Організаційне становлення АСД·1863
Починаючи з 1855 року, центром адвентистського служіння став Батл–Крік (штат Мічиган). Джеймс та Елен Уайт у журналі «The Review and Herald» не одноразово зверталися до своїх читачів з проханням підтримати ідею створення організації, оскільки це розширить рамки місіонерської діяльності і надасть можливість оточуючим людям вірно ідентифікувати адвентистську спільноту.
Першим кроком утворення організації було прийняття офіційної церкви, адвентистів. Під час конференції в Батл Крік за головуванням Йосифа Бейтса в 1860 році було затверджено словосполучення «адвентисти сьомого дня».
Наступного року саме тут, у Мічигані зорганізувалася перша конференція адвентистів сьомого дня на чолі з виборним «виконавчим комітетом». Представники общин підписали угоду, в якій наголошувалося: «Ми, що підписалися нижче, об’єднуємося піл назвою Адвентисти сьомого дня і зобов’язуємося зберігати заповіді Божі й віру Ісуса Христа». Головним проповідникам видавали спеціальні посвідчення. Конференція схвалила приймати до свого складу нові общини шляхом голосування.
У 1863 році у Батл-Крік відбулася перша генеральна конференція адвентистів сьомого дня, на яку делегували своїх представників віруючі вже від шести штатів, які репрезентували 3500 прихильників новоствореної течії. Були прийняті статут організації із дев’яти статей і символи віри із двадцяти двох. Згодом члени церкви інших штатів Америки приєдналися до Генеральної конференції, утворивши єдину церковну організацію. Першим її керівником став Джон Байінгтон, а першим секретарем обрано Урію Сміт.
Новостворена організація мала один важливий недолік: виконавчий комітет ГК складався з невеликої кількості членів і практично влада сконцентровувалася в одних руках. Пастор Джордж Батлер виступив з пропозиціями, які вперше були озвучені на ГК в Мінеаполісі в 1888 році, в результаті чого в 1889 році була здійснена реоганізація структури: утворені нові територіальні обєднання – дистрикти.
Швидко зростаюча церква на початку ХХ століття потребувала нових змін. В 1901 році за порадою Е. Уайт на черговій сесії ГК були утворені нові територіальні об’єднання, які отримали назву «уніони», а різноманітні місіонерські напрямки були роподілені між новоствореними відділами.
Важливо відзначити, що за порадою Е.Уайт офіс ГК було перенесено на нову територію, неподалік від Вашингтона.
Активна діяльність адвентистів сьомого дня сприяла потужному зростанню кількості їхніх послідовників на території Північної Америки. В 1910 році адвентисти сьомого дня поділялися на 12 уніонів (10 у США і 2 у Канаді), до складу яких входили 69 конференцій, один уніонний округ і п’ять місіонерських полів. У всіх уніонах нараховувалася 1901 община і 61543 дорослих члени общини. їх обслуговували 61 навчальний заклад (без урахування початкових шкіл при громадах): 6 коледжів, 30 академій, 19 вищих шкіл, 4 семінарії й 2 медичні школи. Крім того, адвентисти мали 6 приватних навчальних закладів, які утримувалися на кошти окремих віруючих. До оздоровчих та лікувальних установ, що належали адвентистам, відносилися 23 санаторії, крім них, діяло 35 приватних.
В 1913 році на сесії ГК було прийняте епохальне рішення, яке стосувалося території Західної Європи, в тому числі і України: усі громади на цій території були об’єднані в Західно-Європейський дивізіон.











