів:

«За його днів пішов фараон Нехо, єгипетський цар, на асирійського царя, на річку Єфрат. І вийшов цар Йосія навпроти нього, та той убив його в Меґіддо, коли він побачив його...

І його раби повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його в гробівці його. А народ Краю взяв Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, та й настановили його царем замість його батька.», 2 Царів, 23:29,30
Місто було завойоване Давидом, але укріплене за часів Першого Храму. За царя Соломона також добудовані ворота та зведені відомі конюшні. Вони займали значну частину міста, адже могли вмістити понад чотириста коней. Ці конюшні, а точніше їхню частину, нещодавно розкопали археологи поблизу міста Єрусалима.
Ще один факт. У Смітсонівському музеї у Вашингтоні виставили на показ легендарний «Циліндр Кіра» — глиняний артефакт, датований шостим століттям до нашої ери, який історики називають найпершою на планеті декларацією прав людини. Циліндр вкритий клинописним текстом з переказами перемог короля Персії Кіра. Цікаво те, що й ця досить відома історична знахідка має свій відбиток у Біблії, який доводить правдивість усього написаного. Цар Кір — не просто завойовник, він — біблійний герой, про якого згадується в першому розділі книги Ездри:

«А першого року Кіра, царя перського, щоб сповнилось слово Господнє, проречене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кіра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своєму, а також на письмі, говорячи:

«Так говорить Кір, цар перський: Усі земні царства дав мені Господь, Бог Небесний, і Він наказав мені збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї.», Єздри, 1:1,2
Про царя Кіра також неодноразово згадується в книзі пророка Ісаї:

«Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи, і з стегон царів розв'яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані.

Я перед тобою піду й повирівнюю висунене, двері мідні зламаю і порозбиваю залізні засуви.

І дам тобі скарби, що в темряві, та багатства заховані, щоб пізнав ти, що Я то Господь, Який кличе тебе за йменням твоїм, Бог Ізраїлів», Ісаї, 45:1–3

«Хто зо сходу того пробудив, що його супроводить в ході перемога? Він народи дає перед ним та царів на топтання, їхнього меча обертає на порох, його лука в солому розвіяну.

Він жене їх, спокійно дорогою йде, якою він не переходив ногами своїми.

Хто вчинив та зробив це? Той, хто роди покликав віддавна: Я, Господь, перший, і з останніми Я той же Самий!», Ісаї, 41:2–4
У тисячу дев’ятсот вісімдесят другому році ізраїльські археологи розкопали шар руїн часів зруйнування Єрусалима Вавилоном у 556 році до нашої ери. У місці, яке тепер називається «Дім Булл», археологи виявили понад 50 булл або печаток, що датуються часом знаменитого пророка Єремії. Вважається, що в знайденому приміщенні зберігалося кілька папірусних документів. Самі документи, на жаль, не збереглися, але збереглися булли — глиняні печатки. Одна з них належить Шафану, людині, яка згадується у книзі пророка Єремії:

«І прочитав Барух з книги Єреміїні слова в домі Господньому в кімнаті писаря Ґемарії, Шафанового сина, на горішньому подвір'ї, при вході до нової брами Господнього дому, в вуха всього народу.

І почув Михей, син Ґемарії, Шафанового сина, всі Господні слова з книги», Єремії, 36:10,11
Ще одна відома знахідка — це Кумранські рукописи, які були виявлені у 1947 році в печерах, розташованих поруч з поселенням Кумран.
Перші сувої віднайдені двома пастухами у випадково знайденій, в ході пошуків зниклої кози, печері. Це були шкіряні полотна, загорнені в лляну тканину.
Сувої Мертвого моря написані переважно на івриті, частково — арамейською мовою, зустрічаються фрагменти грецьких перекладів біблійних текстів, частини книг Старого Заповіту, — точніше всіх, окрім книги Естер, — знайдено текст книги Ісаї, ще один клаптик сувою з фрагментами книги Левит. Наявність цих історично важливих рукописів вкотре підтвердила непорушність авторитету Біблії.
При вивченні знахідок з’ясувалося, що в створених за кілька десятків років до Різдва Христового древніх рукописах, містяться християнські ідеї, та що найцікавіше, в них йдеться про швидку зміну історичних подій. Іноді тексти подаються так, немов би висловлені самим Богом.
Розкопки 1930-х років у месопотамському місті Марі виявили тексти зі згадуванням племен, ідентичних іменам предків Ізраїлю, — Нахор, Терах, Серуг, Завулон, Гад, Дан, Левій, Ізмаїл, Асир.
Гадаю, що подібні факти не повинні залишити сумнівів стосовно правдивості Святого Писання, хоча все одно знайдуться ті, для кого й цих аргументів буде мало.

Як не переставати читати Біблію? Адже рано чи пізно у людини може зникнути бажання, а Біблія стане лише ще однією книгою на полиці. Як запобігти цьому?

Напевне, це одне з найскладніших запитань, адже не всі люди наділені такою рисою як постійність в доброму. Однак, щоб не зупинятися, потрібно читати Біблію систематично! Можливо, це звучить парадоксально, але так воно є.
Людина, яка прочитає Біблію хоча б раз, зрозуміє, що це зовсім не звичайна книга та в ній багато цінного. Але, коли ви переглядатимете книгу вдруге, то я рекомендував би вже не перечитувати текст, а досліджувати. Вірш, котрий спочатку здавався незрозумілим, може стати справжнім особистим відкриттям. І так, якщо читач буде постійно знаходити для себе щось нове, то це обов’язково вплине на його життя. Тоді у людини з’явиться бажання знову читати Біблію, адже їй не вистачатиме того, що є в цій книзі. А це вже робота Святого Духа. Слова почнуть втілюватися у звичайному, буденному житті людини.
Після такого важко зупинитися та відірватися від читання Біблії.

Які б ви могли дати особисті рекомендації щодо вивчення Святого Письма? Яка книга Біблії є улюбленою у людей взагалі, найперечитуванішою, які саме вірші?

Перше — це досліджувати! Ставити запитання до біблійного тексту: чому сталося так, а не інакше?
Ставте різноманітні запитання, які б допомогли вам зрозуміти головне, розкрити глибину Слова Божого. Аналізуйте прочитане, аналізуйте дії тих чи інших героїв, які описані, тому що Біблія — це книга, яка надзвичайно сповнена смислом.
Одна з її особливостей — культурна. Більшість авторів євреї за своїм походженням. Це можна помітити в поетичних книгах Біблії, де яскраво виражений своєрідний стиль написання. Для того, щоб він був зрозумілим, необхідно ставити запитання. А наступний вірш, або розділ обов’язково дасть на нього відповідь.
Ще одна рекомендація для серйознішого дослідження Біблії — поцікавитися такою наукою як Біблійна герменевтика. Це наука про вивчення принципів і методів тлумачення тексту Біблії.
Найважливіший закон біблійної герменевтики полягає в тому, що Святе Письмо слід інтерпретувати буквально. Ми маємо розуміти його у звичайному або прямому значенні, крім тих випадків, коли очевидно, що певний текст є символічним або містить фігуральну мову.
Біблія говорить, що саме вона має на увазі, а має на увазі вона те, що говорить. Герменевтика допоможе краще тлумачити вірші та ширше розкриє зміст Біблійних текстів.
Що ж стосується найулюбленішої книги в Біблії, то мені важко виділити щось одне, адже після детального знайомства з цією книгою захоплюєшся кожним її віршем та книгою.
Проте, все ж таки є одна. Це книга Єклезіяста. Як я говорив на початку, Біблія нас чомусь навчає. Книга Єклезіяста сповнена образами, ідеями, порадами стосовно тієї чи іншої життєвої ситуації.

Запитання — Надія Ярова

далі
Хрещення в Україні під час війни: Львів, Вінниця, Київ, Татарбунари